ФАКТОРИНГ: СУТЬ, ОСОБЛИВОСТІ, ВИДИ ПЕРЕВАГИ

Факторинг — це операція, яка надається банком (фактором) клієнту у зв’язку з його розрахунково-платіжним обслуговуванням, з кредитуванням оборотного капіталу суб'єкта господарювання. Основою факторингу є перевідступлення першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи дру­гому кредитору з попередньою або наступною компенсацією ва­ртості такого боргу першому кредитору.

Факторинг є складною фінансовою операцією, в якій поєднуються елементи кредитування з посередницькими послугами. Так, згідно з Конвенцією про факторингові операції 1988 року операція вважається факторинговою тоді, коли вона задовольняє принаймні 2 з 4-х умов:

1. Кредитування підприємства-покупця у формі оплати його зобов'язань.

2. Облік дебіторської заборгованості підприємства-постачальника.

3. Інкасування дебіторської заборгованості підприємства-постачальника.

4. Страхування підприємства-постачальника від кредитного ризику.

Повне факторингове обслуговування включає, крім суто факторингових послуг, і надання ряду інших: аудиторських, обліку дебіторської заборгованості, повного управління борговими зобов'язаннями тощо.

Частковий факторинг – це оплата банком (факторинговою компанією) лише рахунків-фактур постачальника.

Залежно від того, чи повідомляються дебітори клієнта про перевідступлення ним прав вимоги боргу, факторинг може бути кон­венційним (відкритим) та конфіденційним (закритим). При від­критому факторингу дебіторам клієнта повідомляється про укла­дення договору факторингу і пропонується здійснювати платежі безпосередньо фактору. Закритий факторинг не передбачає по­відомлення дебіторів, ніхто з них не знає про перевідступлення постачальником прав вимоги боргу, і тому кошти переказуються постачальнику, який розраховується з фактором самостійно.

Залежно від характеру взаємовідносин між фактором і поста­чальником, що складаються у разі відмови покупця від оплати боргових вимог, розрізняють факторинг з правом регресу та фак­торинг без права регресу. У першому випадку дозволяється фактору повернути постачальникові неоплачені покупцем боргові вимоги і вимагати від нього повернення грошових коштів фактору. Фак­торинг без права регресу означає, що фактор бере на себе ризик щодо одержання грошових коштів від покупців.

Зміст та послідовність здійснення факторингової операції зо­бражено на рисунку.

1. Відвантаження постачальником покупцеві товарів (робіт, послуг).

2. Акцепт покупцем боргових вимог за товари (роботи, послуги).

3. Пред'явлення постачальником боргових вимог фактору з метою їх перевідступлення.

4. Вивчення фактором кредитоспроможності постачальника і, у разі позитивного результату, укладення з ним договору факто­рингу.

5. Перерахування постачальникові коштів у розмірі 60-80% суми боргових вимог, придбаних фактором.

6. Виставлення фактором боргових вимог для оплати їх по­купцем.

7. Оплата покупцем виставлених на нього фактором борго­вих вимог.

8. Після отримання платежу від покупця фактор перераховує постачальнику залишок коштів (20—40%) за мінусом плати за факторингове обслуговування.

За здійснення факторингових операцій фактор стягує з поста­чальника відповідну плату. Розмір плати, зокрема, залежить від виду факторингу, кредитоспроможності постачальника, розмі­ру процентної ставки за кредит, рівня ризиків, які несе фактор, а також від строку перебування ресурсів фактора в розрахунках з покупцем. Плата за факторингове обслуговування включає:

—комісію за послуги у розмірі визначеного договором проце­нта від загальної суми придбаних фактором боргових вимог;

—процент за кредит, наданий фактором постачальнику.

- плата за управління дебіторською заборгованістю

Строк кредиту – 90 днів

Порядок розрахунку підприємства з фактором визначається в договорі сторін. Якщо фактор сплачує клієнту всю суму розрахункових документів, то оплату процентів і комісійних клієнт може здійснити окремим платіжним дорученням через свій банк. Якщо фактор сплачує клієнту тільки частину суми документів, то плата стягується з залишкових 20-40% після надходження коштів від контрагента.

Факторингові операції вигідні як постачальнику, так і фактору.

Використання факторингу постачальником дає йому змогу, зокрема: прискорити одержання грошових коштів за відвантажені товари (роботи, послуги); зменшити ризик появи сумнівних боргів; поліпшити процес інкасування боргів; оперативно одержати від фактора кредит; зменшити витрати, пов'язані з обліком та інкасацією боргів.

Недоліком факторингу для постачальника є вища вартість цієї операції порівняно зі звичайним кредитом. Здійснення факторингових операцій дає змогу фактору, зокрема, поліпшити обслуговування клієнтів та залучити нових, збі­льшити і диверсифікувати джерела доходів. Основним недолі­ком факторингу для фактора є високий ризик цієї операції.