Вітчизняний досвід удосконалення управління.

1.1. Сільськогосподарська кооперація в країнах ЄС.

Нині в сільському господарстві кооперативні форми діяльності є характерною рисою для більшості європейських держав. Згідно з наявними офіційними оцінками в світі є приблизно 1 мільйон кооперативних організаційних структур з їх понад 120 видамита різновидами. В них працює майже 600 мільйонів працівників.

Найвищі економічніпоказники в сфері кооперативної діяльності в країнах Європейського Союзу (ЄС) належатьс.-г. кооперативам, які створюють фермери з метою поліпшення виробничого обслуговування їх діяльності, а також для організації спільного виробництва. Тут на фермерські кооперативі припадає більше половини загального обороту кооперативного сектора економіки і близько 15 % самостійних членів усіх кооперативних формувань. У країнах Північної Європи -Швеції, Норвегії, Фінляндії, Данії кооперативи об'єднують майже всіх фермерів. Кооперативи надають фермерським господарствам різносторонню допомогу: фінансують їх виробничу діяльність, надають постачальницьке - збутові послуги, сприяють впровадженню у виробництво досягнень науки і передового досвіду.

У Фінляндії, Швеції, Норвегії, Данії сільськогосподарські кооперативи тісно співробітничають з суспільне - політичними системами і державними структурами й відіграють значну роль у формуванні та реалізації державної аграрної політики. Представники уряду і сільськогосподарських кооперативних організацій спільно беруть участь у визначенні цін на сільськогосподарську продукцію, субсидування дрібних господарств, встановленні розмірів бюджетних асигнувань на підтримку певних галузей або в цілому фермерського господарства.

При створенні і діяльності кооперативів у країнах ЄС чітко дотримуються насамперед таких принципів: добровільність вступу до кооперативу і вільний вихід з його складу, прагнення до безприбуткової діяльності, пріоритетність членів кооперативу у надані послуги, виконанні робіт підпорядкування діяльності кооперативу інтересам його членів, демократичне управління та здійснення контролю.

Отже, з вищеназваних принципів випливає, що сільськогосподарські кооперативи - це добровільні формування фермерських господарств, які дотримуються пропорційності в реальній участі фермерів у кооперативній господарській діяльності.

Особливостями фермерських кооперативів стосовно їх соціальне - економічної сутності є те, що вони створюються лише фермерами, обмеженість нагромадження доходів при забезпеченні низького рівня рентабельності, результати діяльності є власністю тільки його членів. Розподіл прибутків і покриття збитків між членами кооперативу здійснюється пропорційно їх участі у спільній господарській діяльності.

Діяльність кооперативів е успішною завдяки державній підтримці, а також тому, що вони вдало координують інтереси великого дрібного та фермерського господарств. В країнах ЄС нині характерним є процес укрупнення фермерських господарств. На сьогоднішній день сільськогосподарські кооперативи є масовою організаційною структурою товаровиробників.

При заснуванні сільськогосподарських кооперативних формувань характерною рисою для всіх країн ЄС є чітке дотримання відповідності видів діяльності фермера створюваного кооперативу. Здебільшого встановлюється мінімальна кількість фермерів для створення кооперативу - в середньому від 5 до 9 чоловік.

Існує правило, за яким фермер не може бути одночасно членом кількох однопрофільних кооперативів, до того ж, якщо вони створені в одному районі. Це характерно для Бельгії, Нідерландів, ФРН, Фінляндії та інших країн. Обов'язковою умовою вступу фермера в кооператив є плата у визначеному розмірі внесків, що здійснюється у вигляді паю. У більшості країн ЄС відповідальність фермерів-членів за діяльність кооперативу знаходиться у прямій залежності від розмірів їх паїв. Всі відносини кооперативів з фермерами-учасниками ґрунтуються на контрактній основі.

