Валютні ф’ючерси, опціони та СВОПи.

Ф'ЮЧЕРСНІ КОНТРАКТИ.Торгівля валютними ф'ючерсами є своєрід­ною строковою валютною операцією, пов'я­заною з хеджуванням валютних ризиків.

Валютними ф'ючерсами називають кон­трактні угоди на купівлю або продаж стандар­тизованої суми іноземної валюти за стандар­тизованою специфікацією валют та узгодже­ною ціною. Відповідно до такої угоди її учас­ники одержують і право, й зобов'язання обміня­ти обумовлену стандартизовану суму певної валюти на іншу в установлені терміни в майбутньому за курсами, визначеними на момент укладення угоди.

Здійснення валютних ф'ючерсів відбуваєть­ся тільки на біржовому ринку, що значно підвищує їхню надійність і рівень страхування ва­лютних ризиків.

Особливостями валютного ф'ючерсного рин­ку є:

— високий ступінь стандартизації контрак­тів;

— обмежене коло валют, що обмінюються одна на одну;

— висока ліквідність контрактів;

— надійність укладених угод;

— можливість за незначних початкових витрат оперувати значними сумами.

- обсяг операцій фіксований для кожної з валют, які використовуються і торгівлі він заданий обсягом стандартизованої валютної партії;

- встановлюється обмеження коливання курсів ф'ючерсів ( тік );

- переважно контракти використовуються згідно стандартних строків поставки та строків дії контрактів;

- угоди заключаються на ціле число контрактів.

У разі необхідності здійснення валютних операцій на більшу суму ніж стандартизований контракт купують або продають кілька угод.

Фінансовий зміст хеджування з допомогою валютних ф'ючерсів полягає в тому, що хеджер може перекласти певну частку ризику на про­фесійних спекулянтів, які забезпечують ліквідність ринку.

Основними учасниками ф'ючерсного ринку є великі фінансові центри та клірингові банки, пенсійні фонди, центральні банки, значні фінан­сові організації, які працюють на фондовому ринку, члени й спеціалісти ф'ючерсної біржі, а також дрібні інвестори та приватні особи.

Валютний ф'ючерсний контракт можна заключити тільки через посередника брокерську компанію, яка є членом біржі. Суб'єкт, який хоче продати або купити валютний ф’ючерс звертається із своїм замовленням до брокера і після уточнення, узгодження умов отримує спочатку усне підтвердження згоди на здійснення контракту, що потім фіксується документально, реєструється дата замовлення. При купівлі або продажу ф"ючерсних контрактів точно відомо кількість ( і якість ) базового активу, що постачається ( якщо один ф'ючерсний контракт на фунти стерлінгів складає 100 тисяч, а угода заключна на два ф'ючерсних контракти, то це означає, що повинно бути надано другій стороні 200 тисяч ).

Тривалість ф'ючерсного контракту, відповідно, теж стандарти­зована: 3, 6, 9 або 12 місяців, але з-поміж всіх контрактів переважають тримісячні. На від­міну від форвардних угод ф'ючерсні контрак­ти, як правило, завершуються не фізичною пе­редачею купленої чи проданої валюти, а ліквідацією довгої позиції до настання строку передачі валюти. За статистикою лише 2% ф'ючерсних контрактів завершується реальною поставкою валюти.

Обов'язковою умовою укладення валютних ф'ючерсних контрактів є оплата гарантійних внесків, що здійснюються обома учасниками угоди вкладенням певної суми коштів на де­позит у розрахунковій палаті. Ці кошти нази­ваються початковою маржею і повертаються власникові контракту у разі здійснення угоди чи закриття позиції. Можливе внесення почат­кової маржі не у вигляді грошових коштів, а цінними паперами та іншими фінансовими активами чи банківськими гарантіями.

У процесі використання ф'ючерсів, в тому числі валютних ф’ючерсів використовують різні види цін і понять, які пов'язані із ціною.

Ціна купівлі валютного ф'ючерса - це взаємно узгоджений між продавцем і покупцем обмінний курс виражений у доларах за одиницю іншої валюти, яка ввійшла до стандартного переліку валют даної біржі ( її ще називають ф'ючерсна ціна ).

Котирувальнаціна - це ціна ( величина ) базового активу, визначена на певний момент згідно правил торгівлі, за якою здійснюються клірингові розрахунки.

Ціна виконання - ціна базового активу, за якою під час виконання зобов'язань за валютним ф'ючерсом здійснюються розрахунки.

Тік - це мінімально допустиме коливання ціни одиниці базового активу ( валюти ), яке встановлюється в контрактній специфікації. Якщо поточне котирування певної валюти дорівнює X доларів, а тік - 5 центів, то може коливання курсу ( ціни ) на базовий актив буде дорівнювати від ( X + 0,05 ) до ( X - 0,05 ) доларів США.

