Рефлекторна дiяльнiсть спинного мозку. Спинальна тварина. Спинальний шок

Рефлекторна функцiяспинного мозку полягає в тому, що в ньому закладено центри рефлексiв. Αльфа-мотонейрони переднiх рогiв складають руховi центри скелетних м'язiв тулуба, кiнцiвок, а також діафрагми, а γ-мотонейрони – тонiчнi, пiдтримують напругу й певну довжину цих м'язiв. Мотонейрони грудних та шийних (CIII-CIV) сегментiв, якi iннервують дихальнi м'язи, складають «спинальний дихальний центр». У бокових рогах тораколюмбального вiддiлу спинного мозку закладенi тiла симпатичних нейронiв, а в сакральному вiддiлi – парасимпатичних. Серед них першi й другi складають центри вегетативних функцій: судиноруховi, регуляцiї серцевої дiяльностi (ТI-ТV), рефлексу розширення зiницi (ТI-ТII), видiлення поту, теплоутворення, регуляцiї скорочення гладких м'язiв органiв малого таза (у попереково- крижовому вiддiлi).

Експериментально рефлекторна функцiя спинного мозку дослiджується пiсля його iзолювання вiд роз- ташованих вище вiддiлiв головного мозку. Для збереження дихання за рахунок дiафрагми перерiзування проводять мiж V i VI шийними сегментами.

Відразу ж пiсля перерiзки пригнiчуються всi функцiї. Виникає стан арефлексiї, який має назву спи- нального шоку. Його пов'язують із припиненням впливу на спинний мозок розташованих вище структур. Потiм функцiї поступово вiдновлюються i тим повiльнiше, чим вища органiзацiя органiзму (1-2 хвилини в жаби, від годин до декiлькох дiб у собаки, від декiлькох тижнів до мiсяцiв у людини). Першими відновлюються сухожильні рефлекси й рефлекси згинання кінцівки у відповідь на больові подразнення (укол, щипок). Розгинальні рефлекси, рефлекторне опорожнення сечового міхура й судинні рефлекси відновлюються значно пізніше. Ясна річ, що рефлекторні рухи стають повністю мимовільними й можуть бути викликані лише при адекватному подразненні відповідного рецепторного поля.

Пiсля вiдновлення рефлексів виникає гiперрефлексiя. При повторному перерiзуванні спинальний шок не виникає. Отже, має значення не травма спинного мозку, а вiдключення його вiд стимулюючих впливiв, розташованих вище центрiв.

Унаслiдок «половинного»пошкодження спинного мозку розвиваються порушення рухiв у нижнiх кiнцiвках на боцi травми, оскiльки до переднiх рогiв не надходять імпульси від низхідних шляхів і, відповідно, не збуджуються м'язи на боці травми. Больова й температурна чутливiсть будуть виключенi з протилежної сторони нижче рівня пошкодження, оскiльки спиноталамiчний шлях, який забазпечує проведення iмпульсiв больової i температурної чутливостi, перехрещується в спинному мозку (на рiвнi входження волокон) i пiднiмається до вищих вiддiлiв ЦHС по протилежнiй сторонi спинного мозку. Пропрiоцептивна й тактильна чутливiсть будуть частково порушенi з обох бокiв, оскiльки серед шляхiв, що забезпечують тактильну й пропрiоцептивну чутливiсть, є як прямi (шлях Голя i Бурдаха – ганглiо- бульбо-таламо-корковий, шлях Флексiга – ганглiо-спино-церебелярний дорзальний), так i перехрещенi (шлях Говерса

– ганглiо-спино-церебелярний вентральний); для тактильної – спино-таламiчний (ганглiо-спино-таламо-корковий).

Описаний симптомокомплекс розладiв у невропаталогiї отримав назву синдрома Броун – Секара(рис. 4.7).