Інвестиційний прибуток і його формування

В інвестиційній діяльності основним спонукальним мотивом є інвестиційний прибуток, який формується в результат використання об'єктів інвестування. Формування інвестиційного прибутку має певні відмінності, що пов'язані як з особливостями інвестиційної діяльності, так і безпосередньо з об'єктами інвестування. Вкладення капіталу в об’єкти інвестування може формувати не тільки інвестиційний прибуток, а в першу чергу операційний прибуток, тому що практично всі основні й оборотні активи беруть участь у здійсненні інвестиційної діяльності. У чистому вигляді інвестиційний прибуток може бути визначений тільки за умови, що інвестор вкладає свій чи позиковий капітал у цінні папери (фінансові інструменти) або статутний капітал інших суб'єктів господарювання. У цьому випадку одержуваний інвестором прибуток може розглядатися виключно як інвестиційний.

На формування такого інвестиційного прибутку впливають фактори:

1) мінімальна і середня норма прибутку на вкладений капітал. Мінімальна норма прибутку вказує допустиму межу доцільності вкладення коштів, а середня норма прибутку виступає спонукальним мотивом нарощення обсягів вкладення капіталу або навпаки — стимулом для переливання капіталу або його частини в інші галузі (сфери) діяльності і регіони;

2) тривалість і форми здійснення інвестиційного процесу. Тривалість інвестиційного процесу впливає на інвестиційну ситуацію. В умовах високої інфляції інвестор прагне до максимально коротких періодів вкладення коштів, що обумовлюється втратами грошей у часі (концепція тимчасової оцінки грошей і капіталу). При зниженні інфляції інвестори одержують нові стимули для вкладення, які знаходять втілення у збільшенні термінів вкладення капіталу. У цьому випадку тривалість інвестиційного процесу помітно зростає. З ростом тривалості інвестиційного процесу зростає і можливість формувати великий інвестиційний прибуток, що обумовлено не тільки дією процесу нарощення вартості по ставці простих чи складних процентів, а й об'єктивними економічними умовами розвитку виробництва, що при тривалішому процесі створює велику суму прибутку на одиницю вкладеного капіталу. Це визначається тривалістю операційного і фінансового циклу діяльності конкретного суб'єкта господарювання, галуззю чи сферою діяльності.

Форми здійснення інвестиційного процесу також істотно впливають. В інвестиційній діяльності відомі три основні форми проходження інвестиційного процесу: а) інтервальне інвестування, коли прибуток формується через якийсь час після завершення вкладення капіталу; б) послідовне інвестування, коли прибуток формується безпосередньо після завершення процесу інвестування; в) паралельне інвестування, при якому формування прибутку здійснюється паралельно з процесом вкладення капіталу. Останній варіант формування прибутку найбільш прийнятний для будь-якого інвестора. Однак величина формованою прибутку при різних формах здійснення інвестиційного процесу може істотно відрізнятися, що позначається на виборі тих чи інших об'єктів, сфер і напрямків вкладення капіталу інвесторами.

3) сфери діяльності і форми інвестицій. Величина інвестиційного прибутку значно залежить від сфери діяльності, куди був поміщений капітал. Завжди існують галузі і сфери діяльності, де віддача на одиницю вкладення коштів значно вища, ніж у середньому по економіці:

- - оптова і роздрібну торгівлю;

- - паливна промисловість;

- - харчова промисловість;

- - промисловість будівельних матеріалів;

- - металургія і металообробку;

- - деревообробна промисловість;

- - допоміжні транспортні послуги;

- - зв'язок;

- -послуги у сфері санаторно-курортного, туристичного, готельного бізнесу і т.д.

На величину інвестиційного прибутку при фінансовому інвестуванні істотний вплив роблять такі фактори, як інфляція. інвестиційний ризик і ліквідність інвестицій, які повинні бути вчасно враховані при здійсненні вкладення капіталу в ті чи інші фінансові інструменти;

4) специфічні особливості об'єкта інвестування. Ці особливості пов'язані не тільки з об'єктивними умовами існування об'єкта, а також із суб'єктивними аспектами господарювання, рівнем менеджменту на тому чи іншому підприємстві. Крім того, специфічні особливості об'єкта інвестування виконують немаловажну роль при прийнятті рішення інвесторів про вкладення капіталу. Іноді саме специфічні особливості об'єкта визначають рішення інвесторів вкладати кошти, а також величину цього вкладення.

Модель формування інвестиційного прибутку по окремих інвестиційних об'єктах, може бути подана у вигляді:

ІП = (( СМІП + СП + СП + СП ) ± СПІО) (1+n)

де ІП — інвестиційний прибуток по конкретному об'єкту інвестування;

СМІП — сума мінімального інвестиційного прибутку на вкладений капітал (визначається на основі мінімальної норми прибутку на фінансовому ринку);

СП — сума прибутку за рахунок фактору інфляції;

СП — сума прибутку за рахунок фактору ризику;

СП — сума прибутку за рахунок фактору ліквідності;

СПІО — сума прибутку (збитків) за рахунок індивідуальних особливостей об'єкта інвестування;

n — процентна ставка, використовувана для визначення майбутньої вартості інвестиційного прибутку;

t — тривалість процесу одержання інвестиційного прибутку.