Тиск крові в різних відділах судинного русла

Рис. 7.10. Графік зміни артеріального тиску в різних відділах серцево-судинної системи.

Кров’яний тиск- тиск крові на стінки кровоно- сних судин.

Нормальний кров’яний тиск необхідний для циркуляції крові та постачання кров’ю органів та тканин, для утворення тканинної рідини в капіля- рах, а також для здійснення секреції та екскреції.

Усі фактори, від яких залежить тиск крові, мо- жна об’єднати у дві групи й представити рівнян- ням: P = Q х R,де P – тиск крові; Q – хвилинний об'єм крові; R – загальний периферичний опір.

Хвилинний об’єм крові залежить від частоти та сили серцевих скорочень, об’єму циркулюючої крові, виходу крові з депо (селезінки, печінки,

легень, шкіри), кількості крові, що повертається до серця.

При частоті серцевих скорочень 75 за хвилину й систолічному об’ємі (об’єм крові, що виштовхується лівим шлуночком за одну систолу) 70 мл хвилинний об’єм крові складає 5250 мл. Об’єм циркулюючої крові також у серед- ньому складає 5000 мл.

Зростання хвилинного об’єму крові оптимальніше здійснюється за рахунок зростання переважно систолічного об’єму.

Загальний периферичний опір залежить від тонусу стінок судин, головним чином артеріол (рис.

7.11), та в’язкості крові. Від обох факторів існує пряма залежність.

Тиск крові визначають в артеріях, венах та капілярах. Артеріальний тиск у здорової людини є достат- ньо постійною величиною. Але він завжди підлягає невеликим коливанням у залежності від фаз діяльнос- ті серця та дихання.

Розрізняють систолічний, діастолічний, пульсовий та середній динамічний артеріальний тиск. Систо- лічний (максимальний) тиск відображає в більшому ступені стан міокарда лівого шлуночка. Він скла- дає 110-130 мм рт.ст. Діастолічний (мінімальний) тиск характеризує переважно ступінь тонусу арте- ріальних стінок. Він складає 65-80 мм рт.ст. Пульсовий тиск – це різниця між величинами систолічного й діастолічного тиску. Пульсовий тиск необхідний для розкриття клапанів аорти та легеневого стовбура під час систоли шлуночків. У нормі він складає 35-55 мм рт.ст. Середній динамічний тиск дорівнює сумі діастолічного й ½, 1/3 пульсового тиску. Середній динамічний тиск виражає енергію непереривного руху крові й представляє собою постійну величину для даної судини та організму.

На величину артеріального тиску впливають: вік, час доби, стан організму, ЦНС тощо.

У людини артеріальний тиск визначається прямими (манометри підключаються безпосередньо до кровоносної судини) та непрямими (манометр вимірює тиск у манжеті, а за рядом ознак роблять висновок про те, який тиск в артерії) методами. Прикладами непрямих методів є вимірювання тиску за Ріва-Роччі та за Коротковим. У повсякденній практиці лікаря застосовується метод Короткова з використанням сфіг- моманометра й фонендоскопа. Суть метода полягає в тому, що в манжету, яка накладається на плече, нагнітається повітря до перетискування артерії (при цьому зникає пульс на променевій артерії). При ви- пусканні повітря прослуховують у ліктьовій ямці тони Короткова. Тиск у манжеті при їх появі відповідає систолічному тиску в плечевій артерії, а при їх зникненні – діастолічному.

Рис. 7.11. Частка судинного опору в різних типах судин.

.

Артеріальний пульс – ритмічні коливання стінок арте- рій тиском, що змінюється внаслідок надходженням крові в аорту при систолі лівого шлуночка.

Пульс характеризується рядом ознак, які визначаються шляхом пальпації. А саме: частота – число ударів за 1 хв.; ритмічність – правильне чергування пульсових ударів; наповнення – ступінь змі- ни об’єму артерії, яка встановлюється за силою пульсового удару; напруження – характеризується силою, яку потрібно прикласти, щоб перетиснути артерію до повного зникнення пульсу.

Сфігмограма– запис артеріального пульсу для об’єктивної оці- нки властивостей пульсу (рис. 7.12).

Рис. 7.12. Графічна реєстрація артеріального пульсу (сфігмограма).

ab – анакрота; bc – плато систоли; cf – катакрота; i – інцизура; d – дикротична хвиля

На сфігмограмі периферичних артерій виділяють складові: аb – анакрота (підіймання), зумовлена систолою лівого шлуночка; сf – катакрота (спа- дання), обумовлена діастолою; і – інцизура, швидке зменшення тиску під час протодіастолічного інтер- валу; d – дикротичний зубець, зумовлений повто- рним зростанням тиску внаслідок закриття півміся-

цевих клапанів.

Пульсова хвиля, що виникає, розповсюджується артеріями. По мірі її розповсюдження вона слабшає і затухає в артеріолах. Швидкість пульсової хвилі в аорті складає 4-6 м/с, у променевій артерії – 8-12 м/с. З віком швидкість поширення пульсової хвилі збільшується у зв’язку зі зміною еластичності артерій. Росте швидкість і при підвищенні кров’яного тиску. Між швидкістю поширення пульсової хвилі й швидкіс- тю кровотоку прямої залежності немає (швидкість кровотоку в декілька разів менша).

Мікроциркуляція

У серцево-судинній системі центральним являється мікроциркуляторна ланка, основною функцією якої є транскапілярний обмін.

Мікроциркуляторна ланка серцево-судинної системи представлена мілкими артеріями, артеріолами, метартеріолами, капілярами, венулами, мілкими венами та артеріовенулярними анастомозами. Голов- ними регуляторами кровоплину в капілярах є артеріоли. При їх розширенні тиск в капілярах, лінійна й об’ємна швидкості зростають.

Артеріовенулярні анастомози слугують для зменшення опору току крові на рівні капілярної сітки. Транскапілярний обмін відбувається в капілярах. Він можливий завдяки особливій будові капілярів,

стінка яких володіє двосторонньою проникністю та завдяки певному співвідношенню сил (рис. 7.13).