Периостальний рефлекс

П'ястно – променевий рефлекс.Викликається ударом молоточком по шилоподібному вiдростку променевої кiстки (див. рис. 4.13). Реакцiя у вiдповiдь – згинання руки в лiктьовому суглобi, пронацiя кистi й згинання пальцiв. При дослiдженнi рефлекса рука повинна бути зiгнута пiд прямим кутом у лiктьовому суглобi, кисть дещо пронована.

При цьому кистi можуть лежати на стегнах дослiджуваного, що сидить, або утримуватися лiвою рукою дослiджуючого. Складові частини рефлекторної дуги: нерви – серединний, променевий, м’язово-шкiрний; V-VIII шийнi сегменти спинного мозку, якi iннервують м'язи пронатори, плече-променевий м'яз, згиначi пальцiв, двоголовий м'яз плеча.

Н-рефлекс розтягування (Хофмана) викликається у людини електричним подразненням у підколінній ямці (напругою до 30 В) – дія на великогомілковий нерв. Ефектор – камбалоподібний м’яз. Реєстрація електроміографічна (рис. 4.16).

Рис. 4.16. Викликання і реєстрація Н-рефлексів і Т-рефлексів у людини.

А. Схема експериментальної установки. Молото- чок з контактним перемикачем забезпечує викли- кання Т-рефлекса в трьохголовому м’язі гомілки. Замикання контакта в момент удара молоточка запускає розвертання променя осцилографа, і відбувається електроміографічна реєстрація відповіді. Для викликання Н-рефлекса, здійснюють подразнення великогомілкового нерва через шкіру прямокутними поштовхами струму тривалістю 1 мс. Стимул і відхилення променя осцилографа синхронізовано.

Б. Н-відповіді та М-відповіді при збільшенні інтенсивності стимула.

В. Графік залежності амплітуди Н-відповідей і М-відповідей (ордината) від інтенсивності сти- мула (абсциса)(за Р.Шмидт, Г.Тевс, 1985).

Міжсегментні рефлекси– приймають участь у локомоції (перехресні маятникоподібні). Виклика- ються в лежачому положенні сильним стисканням ахiлового сухожилля або згинанням стопи однієї з кінцівок. Виявляється генетично зафіксована рухова програма акту ходьби.

Стовбур мозку

Особливiстю будови головного мозку є те, що вiн об'єднує надсегментарнi структури зі своєрідними структурно-функцiональними особливостями. Це забезпечує керування життєдiяльнiстю цiлiсного органiзму й пристосувальну поведiнку, а у людини – психiчну дiяльнiсть.

Головний мозок розвивається з переднього вiддiлу мозкової трубки. Умовно його подiляють на чотири вiддiли:

1) заднiй мозок (довгастий мозок, мiст i мозочок);

2) середнiй мозок (нiжки мозку й покрiвля середнього мозку);

3) промiжний мозок (зоровий горб – таламус, гiпоталамус);

4) переднiй мозок (двi великi пiвкулi).

Довгастий мозок, мiст i середнiй мозок об'єднуються пiд загальною назвою стовбура мозку.