ПОБУДОВА ПСИХОЛОГІЧНОГО ПОРТРЕТУ ПЕРЕДБАЧУВАНОГО ЗЛОЧИНЦЯ ПРИ ВЧИНЕННІ СЕРІЇ ЗЛОЧИНІВ, У ТОМУ ЧИСЛІ НА СЕКСУАЛЬНОМУ ҐРУНТІ.

Серійні злочини являють собою специфічний вид злочинної діяльності особи (або групи осіб), що реалізується у вчиненні ряду подібних по деяких кримінальних ознаках злочинів, які й слугують підставою для їхнього об'єднання в єдину кримінальну справу. Найбільш типовими серійними злочинами є багатоепізодні вбивства по сексуальних мотивах.

При розгляді конкретної кримінальної справи або оперативного матеріалу найчастіше не представляється можливим однозначно винести висновок про серійний характер злочину й про необхідність об'єднання його з іншими справами в єдине діловодство. Тим більше складно кваліфікувати "серійність" у випадках, коли злочин є одиничним або коли серія відбувалася на територіях, що обслуговуються різними управліннями внутрішніх справ.

Одиничний злочин на території конкретного управління внутрішніх справ, не маючи аналогів, найчастіше протягом тривалого часу не враховується як серійний, не аналізується у зв'язку з аналогічними справами в сусідніх регіонах. Тим більше злочин не враховується як серійний, коли він є першим у наступній (можливій) серії злочинів.

У зв'язку з викладеним представляється доцільним на підставі нижченаведених ознак висувати версію про можливий серійний характер злочину, незалежно від того, чи є підтвердження серійності (наявність злочинів зі схожими елементами оперативно-розшукової характеристики злочинів).

Робота з розкриття багатоепізодних (серійних) убивств має свою специфіку, найчастіше традиційні схеми розшуку не дають потрібних результатів. На місці злочину, як правило, не виявляється нічого, що могло б указати на особу злочинця. У переважній більшості випадків, злочинець діє самостійно, жертва йому незнайома, вони не мають між собою зв'язку в класичному оперативно-розшуковому розумінні. Розкриття подібних злочинів відрізняється необхідністю залучення великої кількості особового складу протягом тривалого періоду часу. У зв'язку із цим очевидна необхідність розробки унікальних методик, що враховують особливості розкриття серійних убивств і зґвалтувань.

У їхнім числі одним з перспективних і науково-обгрунтованих є метод побудови психологічного портрета передбачуваного злочинця по нерозкритих багатоепізодних убивствах і зґвалтуваннях, висування на його підставі оперативно-розшукових версій.

Метод містить у собі:

1. реконструкцію послідовності дій жертви й злочинця;

2. висновки щодо особистості й фізичного типу злочинця;

3. вироблення рекомендацій з розкриття злочину;

4. надання психологічної допомоги при опитуванні підозрюваної особи.

Підставою для висування версії про серійний характер злочину, у тому числі вчиненого по сексуальних мотивах, є наявність хоча б однієї ознаки з наступного переліку:

А. У випадку зґвалтування:

1. Вчинення злочинцем насильницького полового акту (у будь-якій формі) поодинці, відносно незнайомої особи.

2. Відсутність інтересу до особи жертви. Поводження з нею як з річчю: немає емоційного, словесного контакту, безжалісне поводження, раптовий напад.

Б. У випадку вбивства:

1. Убивство зі Зґвалтуванням.

2. Оголення жертви (хоча б часткове).

3. Маніпуляція з сексуально значимими місцями.

4. Нанесення множинних стереотипних поранень.

5. Сім'явивергання, пов'язане із процесом убивства.

6 Вчинення полового акту з трупом або після придушення.

7. Стереотипність дій, умов, вибору жертв, однотипність знаряддя й

способу вбивств.

8. Невмотивована жорстокість.

9. Неочевидність злочину.

10. Випадковий вибір жертви.

Людей з нереалізованими потребами переважна більшість. У багатьох це викликає розвиток депресивних станів з наступною незадоволеністю навколишнім середовищем, конфліктами з людьми, спробами реалізуватися в чомусь іншому (взяти реванш), а також алкоголізацією, суїцидом і таке інше.

Основна маса населення переборює ці кризи з тими або іншими труднощами. Однак є люди, для яких у ці періоди загострюється сексуальна потреба. Деякі з них, вичерпавши можливості соціально прийнятного рішення проблем, переходять до кримінального виконання програми. Кризи часто супроводжуються психічними травмами. У випадку, якщо основним комплексом є сексуальна область, то це може виражатися у вчиненні злочинів по сексуальних мотивах.