Якщо ж порахувати розмір тіка по валютному ф'ючерсному контракту максимальне чи мінімальне відхилення ціни ф'ючерса в грошовому виразі то можна записати так : кількість базового активу * ( помножити ) тік. Різниця між ціною спот базового активу і ф'ючерсною ціною називається ціною називається базою. Ця закономірність виникає в результаті дії арбітражерів ( спекулянтів ): до моменту закінчення контракту ф'ючерсна ціна на долар стала вище ціни спот ( ціна спот 7,4 грн. ) склала 7,8 грн. , тоді арбітражер продає валютний ф'ючерснийконтракт по 7,8 грн. за долар, одночасно на ринку спот купляє базовий актив ( долари ) по 7,4 грн. і поставляє ці долари для виконання ф'ючерсного контракту по 7,8 грн. , прибуток складав по 40 коп. на долар; арбітражери активно почнуть продавати ф"ючерсні контракти пропозиція їх збільшиться ціна спиниться; з другого боку вони активно почнуть купляти базовий актив на спотовому ринку, попит тут зросте, зросте і спотова ціна, в результаті ціни ф'ючерсні і ціни спотові вирівняються або майже вирівнюється.

Важливим також на валютному ринку є таке поняття як ціна доставки - це всі затрати пов'язані з володінням базовим активом ( валютою ) на протязі дії валютного ф'ючерса і прогаяний прибуток. Вона включає в себе:

а) затрати по зберіганню і страхуванню базового активу;

б) відсоток, який би отримав інвестор на суму, яку він затратив на купівлю базового активу, таким чином ф"ючерсна ціна включатиме: ціну спот + відсоток - затрати по зберіганню і страхуванню.

СВОП.Валютний «своп» — валют­на операція, яка поєднує купівлю або про­даж валюти на умовах «спот» із одночасним продажем (або купівлею) тієї ж валюти на пев­ний термін на умовах «форвард», тобто здій­снюється комбінація двох протилежних кон­версійних угод на однакові суми, але з різними датами валютування.Економічна суть даної операції:експортери і імпортери мають можливість наперед до дати здійснення платежів по угодах купівлі - продажу визначити суму платежу і покрити валютний ризик, який є.

Здійснення валютного свопу може бути обумовлено причинами:

- валютні обмеження по конвертації валюти

- бажанням максимально зменшити, зовсім ліквідувати ризики

- бажанням випустити облігації в валюті іншої країни в умовах, коли іноземний емітент мало відомий в даній країні і тому ринок даноївалюти напряму до нього недоступний.

- переваги над чистими форвардами: а) за здійснення валютного свопу завдяки регулярному обмінові відсотковими (компенсаційними) витратами значно зменшується валютний ризик, оскільки вінрозподіляється між учасниками угоди;

- свопи дають можливість забезпечити страхування (хеджування) довгострокових операційних, економічних ризиків.

Залежно від послідовності виконаних операцій «спот» і «форвард» свопи поді­ляють на репорт і депорт. Репорт — це продаж валюти на умовах «спот» і одночасна купівля на умовах «форвард». Депорт — купівля ва­люти на умовах «спот» і продаж на умовах «форвард».

Залежно від термінів укладення угоди «сво­пи» поділяють на:

— звичайні (операції репорту і депорту);

— тижневі — «своп», коли перша угода виконується на умовах «спот», а друга — на умовах тижневого «фор­варду» ;

— одноденні — «своп», коли перша операція здійснюється з да­тою валютування «завтра», а зворотна — на умовах «спот»;

— форвардні («форвард-форвард»). Коли купівля ( продаж ) валюти здійснюється на основі двох угод з; курсом " аутрайт " ( методика визначення даного курсу курс " спот " плюс мінус) форвардна маржа ( премія або дисконт ) то це буде форвардний свог Головна мета використання валютних «свопів» полягає в:

— забезпеченні фінансування довгостроко­вих зобов'язань в іноземній валюті;

— хеджуванні довгострокового валютного ризику;

— заміні валюти, в якій надходять прибут­ки від інвестицій, на іншу за вибором інвесто­ра;

— забезпеченні конвертації експортовано­го капіталу в іншу валюту.

На ринках існують різновиди строкових угод, які позволяють врахувати недоліки традиційних строкових угод і обмежити розміри ризиків, що пов'язані з коливанням на ринках.

До них відносять :

Угода "кеп" є домовленістю між двома сторонами про надання позики з плаваючою ставкою, але з гарантією, що вона ніколи не перевищить певний даний рівень. Угода заключається поза біржею.

Угода "фло" - це перевернута угода "кеп". Сторони домовляються про надання позики з плаваючою ставкою, але одночасно з гарантією, що вона ніколи не впаде нижче певного рівня. Угода теж заключаеться поза біржею.

