Стандартному відведенні.

Висота зубців характеризує особливості збу- дженя, тривалість – швидкість проведення імпуль- сів у серці. ЕКГ має 3 направлених догори (пози- тивних) зубці – P, R, T і два негативних, які напра- влені донизу – зубці Q і S.

Зубець P– характеризує збудження в перед- сердях, його амплітуда складає 0,2 мВ (1/8 R), тривалість – 0,11 с;

Інтервал PQ –відображає час від початку де- поляризації передсердь до початку деполяризації шлуночків і характеризує швидкість проведення збудження передсердями, АВ-вузлом, пучком Гіса і його розгалуженнями, його тривалість – 0,1-0,21 с;

амплітуда у ІІ відведенні 1,6 мВ;

Зубець Q– характеризує збудження міжшлу- ночкової перегородки, амплітуда – ¼ R ;

Зубець R– період охоплення збудженням обох шлуночків; є головним вектором комплексу QRS,

Зубець S– період завершення деполяризації шлуночків, амплітуда – ¼ R;

Максимальна тривалість шлуночкового комплексу QRS – 0,07-0,09 с.

Зубець T(трофічний) – процес реполяризації в шлуночках; тривалість – 0,16-1,24 с, амплітуда – ½ R.

Інтервал QTвідображає швидкість деполяризації (QRS) і реполяризації (ST) шлуночків; його назива- ють електричною систолою шлуночків,тривалість – 0,35-0,44 с.

Інтервал між зубцем Т і наступним Р - електрична діастола серця.

Інтервал RR(тривалість серцевого циклу) дозволяє визначити частоту серцевих скорочень (60/RR в с). Суттєво, що зі збільшенням частоти серцевих скорочень (тахікардії) діастола (TP) скорочується значно більше порівняно з систолою (QRST).

Електрична вісь серця –проекція середнього результуючого вектора QRS на фронтальну площину.

У нормі положення електричної осі серця приблизно відповідає положенюю його анатомічної осі.

Положення електричної осі виражається величиною кута альфа (α), утвореного електричною віссю се- рця і позитивною половиною осі І відведення. Варіанти положення електричної осі серця: 1) нормальне, кут α складає +30 – +69º; 2) вертикальне, кут α складає +70 – +90º; 3) горизонтальне, величина кута α варіює від 0 до +29º. Положення електричної осі серця залежить як від серцевих, так і від позасерцевих факторів. У людей гіперстенічної конституції електрична вісь серця має горизонтальне положення або навіть виникає лівограма. У високих худих людей електрична вісь серця в нормі розташована більш вер- тикально, інколи аж до правограми. Відхилення осі праворуч може свідчити про гіпертрофію правого шлуночка, ліворуч – лівого.

Є декілька методів визначення електричної осі серця. Найпростіший з них, з достатньою достовірніс- тю, полягає в наступному. У нормі в ІІ відведенні величина зубця R дорівнює сумі величин зубців R у І і ІІІ відведеннях. Якщо амплітуда зубця R більша у І відведенні, то говорять про лівограму, якщо в ІІІ – право- граму.

Серцевий цикл

Скорочення передсердь та шлуночків називається систолою, розслаблення – діастолою. Систола і ді- астола передсердь і шлуночків взаємопов’язані між собою і складають єдиний цикл роботи серця (табл.. 7.1).

Розрізняють 3 фази роботи серця:

1. Скорочення (систола) передсердь.

2. Скорочення (систола) шлуночків.

3. Загальна пауза.

Серцевий цикл починається з систоли спочатку правого, а потім лівого передсердя. Шлуночки в цей момент розслаблені, тому венозна кров з правого передсердя через відкритий тристулковий клапан пот- рапляє в правий шлуночок, а артеріальна кров з лівого передсердя через мітральний клапан – у лівий шлуночок. Тривалість систоли передсердь 0,1 с (табл.7.1). Тиск у лівому передсерді зростає до 5-8 мм рт. ст., у правому – 2-4 мм рт. ст. Решту серцевого циклу (0,7 с) триває діастола передсердь, коли вони на- повнюються кров’ю.

У систолі шлуночків виділяють період напруження (0,08 с) і період виштовхування крові. У періоді на- пруження виділяють 2 фази – фазу асинхронного напруження (0,05 с) і фазу ізоволюметричного напру- ження (0,03 с). Тиск крові починає підвищуватись, коли тиск досягає 5-8 мм рт. ст. передсердно- шлуночкові клапани закриваються, сухожилкові нитки натягуються. Фаза асинхронного скорочення змінюється фазою ізоволюметричного скорочення (перший період закритих клапанів), яка продовжується доки тиск в шлуночках не перевищує тиск в аорті (80 мм рт. ст.) та легеневому стовбурі (10 мм рт. ст.). Після цього клапани аорти та легеневого стовбура відкриваються і кров із шлуночків виштовху- ється в аорту та легеневі артерії (період вигнання крові, 0,25 с). Цей період поділяють на 2 фази: швидко- го (0,12 с) та повільного (0,13 с) вигнання. У фазу швидкого вигнання тиск крові досягає максимальних значень: 110-130 мм рт. ст. у лівому шлуночку і в аорті та 25-30 мм рт. ст. у правому шлуночку та легене- вому стовбурі.

Діастола шлуночків починається з періоду розслаблення (протодіастолічний інтервал – 0,04 с, фаза ізоволюметричного розслаблення (другий період закритих клапанів) – 0,08 с. У процесі розслаблення шлуночків тиск у них знижується і стає меншим (кінець протодіастолічного інтервалу), ніж в аорті та леге- невому стовбурі. Закриваються півмісяцеві клапани аорти та легеневого стовбура. Починається фаза ізоволюметричного розслаблення. Коли тиск у шлуночках стає меншим, ніж в передсердях, перед- сердно-шлуночкові клапани відкриваються, шлуночки наповнюються новою порцією крові (фаза швидкого – 0,08 с та повільного - 0,17 с. наповнення).

Тривалість фаз серцевого циклу залежить від частоти серцевих скорочень. У нормі, при частоті сер- цевих скорочень 75/хв. серцевий цикл складає 0,8 с, систола передсердь (пресистола для шлуночків) – 0,1 с, систола шлуночків – 0,33 с, діастола – 0,47 с, загальна пауза – 0,37 с. При більш частих серцевих скороченнях тривалість кожної фази зменшується, особливо діастоли.

Табллиця 7.1

Фази серцевого циклу (при ЧСС = 75 уд/хв)

Примітка:Римськими цифрами I, II, III і IV відмічена поява відповідного тону серця.