Аналіз віку злочинців на момент вчинення першого злочину по сексуальних мотивах дозволив виділити деякі важливі тенденції:

- жертвами вбивств або зґвалтувань, вчинених особами у віці 15 - 17 років, стають родичі або сусіди. Злочини розкриваються практично відразу. Після відбування покарання ці особи, відновляють серію вбивств по сексуальних мотивах у віці ЗО - 33 років;

- особи, початок кримінальної кар'єри яких припадає на період 23 - 27 років, на першому етапі звичайно вчиняють серію зґвалтувань або розпусних дій, що потім переходять у серію вбивств:

- особи, які починають вчиняти злочини в 37 - 40 років, відрізняються найбільшою обережністю. їхня кримінальна кар'єра буває найбільш тривалою. Вчиняють переважно вбивства.

Періодичність (частота) вчинення злочинів (зґвалтувань і вбивств) залежить від сексуальної активності злочинця. Можна виділити два протилежних типи сексуальної активності. Перший, коли слідом за одиничним половим ексцесом наступає період помірності на кілька днів. З тим або іншим ступенем частоти ексцеси й період помірності ритмічно ідуть один за одним. У другому випадку сексуальна активність проявляється в серії полових актів (або дій, які їх заміщують) протягом 2-5 днів, як би у вигляді "запою", коли вчинення полового акту не спричиняє звільнення від сексуальної напруги (потягу) і потрібно кілька ексцесів. Потім, як і в першому випадку, необхідна перерва.

Вивчення взаємозв'язків просторово-тимчасових характеристик кримінальної події з пошуковими ознаками винного по справах про вбивства й зґвалтування дозволило виділити певні групи серійних злочинців по місцю й часу вчинення злочинів і встановити наступні закономірності:

- ґвалтівники й убивці переважно вчиняли свої злочини в місцевості, що їм добре знайома;

- злочинці часто вибирають для вчинення злочину місця, де вони народилися, довго жили, або просто місця, що нагадують їм такі;

- вони прагнуть діяти в певних місцях у межах обмеженої області, на однаковому видаленні від будинку:

- 34% з тих, що нападали, за наявною інформацією, періодично повністю або часткоі50 обходили (об'їжджали) територію, на якій вчиняли напади;

- 75% злочинців протягом тривалого періоду (від тижня до кількох місяців) "готовлять" місця нападів: відпрацьовують шляхи проходження передбачуваної жертви (або декількох), вибирають можливі місця нападів, шляхи відходу тощо;

- багато злочинців повторно вчиняють злочини в тих самих місцях;

- найбільш часто напади відбуваються в радіусі 2-3 км у місті й 1 км у сільській місцевості від місця перебування злочинця;

- можна виділити три зони (0-0,5 км, 1-2 км, 5-10 км), де найбільше часто вчинюються злочини;

- перший епізод кримінальної "кар'єри" злочинця, як правило, вчинюється, у порівнянні з наступними епізодами, у найбільшій близькості від будинку, а надалі відбувається розширення географії місць вчинених злочинів;

- після значної перерви можливо знову вчинення злочину поблизу від місця проживання і, як правило, такий злочин характеризується виходом на "новий, більш витончений рівень" кримінальної діяльності;

- молоді злочинці переважно вчиняють напади недалеко від місця свого проживання. Злочинці у віці до 23 років переважно здійснюють напади на відстані до 2 км. Злочинці старше 23 років - більше 5 км;

- раніше засуджені злочинці частіше змінюють місце проживання, чим незасуджені;

Особливості поведінки злочинців, що вчиняють убивства дітей у віці від 2 до 16 років: основна вікова група цих злочинців (близько 70%) має межі від 14 до 35 років. Близько 30 % осіб, що вчиняють дані злочини, мають вік старше 50 років і страждають психозами пізнього віку.

Особи, жертвами яких є діти однієї і другої статі, у більшості випадків заздалегідь не готуються до злочину, не приховують сліди злочину. Діють відкрито й цинічно, нападають на жертву у відкритих місцях, можуть викрадати дітей з дитячих садків. Для навколишніх вони здаються необразливими, добродушними людьми. Користуються в дітей довірою.

Особливості поведінки злочинців, що вчиняють убивства дівчин і жінок від 18 до 50 років: жертвами цих злочинців бувають жінки, вік яких так чи інакше пов'язаний з історією життя злочинця. Нарівні із сексуальними мотивами злочинів присутні мотиви мести, покарання, прагнення знищити жінок, "очистити від них світ"'.