Угода "колар" - це поєднання, комбінація угод "кеп" і "фло. Являє собою угода між двома сторонами про надання позики з плаваючою ставкою, але водночас з гарантією, що ця ставка ніколи не буде перевищувати деякий даний рівень і ніколи не впаде нижче деякого даного рівня. Угода заключається поза біржею.

ОПЦІОНИ.Валютний опціон є своєрідною формою тер­мінової угоди двох сторін — продавця і власника опціону, внаслідок якої власник опціону отримує право, а не зобов'язання, купити у продавця опціону або продати йому зазда­легідь визначену суму однієї валюти в обмін на іншу (або на національну грошову одини­цю) за обумовленим валютним курсом чи за курсом, визначеним на день обміну. Такий фіксований курс називають ціною виконання.

Власник опціону має право вибору реалізу­вати опціон або ж відмовитися від нього залежно від того, наскільки сприятливими для нього будуть коливання валютного курсу.

Продавець опціону зобов'язаний виконати валютну операцію за курсом обміну (ціною виконання), встановленим за опціонною уго­дою, та забезпечити власникові опціону виконання умов угоди до завершення встановлено­го терміну. Якщо угоду здійснено, то вжива­ють терміни «опціон здійснено» або «опціон виконано».

Опціон може бути:

– з його виконанням протягом строку його дії - опціон, який може бути виконаний у будь- який момент до завершення строку його обігу;

– з виконанням в обумовлену дату - опціон, який виконується в той день, який визначений в ньому.

У світовій практиці залежно від характеру валютно-обмінної операції розрізняють опціон «кол» (call), опціон «пут» (put), з поставкою базового активу( валюти ); без поставки базового активу.

Опціон «кол» дає право його власникові купити певну суму однієї валюти в обмін на іншу або відказатись від цієї покупки. Інвестори купляють ці опціони в тому випадку, коли по їх підрахунках очікується підвищення курсової вартості базового активу. Цей вид опціону виконується якщо ціна активу до моменту закінчення строку дії договору вища ціни виконання і не виконується якщо вона дорівнює чи нижча ціни виконання.

Наприклад: інвестор купив європейський опціон на 100 тис. доларів по курсу 7,4 грн. заплативши премію 5 тис. грн. Якщо до моменту закінчення строку дії опціону курс спот долара складе 7,8 грн. за долар, тоді інвестор виконує опціон, тобто купляє долари продавця опціону за 740 тис. грн. Якщо він одразу продасть долари на ринку спот, то його виграш складе

7,8* 100000 - 7,4 * 10000 =780000 - 740000 = 40000 (грн.)

Так як в момент заключення контракту він заплатив 5 тис. грн., тому його чистий виграш складе 40000- 5000= 35000( грн.)

Якщо ж візьмемо зворотній рух курсу, наприклад до моменту завершення строку дії опціону курс долара впав до 7,2 грн. Тоді інвестор не виконує опціон. так як. нема рації купляти долар за 7,4 грн. по угоді, якщо долари можна купити на ринку спот по курсу 7,2 грн. Втрати інвестора складуть по угоді складуть 5 тис. грн.

Підсумки угоди для продавця протилежні по відношенню до результатів покупця. Максимальний виграш продасться опціону - величина премії у випадку невиконання опціону.

Опціон «пут» дає власникові право продати певну суму однієї валюти в обмін на іншу або відмовитись від його продажу. Інвестор купляє такий опціон, якщо він очікує падіння курсової вартості активу. Наприклад, якщо підприємство, купивши «пут» за гривні, одер­жує право продати відповідну суму в амери­канських доларах в обмін на гривню, то це буде доларовий «пут».

Наприклад : фірма купляє опціон пут на долари з ціною виконання 100 тис. доларів по курсу 7,4 грн. за долар. Нехай, на час закінчення строку дії контракту спотова ціна долара (курс) склала 7,2 грн. Тоді фірма купляє доларі на ринку спот по 7,2 грн. і виконує опціону угоду, тобто продає долари 100 тис. по 7,4грн. Виграш складе :

7,4* 100000- 7,2* 100000 = 740000 - 720000 = 20000( грн.)

Чистий виграш з врахуванням сплачення премії буде дорівнювати

20000 - 5000 = 15000( грн.)

А якщо спотова ціна на долар на момент закінчення строку угоди виросла до 7,8 грн., опціон не виконується ( фірмі - інвестору не вигідно брати долар по 7,8 грн. і продавати по 7,4 грн). Якщо фірма має вільні долари, то їй краще продати їх на спотовому ринку по 7,8 грн. і втратити премію.

Підсумки контракту для продавця опціону протилежні по відношенню д результатів покупця. Його максимальний виграш дорівнює премії у випадку невиконання опціону.

