Згідно з українським законодавством ведення переговорів щодо передбачуваного договору не дає учасникам цих переговорів жодних прав та обов'язків.

Проте останнім часом значного поширення набув такий вид комерційної документації, як протокол про наміри. Необхідно пам'ятати, що деякі протоколи про наміри являють собою не просто документ, у якому фіксуються результати переговорів між сторонами, а й документ, який має у багатьох випадках важливе юридичне значення.

Чинним законодавством України передбачено таку форму, як попередній договір. Відповідно до попереднього договору сторони зобов'язуються укласти в майбутньому договір про передачу товарів, виконання роботи тощо на умовах, передбачених попереднім договором.

Часто підприємці, підписуючи протокол про наміри, і не підозрюють, що насправді укладають свого роду договір, за яким беруть на себе певні права та обов'язки. Якщо сторона попереднього договору ухиляється від укладення передбаченого ним договору, інша сторона має право звернутися до суду з позовом про спонуку укласти відповідний договір, а також з вимогою про стягнення зі сторони, яка ухиляється від укладення договору, збитків, що виникли у зв'язку з цим.

Таким чином, до протоколів про наміри необхідно ставитись більш ніж відповідально, і якщо ви не маєте наміру зв'язувати себе правами та обов'язками, у протоколі необхідно зробити відповідний запис.

Обмін листами, телеграмами, телефонограмами, телефаксами тощо, підписаними стороною, яка їх надсилає. Як свідчить практика, цей спосіб несе в собі чимало непередбаченостей, і головна з них полягає у тому, що не кожний лист або телеграма можуть свідчити про укладення договору між сторонами.

Основні питання, які виникають при цьому:

1. Чи можна укласти договір згідно з гарантійним листом?

2. Чи можна укласти договір по факсу?

Гарантійні листи повинні відповідати вимогам пропозиції про укладення договору (оферта), а саме:

• гарантійний лист повинен містити в собі всю необхідну інформацію про суттєві умови договору (предмета договору, необхідні строки, ціну тощо);

• гарантійний лист має бути достатньо визначеним, тобто він повинен бути звернений до конкретної особи;

• пропозиція про укладення договору має виходити від уповноваженої особи підприємства;

• гарантійний лист має виражати намір особи, яка його надсилає, вважати себе зобов'язаною щодо виконання прав та обов'язків у випадку прийняття пропозиції.

Таким чином, з тексту гарантійного листа має чітко й однозначно виходити пропозиція укладення договору. Не можна розцінювати як оферту лише заяву про описання певних обставин або чиюсь думку, повідомлення, або письмовий опис про діяльність підприємства та його товари (послуги).

Якщо вищезазначені умови в гарантійному листі відсутні, то його можна розглядати як рекламу, або як запрошення до переговорів з приводу майбутнього договору. Жодних юридичних наслідків такий гарантійний лист не несе.

Якщо навіть гарантійний лист відповідає усім пред'явленим юридичним вимогам, для укладення договору його недостатньо. Необхідно, щоб пропозиція була прийнята (акцептована), оскільки договірні відносини між сторонами виникають не із самого гарантійного листа, а із схвалення його сторонами. Прийняття пропозиції про укладення договору (акцепт), як і оферта, також повинні відповідати певним вимогам.

По-перше, акцепт має виходити лише від тієї особи, якій зроблено оферту, по-друге, акцепт має бути безумовним. У разі непогодження сторони принаймні з деякими незначними умовами оферти такий акцепт розглядається новою пропозицією укласти договір. У даному випадку велике значення будуть мати строки, протягом яких пропозицію має бути прийнято.

Коли оферту здійснено із зазначенням строку для відповіді, договір вважається укладеним, якщо відповідь про прийняття (акцепт) пропозиції одержано протягом цього строку. Коли строк в оферті не зазначено, то прийняття має юридичне значення, якщо відповідь одержано протягом необхідного часу.