В європейських країнах встановлені певні мінімальні строки перебування фермерів у кооперативах. В окремих країнах цей термін встановлений на період не менше двох років, а в багатьох випадках він значно довший. Фермер не може вийти з кооперативу раніше встановленого офіційного строку і це положення дотримується в більшості країн ЄС. В разі виходу фермера з кооперативу достроково визначається розмір його матеріального відшкодування кооперативу. Внески паїв залишаються власністю фермерів протягом їх членства в кооперативів

В сільськогосподарських кооперативах країн ЄС визначений порядок відрахування прибутку до встановленихфондів і його розподілу між фермерами-членами кооперативних формувань. Кооперативи дотримуються положення обмеженого відрахування коштів з прибутку на вкладений капітал членами кооперативних організацій. Так, у Швеції встановлено законодавчим актом обмеження відрахування в розмірі 15%, Бельгії-8%. Вищезазначені суми відрахувань не обкладаються податком. Слід зауважити, що в країнах ЄС у сільськогосподарських кооперативах розподіл коштів, належних фермерам, здійснюється за таким принципом: відповідно до участі кожного фермера в діяльності кооперативу і з урахуванням розміру паю.

Основним завданням державного регулювання в країнах ЄС є забезпечення належного рівня накопичення капіталу й отримання доходів у фермерських господарствах чи сільськогосподарських виробників будь-якої іншої форми власності. Це є передумовою безперервності процесу розширеного відтворення в сільськогосподарському виробництві.

Механізм державної підтримки фермерів і відповідного забезпечення умов для розширеного відтворення діє в різних формах, проте найпоширенішими засобами та важелями впливу на нормальне функціонування сільськогосподарських виробників є такі: пільги по оподаткуванню, надання банківських кредитів під низький процент, дотації, субсидії, регулювання цін.

У країнах Європейського Союзу сільськогосподарські кооперативи - поширений і ефективний засіб залучення товаровиробників до великомасштабного агробізнесу, який дає їм можливість отримувати прибуток не тільки від сільського господарства, а й від інших стадій подальшого руху створеної ними продукції, використовувати професійний менеджмент, забезпечувати належну конкурентоспроможність у ринковому середовищі. Фактично кооперація є формою економічного захисту сільськогосподарських товаровиробників за умов ринкової економічної системи, її важливим і необхідним елементом. Слід зазначити, що сільськогосподарські кооперативи в країнах ЄС - це підприємства інтегральної інтеграції, і вони практично не існують безпосередньо у сфері сільськогосподарського виробництва (за винятком Східної Німеччини).; Тип кооперації сільськогосподарських товаровиробників ЄС (який в Україні називають обслуговуючим) являє собою фундаментальну основу формування високоінтегрованих і конкурентноспроможних структур агробізнесу.

Практично в усіх країнах ЄС простежуються три головні рівні організаційної ієрархії кооперативних організацій: місцевий, регіональний і національний. В західноєвропейському регіоні набуває всебільшого поширення міжнародна кооперація. Наприклад, деякі бельгійські кооперативи постачають молоко на переробні підприємства Франції і Німеччини. Водночас фермери Бельгії та Люксембургу є членами німецьких молочанських кооперативів. Кооперативи Нідерландів, Швеції, Фінляндії і Данії розширюють свою присутність на німецькому ринку шляхом відкриття дочірніх компаній. Шведський молочанський кооператив "Агіа" має свої представництва в 16 країнах світу. Деякі плодоовочеві маркетингові кооперативи з Великобританії мають своїх членів в Іспанії, а австрійські кооперативні об'єднання - в Угорщині, Чехії і Словакії.

Кооперативна форма агробізнесу поширена серед західноєвропейських виробників іншої тваринницької продукції - птиць, яєць, вовни, а також у розведенні тварин.

Серед фермерів - тваринників також набула поширення така форма кооперації, як торгівля тваринами через кооперативні аукціони. Її значення постійно зростає, особливо в Бельгії, Нідерландах та Великобританії. Аукціони являють собою високоорганізовану форму ринкової діяльності.

Кооперація в організації аукціонів набула поширення також серед тих, хто вирощує овочі, фрукти та квіти. Наприклад, на кооперативних аукціонах у Нідерландах реалізується 80% овочів, 70% фруктів, 90% квітів, що надходять на ринок країни.