Програш може бути великим, якщо курсова вартість валюти ( базового активу ) значно знизиться.

Кілька слів про доцільність купівлі і опціону пут і опціону кол. Інколи не валютному ринку очікують суттєві зміни цін ( курсу ) валюти, але суб'єкти ринку не впевнені стовідсотково в якому напрямку ці зміни відбудуться ( курс збільшення чи зменшення ). Суб'єкти купляють опціон пут і опціон кол (подвійний опціон). Якщо обидва опціони розширюються по одній і тій же цін виконання, то така стратегія на валютному ринку називається стелаж або стредл.

Модифікацією стелажа є стратегія стренгл - суб'єкт купує опціон пут з низькою ціною виконання і опціон кол з більш високою ціною виконання.

Якщо суб'єкт валютного ринку ( як інших ринків) не впевнений в якому напрямку зміниться курс базового активу ( валюти ), але більш впевненості в тому, що він виросте, він купляє один опціон пут і два опціони кол. Ця стратегія називається стреп ( ціни виконання опціонів можуть бути однакові або різні ( ціна виконання опціону пут нижча ціни виконання опціону кол ).

Якщо суб'єкт з вищою впевненістю очікує падіння курсу базового актив} він може купити два опціони пут і один опціон кол. Ця стратегія називається стріп. Ціни виконання можуть бути однаковими або різними ( ціна виконання опціону пут нижча ціни виконання опціону кол).

На світовому ринку використовують три види опціонів:

1. Американський – угода виконується в любий день до закінчення строку дії контракту і має трейдерсько спекулятивний характер ( покупець опціону називається холдер, продавець - райтер, торговець спекулянт – трейдер.
2. Англійський, європейський стиль: опціон не виконується до настання дати його виконання.
3. Азіатський стиль опціону характеризується розрахунками по середній ціні за строк угоди. Вид стилю, по якому буде виконуватись опціон зазначається при заключенні угоди.

Опціони ділять також на три категорії:

З виграшем (опціони кол із ціною виконання, нижчою за ринковий і поточний валютний курс; опціони пут із ціною виконання, вищою за валютний поточний курс).

Без виграшу ( опціони " кол " і " пут ", ціна виконання яких дорівнює поточному курсу на валютному ринку ).

З програшем (опціони кол із ціною виконання, вищою за поточний валютний курс; опціони пут із ціною виконання нижчою за поточний курс на валютному ринку.

Вартість опціону (премія) є договірною величиною і залежить від обсягів купівлі-продажу валют, виду валют, поточного валютного курсу та ціни виконання опціону.

5. Валютна політика НБУ

Валютна політика- сукупність заходів усфері міжнародних економічних відносин відповідно до поточних і стратегічних цілей економічної політики держави. Напрями і форми валютної політики визначаються становищем країни у світовому господарстві, а також завданнями, що ставляться перед національною економікою. Валютна політика спрямована на забезпечення стабільності курсу національної грошової одиниці, сприяння через курс валюти залученню інозем­них інвестицій в економіку, регулювання зовнішніх платіжних стосунків з іншими країнами, забезпечення збалансування зовніш­ніх платежів і накопичення централізованих валютних резервів.

Інструментами валютної політики є валютні інтервенціїй (в тій чи іншій мірі) деякі інструменти грошово-кредитного регулювання(дисконтна політика, операції на відкритому ринку, встановлення резервних вимог тощо).

У компетенції центрального банку - виконання таких функцій:

- нагромадження та управління валютними резервами країни, здійс­нення операцій з їх розміщення;

- визначення сфери й порядку обігу на території країни іноземної валюти;

- визначення і регулювання курсу національної грошової одиниці відносно валют інших країн.

Довгострокова валютна політикапередбачає заходи, спрямовані на забезпечення макроекономічної стабільності та створення умов довіри внутрішньої економіки й іноземного бізнесу до національної валюти, стимулювання розвитку експорту, повернення в країну заробленої іноземної валюти тощо.

Завданням короткострокової валютної політикиє забезпе­чення стабільного функціонування національної валютної системи, сприяння збалансованості платіжного балансу, гармонізації інтересів експортерів та імпортерів.

Виходячи з інтересів держави у забезпеченні стабільності економічного розвитку суспільства, а не з інтересів окремих суб'єктів та соціальних груп, керуючись основними принципами грошово-кредитної політики щодо зміцнення грошової системи, Національний банк України здійснює валютну політику держави таким чином, щоб вона найбільш визначено сприяла досягненню економічних цілей держави. Отже, валютну політику Національний банк здійснює у загальному контексті єдиної державної грошово-кредитної політики з визначенням курсової політики, яка є складовою частиною політики фінансової стабілізації.

Основною метою валютної політики НБУяк складової монетарної політики є стабілізація курсу національної гро­шової одиниці та збалансованість платіжного балансу країни.