Світовий досвід державної підтримки інновацій

Азійська модель інноваційного розвитку значно відрізняється від «традиційної» моделі та представлена в основному країнами Східної Азії: Японією, Південною Кореєю, Гонг-Конгом, Китаєм. У східно-азіатському ін- новаційному циклі, як правило, відсутній компонент фундаментальної й частково навіть прикладної науки. Ці інноваційні моделі, як правило, орієнтовані на екс- порт високо-технологічної продукції, при цьому запо- зичаючи самі технології в країн «традиційної моделі». Найбільш яскравим прикладом даної моделі інновацій- ного розвитку є Японія.

Уряд Японії розробив і реалізує політику активного втручання у вирішення науково-технічних завдань різного роду та масштабу (централізоване регулювання розвитку науково-технічної та інноваційної сфери у цій країні використовувалось і раніше). Так, у Японії створена розгалужена мережа державних органів, які формують науково-технічні пріоритети й розробляють оптимальні механізми стимулювання участі приватних компаній у пріоритетних проектах. Держава, виділяючи порівняно невеликі кошти, фінансує початок найризикованіших для приватного бізнесу НДДКР. На стадії розроблення інноваційних проектів широко залучаються приватні компанії. На пізніших стадіях інноваційні проекти реалізуються лише за рахунок приватних компаній.

Чеболі – південнокорейська форма фінансово-промислових груп, конгломерат, який становить групу формально самостійних фірм, які знаходяться у власності певних сімей і під єдиним адміністративним і фінансовим контролем. Існує близько тридцяти чеболів, найвідоміші з них – Samsung, Hyundai, LG, Daewoo (збанкрутів у 1999 р.). Чеболі багато в чому визначають економічне становище Південної Кореї і саме з їх розвитком пов'язаний бурхливий економічний розвиток цієї країни.

На Тайвані серйозний внесок у розгортання інноваційної діяльності здійснила практика впровадження 4 та 6-річних планів розвитку національної економіки, в яких у якості стратегічних пріоритетів були виділені такі галузі, як електроніка, електротехніка, деякі види машинобудування та інформатика. Спеціальна інноваційна комісія, яка функціонує з 1985 року, визначає засоби фінансової, податкової та охоронної (стосовно іноземних конкурентів) підтримки цих пріоритетних галузей тайванської економіки.

В Сінгапурі взагалі упродовж декількох десятиліть існував жорсткий державний диктат щодо підприємців, який однак дозволив країні, яка не має практично жодних ресурсів, вийти на високий рівень економічного розвитку саме завдяки ефективній інноваційній політиці.

У Франції державне стимулювання інноваційної діяльності в приватному секторі економіки здійснюється за чотирма основними напрямами: через Регіональний фонд консультативної підтримки, що надає консультативні та інформаційні послуги інноваційним підприємствам; через організації, які здійснюють передачу технологій, що розроблені державними установами (технічними центрами, державними науково-дослідними лабораторіями, регіональними центрами інновацій та передачі технологій); державні організації, що фінансують інноваційну діяльність переважно на початкових стадіях розробки, зокрема у формі субсидій, пільгових кредитів, податкового кредиту тощо; через приватні організації, які широко використовують різні форми та засоби фінансування інноваційної діяльності (банківські кредити, венчурне фінансування тощо).