Утвореннята діяльність Центральної Ради.

Українське національно-державне відродження 1917-1920 рр.

Становлення третьої української держави після двох попередніх княжої та козацької - відбулося в умовах великих катаклізмів в окупаційних Російській та Австро-Угорській Імперіях. Цю третю укр. державу підготовлено попередніми етапами національного відродження XIX ст., та зародження новітньої політичної думки і дії на початку XX ст.

В результаті повстання в Петрограді 27-28 лютого 1917р. Микола II зрікся престолу. Влада перейшла до буржуазного Тимчасового Уряду. Паралельно виникли Ради робітничих і солдатських депутатів. Виникло двоєвладдя.

С перших днів національно - демократичної революції на Україні проходить згуртування національних сил, що й призвело до виникнення суспільно-політичного центру, призваного очолити масовий рух - Української Центральної Ради (ЦР). З ініціативою її створення виступили самостійники, на чолі яких стояв М.Міхновський - один з найбільш видатних прихильників ідеї незалежності. Ще в 1900р. він виступив з промовою "Самостійна Україна''. Заснував Українську народну партію (УНП),головною програмною вимогою якої було досягнення незалежності.

Саме самостійники 3 березня оголосили про організацію ЦР. Майже одночасно з самостійниками Товариство українських поступовців (ТУП)почало організовувати свій власний центр. Його політичним ідеалом була автономія Україні в складі федеративної Росії. Таким чином в 1917р. в укр. нац. русі боролися дві течії: самостійників та автономістів, що в цілому послаблювало його.

Намагаючись уникнути розколу, керівники обох організацій 4 березня погодилися на об'єднання і на створення одного органу Української ЦР. Головою якої було обрано М.Грушевського - видатного історика і громадського діяча.

Повноважність ЦР і Грушевського були підтверджені на Українському Національному Конгресі (7-8 квітня 1917р.); в склад ЦР ввійшло більше 800 чол., які представляли всі українські партії, профсоюзні організації, селянські союзи, 4-та частина місць належала представникам національних меншин.

Керівництво ЦР почало формувати правління на місцях. Підтримало заходи по створенню української преси, запровадженню української мови в школах, виникненню і діяльності культурно-освітньої організації (Просвіта). ЦР висунула вимоги перед Тимчасовим Урядом про автономію для України в складі Російської федерації.

Як бачимо, самостійникам так і не вдалося придати діяльності ЦР, де вплив автономістів був переважаючим, самостійницької спрямованості. Саме самостійникам належить ідея створення національної армії. Вони проводять велику роботу серед солдат по українізації військових частин. В Києві діяв військовий клуб ім. П.Полуботка, його зусиллями був сформований укр. полк ім. Б.Хмельницького.

Лідери ЦР не бачили необхідності в формуванні власної армії. Намагалися одержати
автономію із рук ТУ. Для цього до Петрограду була відряджена делегація на чолі з В.Винниченком,
яка вручила вимогу ТУ погодитися на автономію України Проте ТУ відкинув цю вимогу. Це
викликало хвилю обурення на Україні Особливо непримиримо були настроєні військові . Делегати II
Всеукраїнського з'їзду заприсягнися не повертатися до своїх частин доти, доки не буде проголошено
автономію Україні.

В умовах загальнонаціонального піднесення ЦР видала свій І Універсал , в якому проголошувалася автономія України . Проголошенням Універсалу було здійснене відновлення,

відродження укр. державності, але не як самостійної, а як автономної в складі Росії.

15 червня 1917р. було створено Генеральний Секретаріат , виконавчий орган - на чолі з В.Винниченком ( з 8 міністрів, С. Петлюра став ген.секретарем по обороні). В кінці червня - липня 1817р. в Києві відбулися переговори між делегаціями ЦР та ТУ. ТУ визнав ЦР вищим крайовим органом управління на Україні. Влада ЦР розповсюджувалася тільки на 5 губерній: Київську, Полтавську, Чернігівську, Подольську, Волинську. Поза її владою залишалися промислове розвинуті центри такі як Катеринослав, Донбас, Харків, Херсон, Одеса. ЦР зобов'язалася поповнити свій склад представниками нац. меншин та погодилася чекати з введенням автономії до Всеросійських Установчих зборів.

Підсумки переговорів було оформлено як II Універсал, датований 3 липня 1917р. Він став кроком назад на шляху боротьби за укр. державність.

Проти прийняття II Універсалу різко виступили самостійники. 4-5 липня український полк ім. П. Полуботка ввійшов до Києва, і захопив в ньому всі ключові пункти, вимагаючи від ЦР негайного проголошення самостійності. Але ЦР виступила проти самостійників. При допомозі військ ТУ полуботківців, які не посміли застосувати зброю проти законної влади, було роззброєно. Організатори були заарештовані, М.Міхновський направлений в діючу армію. Національний рух остаточно розколовся.

7листопада 1917р. у Петрограді перемогло більшовицьке повстання ТУ, був заарештований. Це різко змінило ситуацію на Україні. ЦР засудила більшовицький переворот. Збройне повстання, кероване більшовиками в Києві та інших містах Україні, зазнало поразки. Владу ЦР швидко визнала майже вся Укр.

20 листопада 1917р. ЦР видала свій III Універсал, в якому проголошувалося утворення УНР, як автономної одиниці в складі небільшовицької Росії. На думку багатьох істориків автономістська позиція ЦР була помилковою. На цей час були всі можливості для проголошення повної державної самостійності .Укр.

Універсал також проголошував демократичні принципи: свободу слова, друку, віровизнання, зборів, страйків, недоторканість особи, скасування кари смерті, амністію, скасування права приватної власності на землю, встановлення 8-годинного робочого дня, робітничого контролю над виробництвом. Під владу ЦР переходили ще 4 губернії: Харківська, Катеринославська, Таврійська, Херсонська.