До злочину такі люди практично бувають готові завжди, при собі мають знаряддя вбивства (носять із собою ніж, мотузку тощо). Люблять відвідувати безлюдні місця, куди спеціально можуть відправлятися в пошуках жертви.

Інформація про спосіб і знаряддя вбивства: способів здійснення вбивств переважно два. Перший - нанесення поранень, для чого найбільш часто використовується ніж; другий - удушення з використанням або без використання зашморгів (рос, "удавка"). Вибір знаряддя вбивства й способу його здійснення є залежним від ступеня кримінальної спеціалізації злочинця.

Інформація про зовнішній вигляд злочинця: зовнішній вигляд злочинців відповідає невдалому соціальному статусу знедоленого. Не стильно, примітивно одягнені в дешеві, виношені речі з потугою на оригінальність і наслідування моді. Недоглянутість, що кидається в очі. Часто який-небудь значок або знак, що свідчить про внутрішнє прагнення виділитися або зрівнятися з бажаним колом осіб. Очі злі, з виразом зацькованого звірка. Рухи диспластичні, незграбні. У розмові на звичайні теми прагнуть піти від спілкування, не дивляться в очі.

ВИСНОВКИ З ЧЕТВЕРТОГО ПИТАННЯ:

Вивчення взаємозв'язків просторово-тимчасових характеристик кримінальної події з пошуковими ознаками винного по справах про вбивства й зґвалтування дозволило визначити ефективні заходи використання психологічних знань: це психолого - криміналістичний аналіз злочину і створення на його основі портрета невідомого злочинця з виявленими пошуковими ознаками (або «метод профілювання», як його називають на заході). Важливою складовою такого аналізу є вивчення географічних аспектів злочину і поводження злочинця (або «географічних моделей»). Існує ряд науково-прикладних підходів, більшою мірою розроблених на заході, що відображає можливості «аналітичного географічного методу», у тому числі для визначення місцеперебування злочинця.

ВИСНОВКИ З ТЕМИ:

Використання психологічного портрета передбачуваного злочинця в слідчій і пошуковій практиці покликано полегшувати проведення цілеспрямованого розшуку злочинця; допомагати виключати певних осіб з кола підозрюваних і фокусувати увагу на реальному підозрюваному; раціонально використовувати наявні сили й засоби в процесі розшуку злочинця; прогнозувати ймовірний час і місце настання чергової кримінальної події.

Таким чином, розробка психологічного пошукового портрету передбачуваного злочинця, прогнозування часу й місця вчинення чергової подібної кримінальної події цілком реально н перспективно, що дозволяє сподіватися, що більш широке використання зазначеного методу позитивно відобразяться на результатах оперативно-розшукової та слідчої діяльності по розкриттю та розслідуванню злочинів.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДАНОЇ ТЕМИ:

При вивченні теми необхідно визначитися зі структурою та складовими психологічного портрету злочинця як результату психолого - правового дослідження матеріалів кримінальних і оперативно-розшукових справ, що містить інформацію про пошукові ознаки злочинця, рекомендації для висування оперативно-розшукових і слідчих версій і основні напрямки по їхній обробці, а також прогностичну оцінку ймовірного вчинення чергового злочину.

Уяснити межі та порядок складання та використання методу психологічного портрета передбачуваного злочинця. Необхідно визначити основні характеристики поводження злочинців, що можуть викликати підозру:

1. Настороженість, підвищена напруга. штучна веселість чи розв'язність людини, особливо коли вона раптово зустрічає міліціонера, або коли останній починає з ним розмову.

2. Швидка або зайва напруга, або спокійна хода, якою показується

бажання не звертати на себе увагу.

3. Тривожне, поривчасте поглядання по сторонах.

4. Коли особа застосовує прийоми відриву від спостереження (вхід в

автобус в останній момент та ін.).

5. Невідповідність віку, одягу і того, що несе людина в руках.

6. Наявність валіз, чемоданів в руках, особливо в місцях де люди рідко бувають з ними.

При вивченні теми слід приділити увагу психологічним та соціально - демографічним ознакам лідерів і учасників ОЗУ. Це один з основних шляхів підвищення ефективності роботи підрозділів, у компетенції яких знаходяться питання боротьби з організованими злочинними угрупованнями.

Слід приділити увагу технології створення та використання психологічного портрету серійних злочинців та і створення на його основі портрета невідомого злочинця з виявленими пошуковими ознаками («метод профілювання»). Важливою складовою такого аналізу є вивчення географічних аспектів злочину і поводження злочинця (або «географічних моделей»).

Означені знання є теоретичним підґрунтям оперативно-розшукових версій і повинні враховуватися при організації оперативно-розшукового провадження.