Інтеграційні утворення в системі інноваційного розвитку

Інноваційний кластер формує певну систему поширення нових знань і технологій, забезпечує прискорення процесу трансформації винаходів в інновації, а інновацій у конкурентні переваги, розвиток якісних стійких зв’язків між всіма його учасниками. Виникнення таких кластерів – закономірний процес при наявності спільної наукової та виробничої бази. Кластер включає в себе компанії, які і кооперуються, і конкурують один з одним.

В якості основних характеристик інноваційних кластерів можна визначити наступне:

- географічна концентрація (близько розташовані фірми залучають один одного можливістю заощаджувати на швидкому економічному взаємодії, обмін соціальним капіталом і процеси навчання);

- загальне соціально-економічне середовище ;

- спеціалізація (кластери концентруються навколо певної сфери діяльності, до якої всі учасники, або актори, мають відношення);

- множинність економічних агентів (кластери і їх діяльність охоплюють не тільки фірми, що входять в кластер, а й громадські організації, академії, фінансових посередників, інститути, що сприяють кооперації тощо);

- множинність прямих та зворотних зв’язків між економічними агентами ( кластери представляють собою складну систему, елементи якої поєднуються прямими і зворотними зв'язками : матеріальними, інформаційними та фінансовими потоками );

- конкуренція та співробітництво (як основні види взаємодій між фірмами-членами кластеру, які притаманні їм в рівній мірі);

- досягнення необхідної критичної маси в розмірі кластера для отримання ефектів внутрішньої динаміки розвитку;

- життєвий цикл кластерів (вони розраховані на довгострокову перспективу);

- залучення в інноваційний процес (фірми і підприємства, що входять до складу кластера, зазвичай включені в процеси технологічних, продуктових, ринкових та/ або організаційних інновацій);

- кластерна форма організації призводить до створення особливої форми інновації - « сукупного інноваційного продукту ».

Інноваційні кластери ґрунтуються на систематичній взаємодії і відносинах між структурними елементами кластера. Взаємозв'язки в сучасних кластерах будуються як по вертикалі, так і по горизонталі. Вертикальні зв'язки здійснюються через канали закупівель і продажів. А горизонтальні - через компліментарність (або взаємодоповнення ) вироблених продукції і послуг, а також через використання схожих, досить спеціалізованих факторів виробництва, технологій чи інституційних підходів, тощо. Ці відносини й взаємозв’язки будуються у зв'язку із загальними або взаємодоповнюючими виробничим процесом, продукцією, основними використовуваними технологіями, потребами в забезпеченні природними ресурсами, вимогами до вмінь і локальним виробничим ноу-хау, а також з каналами розповсюдження продукції та послуг.

Виходячи з вищенаведеного опису сутності й ролі кластерів в забезпеченні інноваційного розвитку, слід наголосити, що стимулювання процесу формування інноваційних кластерів є необхідною складовою державної політики в рамках формування регіональних інноваційних систем. При цьому слід враховувати, що інноваційний кластер являє собою об’єднання зусиль різних організацій, яке за своєю природою в багатьох аспектах є неформальним та дозволяє використати переваги внутрішньофірмової координації й ринкового механізму для більш швидкого і ефективного освоєння нових знань.