У своєму III Універсалі ЦР виступила з обіцянкою передати землю селянам, але її передача відкладалась до Установчих зборів. А селяни хотіли землю негайно. Перед їх очима був приклад Росії, де вже ділили панську землю, це дещо підірвало авторитет ЦР в очах сільської бідноти.

Реально розповсюдити владу на всю територію Україні. ЦР не змогла, так як більшовики, користуючись підтримкою робітників промислових міст, заклинали їх до передачі влади радам. На І Всеукраїнському з'їзді Рад 25 грудня 1917р. в Харкові було проголошено Українську Радянську Республіку.

В кінці 1917р. на Україні утворилась складна ситуація: на частину її території розповсюджувалася влада ЦР, на другу - радянська влада. ЦР спиралася на селян, радянська влада -на робітників. До того ж Раднарком Радянської Росії висунув ультиматум ЦР, в якому вимагав: визнати радянську владу на Україні, не пропускати військових частин із фронту, що йдуть в бік Дону та Уралу; припинити роззброєння радянського війська й Червоної гвардії в Укр.; пропустити більшовицькі частини на Південний фронт. В разі невиконання цих вимог Раднарком вважатиме ЦР в стані війни з радянською владою.

Це було відкритим втручанням у внутрішні справи Україні ЦР відкинула ультиматум, що стало приводом для вторгнення рад. військ на Україні. В грудні раптовим ударом більшовики зайняли Харків, що став їх головним плацдармом.

ЦР не була готова до війни. Лідери ЦР своєю непродуманою політикою у воєнному питанні довели укр. частини до повної деморалізації. На оборону України стали підрозділи Вільного козацтва та добровольчі об'єднання. Вірні ЦР війська були розпорошені по всій Україні, в той час коли більшовики діяли на основних стратегічних напрямах. Керівне ядро більшовицьких військ складали В. Антонов - Овсієнко, М.Муравйов, С.Орджонікідзе.

В січні 1918р. більшовицька армія Антонова - Овсієнко зайняла Лівобережжя. Почався наступ на Київ військ М.Муравйова вздовж залізничного шляху Бахмач-Київ. В бій були вислані останні укр.

формування. Це була студентська та учнівська молодь під командуванням сотника Омельченка. 29 січня в бою під Крутамимайже всі 300 юнаків загинули. Бій під Крутами ввійшов в історію України як символ національної честі.

До того ж в Києві на заводі "Арсенал" вибухнуло більшовицьке повстання. Але 9 лютого радянські війська захопили Київ. Розпочався жорстокий більшовицький терор.

22 січня був прийнятий, а 25 був проголошений останній IV Універсал ЦР в якому Україна проголошувалася самостійною, суверенною державою. Після захоплення Києва ЦР переїздить до Житомира. Проголошенням самостійності Республіки було започатковано новий етап державно-політичного життя України. Але більшість її території перебувала під більшовицькою окупацією.

Єдиним порятунком від більшовиків був мир із центральними державами (Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина , Болгарія) і їх допомога у війні з більшовиками.

На переговорах в Брест-Литовську між Німеччиною і Росією була і укр. делегація. 27 січня 1918р. Німеччина і УНР підписали договір, яким перша визнала Укр. самостійною державою, встановлювала дипломатичні стосунки, а також таємний договір про воєнну допомогу з боку Німеччини проти більшовиків в обмін на постачання харчових продуктів. Німці почали наступ на Україну і через 2 місяці звільнили ї? від більшовиків, ЦР повернулася до Києва .

ЦР опинилася в складному становищі. Заможні селяни і поміщики вимагали від ЦР визнання приватної власності на землю, селяни її розподілу, німецьке військове керівництво -виконання зобов'язань по хлібопостачанню. В таких обставинах було здійснено державний переворот. На Хліборобському конгрес? гетьманом Укр. було обрано П.Скоропадського.

Причини поразки ЦР.Сьогодні ми бачимо, що ЦР має великі заслуги перед українським народом. В ті буремні роки вона пробудила його від рабської покори і пасивності, підняла на національно-визвольну боротьбу за відродження своєї втраченої державності, створила суверенну Українську Народну Республіку. Саме при ній було закладено основи майбутнього політичного, суспільного і економічного ладу вільної і незалежної України, що грунтувався на засадах демократії, свободи, справедливості. Сьогоднішнє державотворення грунтується на досвіді її діяльності. Але в її діяльності було чимало помилок, які і призвели до поразки. Серед найважливіших можна виділити такі:

• складність політичної і економічної обстановки в Україні, викликана кровопролитною війною і
грандіозність завдань які потрібно було негайно вирішувати;

• загальна слабкість національно-визвольного руху, низька національна свідомість народних мас,
наявність різних течій в національному рухові і боротьба між ними;

• невміння належним чином вирішувати соціально-економічні питання, і насамперед, земельне,
лишило ЦР підтримки селянської бідноти, для якої більшовицьке - "земля-селянам" було більш
зрозумілим і прийнятним;

• не розуміння лідерами ЦР необхідності створення національної армії, яка б була спроможна
захистити Україну від зовнішніх ворогів і ліквідувати внутрішню анархію;

• непослідовність і нерішучість ЦР в різних сферах суспільно-політичної діяльності, постійне
відставання від ходу подій;

• агресія більшовицької Росії, вміла більшовицька пропаганда, доступність і простота їх гасел "земля
- селянам", "фабрики і заводи-робітникам".;

несприятливі міжнародні умови для утвердження української державності. Ставка на союз із Німеччиною та ї? союзниками та ?н.