Розвиток фондових бірж в Україні.

1703 рік – відкриття Петербурзької фондової біржі;

1796 – в Одесі;

1816 – у Варшаві (тоді ще була Російська імперія);

1837 – у Москві;

1869 – у Києві;

1876 – у Харкові;

1885 – у Миколаєві.

Київська фондова біржа (тепер УФБ) була не тільки місцем проведення сесій та оформлення торговельних контрактів, але надійним порадником та помічником. Біржовий комітет, що підтримував постійні контакти з Міністерством фінансів, його Департаментом торгівлі і мануфактур, мав можливість на сонові аналізу промислового виробництва і кон’юнктури ринку впливати на економічний стан та попереджувати про його можливе погіршення. Це мало особливо важливе значення при врахуванні провідної ролі цукрової промисловості в Південно-Західному регіоні імперії.

Структура торгів, в тому числі, і цінними паперами, на Київській біржі відзначалася різноманітністю. Проводились операції купівлі-продажу паїв, акцій і облігацій приватних компаній, паїв цукрових і рафінадних заводів, заставних листів земельних замків, векселів та переказів, цінних паперів державних позик.

Щоб полегшити процедуру вивезення цукру закордон, на Київській біржі ввели практику покупки сертифікатів на експорт цукру. Такі цінні папери, їх називали “права”, власники пропонували для продажу на вторинному ринку. Остаточно, ринок цінних паперів з продажу цукру сформувався у 1907-1908 роках.

Діяльність біржі у першій чверті століття, її функціонування детально розкрита в книзі “Двадцятип’ятиріччя Київської біржі”, виданої у 1895 році з передмовою Миколи Хрякова.

Революційні події 1917 року перервали діяльність Київської біржі. Унікальний досвід обігу на біржі цінних паперів з продажу цукру не отримав, на жаль, подальшого розвитку, хоча мав непогані перспективи і міг стати надійною основою для появи на ринку цінних паперів України нових фінансових інструментів. Торгівля на Київській біржі правами на продаж цукру за своєю формою наближалась до сучасних ф’ючерсних контрактів, і за сприятливих обставин київські біржовики могли б прийти до фінансового опціону значно раніше, ніж їхні чикагські чи лондонські колеги.

В період НЕПу, у 1922-1930 рр., в СРСР біржова діяльність розпочала відновлюватись.

8 лютого 1922 року став днем поновлення біржової торгівлі в Україні і в Харкові відкрилася Українська центральна товарна біржа. На цю подію відразу відгукнулися в Києві, 21 лютого почав працювати тимчасовий комітет з організації Київської біржі.

Датою відродження Київської біржі стало 5 квітня 1922 року, коли відбулись перші загальні збори її членів, які й обрали біржовий комітет. В перший рік діяльності Київської товарної біржі переважне становище займали державні установи, питома вага і кооперативної, і приватної торгівлі була невеликою.

З метою регулювання фондового і грошового ринків постановою Раднаргоспу РСФСР від 22.10.1922 року набули чинності правила здійснення фондових біржових операцій.

За цими постановами Рада праці і оборони разом з Наркоматом фінансів отримали повноваження по створенню фондових бірж і фондових відділів при товарних біржах для здійснення операцій з іноземною валютою як готівковими банкнотами, так і чеками, переказними векселями, державними цінними паперами, акціями і паями акціонерних і пайових товариств, статути яких затверджувались відповідними органами Радянської влади, а також дорогоцінними металами у зливках.

Фондовий відділ Київської товарної біржі відкрився 10.10.1923 року. Однак, перебіг подій все більше свідчив, що фондова біржова торгівля і планова економіка співіснувати просто не можуть. Наприкінці 1926 року в країні навіть відбулася дискусія про доцільність подальшого функціонування біржової торгівлі. Її результати легко було передбачити. І 21.01.1927 року Рада праці і оборони прийняла постанову, що обмежувала задачі і сферу біржової діяльності, перетворивши її в елемент загальної планової системи.

Остаточну крапку в процесі ліквідації бірж в країні поставила постанова ЦВК СРСР від 6 лютого 1930 року “Про ліквідацію товарних бірж і фондових відділів при них”. На виконання цієї постанови Київська товарна біржа разом з іншими біржами України і СРСР припинила діяльність.

Створення і діяльність Української фондової біржі, зареєстрованої 29 жовтня 1991 року постановою Кабінету Міністрів України, стало відтворення перерваної традиції і новим кроком вперед до розвитку ринку цінних паперів.

Отже, Українська фондова біржа:

→ перший в Україні організований фондовий ринок;

→ акціонерне товариство закритого типу, статутний фонд якого розподілений на 222 прості іменні акції, що розміщені винятково серед юридичних осіб;

→ у зв’язку з прийняттям Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, отримала у червні 1997 року в ДКЦПФР Свідоцтво про реєстрацію;

→ з червня 1998 року має статус саморегулівної організації ринку цінних паперів; члени саморегулівної організації УФБ в структурному розрізі: 31 банківська установа, 86 торговців цінними паперами;

→ кількість зареєстрованих брокерських контор – членів біржі станом на 1.01.2006 року – 117;

→ кількість філій станом на 1.01.2006 року – 5;

→ провідна структура приватизаційних процесів; у 1993 році виступила піонером грошової приватизації із застосуванням біржового механізму ціноутворення;

→ станом на 1.01.2006 року у біржовому реєстрі налічуються цінні папери 87 емітентів.