У Західній Європі розвинуту мережу збуту і переробки своєї продукції мають і виробники зерна, хоча розміри європейських кооперативів у цій сфері значно менші, ніж у США і Канаді. Найбільшого поширення в Західній Європі кооперація виробників зерна й олійних культур на була у Франції, де існує 260 зернових кооперативів (7% від їх загальної кількості), які об'єднують 550тис. виробників зерна (76% усіх кооперативів країни), використовують 26тис. найманих працівників і забезпечують 20% товарообороту усіх сільськогосподарських кооперативів країни.

Серед європейських кооперативів поширене комбінування функцій зернового маркетингу і матеріально-технічногопостачання. Характерним у даному відношенні є досвід Швеції. На національному рівні тут існує об'єднання кооперативів, до якого входять 11 регіональних кооперативів, що об'єднують 75 тис. фермерів (80% від їх загальної кількості). Через цю кооперативну систему фермери мають можливість зберігання, переробки і збуту (в тому числі на міжнародних ринках) зерна, насіння олійних культур і картоплі. Крім того, кооперативи об'єднання забезпечують своїх клієнтів - власників необхідними засобами виробництва (технікою, запасними частинами, елітним насінням, кормами, добривами, засобами захисту рослин тощо), ремонтують їх техніку та устаткування, надають консультації з технологічних питань і менеджменту, виконують дослідження з розробки біотехнологій, ресурсозбереження і екологічної безпеки. Об'єднання має розгалужену систему магазинів і складів по всій країні, а також власні дочірні борошномельні підприємства, комбікормові заводи, пекарні, збутові компанії та компанії - імпортери сільськогосподарської техніки.

Кооперативна форма організації матеріально-технічного постачання розвинута в країнах Західної Європи, таких як Німеччина, Великобританія, Данія, Франція, Нідерланди, Ірландія, Австрія, Фінляндія, Люксембург. Однак у більшості країн, як і в прикладі з Швецією, спостерігається тенденція до формування багатопрофільності постачальницьких кооперативів, що відбувається завдяки поєднанню функцій постачання, маркетингу і сервісу.

На особливу увагу організація постачальницької діяльності кооперації заслуговує у Німеччині.

Глибока інтеграція кредитної і сільськогосподарської кооперації залишається найголовнішою характеристикою кооперативного руху в сільському господарстві Німеччини й зараз. Понад 700 місцевих кооперативних банків поєднують своє основне призначення з матеріально-технічним постачанням і маркетингом сільськогосподарської продукції. Їх послугами користується близько 2,5 млн. членів -клієнтів, що становить 75% від загальної кількості усіх кооперативів країни.

На місцевому рівні банкам належить мережа роздрібної торгівлі засобами виробництва і складського господарства. Усі місцеві банки працюють у тісній єдності з регіональними оптовими кооперативними об'єднаннями та головним підприємством постачальницьких і маркетингових кооперативів Німеччини у м. Франкфурт-на-Майні, який утворено регіональними кооперативними об'єднаннями і збутової мережі на національному рівні, представництва на міжнародних ринках і ведення зовнішньоекономічної діяльності, а також для укладання контрактів з промисловими компаніями на поставку засобів виробництва для кооперативного сектора.

Отже, становлення багатофункціональної кооперації є логічним і перспективним напрямом розвитку кооперативного агробізнесу в Західній Європі. Така модель кооперації - адекватна інтенсивному типу сільського господарства цього регіону і виправдана з точки зору перманентної концентрації капіталу кооперативів.

Кооперативи Західної Європи знаходяться під впливом інтеграційних процесів, що відбуваються в європейських країнах, які охоплюють економічні, соціальні і юридичні аспекти подальшого розвитку сільськогосподарської кооперації. Проблеми, що при цьому виникають головним чином стосуються створення рівних конкурентних умов для роботи кооперативів країн, які інтегруються. Прагнучи до економічної стабільності, забезпечення конкурентоспроможності і міжнародної кооперації, кооперативи деяких країн вдаються до лібералізації певних принципів своєї діяльності, що знаходить конкретний прояв у зростанні обсягів бізнесу з клієнтами - нечленами кооперативу, застосуванні пропорційного голосування, акціонуванні кооперативів і продажу їх акцій на відкритому фондовому ринку. Поряд з цим західноєвропейські кооперативи, як правило, відстоюють свої соціальні цінності та зберігають членський контроль за роботою своїх підприємств.