Питомі показники елементів прибудинкової території

Питомі показники елементів прибудинкової території, вільної від забудови, на одного мешканця наведені відповідно 3.15, 3.16 (таблиця 1) - ДБН 360.

Примітка. У складних геологічних умовах нове житлове будівництво слід розміщувати переважно на найбільш придатних для забудови територіях з урахуванням містобудівних умов.

Садибну забудову*) у містах слід розміщувати:

- у межах міста переважно на вільних територіях, включаючи ділянки, які раніше вважалися непридатними для будівництва, на територіях реконструйованої забудови, існуючої індивідуальної садибної забудови і тієї, що зберігається, враховуючи необхідність збереження характеру міського середовища, що склалося;

- у приміських зонах на резервних територіях, що входять у межу міста, за винятком зелених зон; у нових селищах і тих, що розвиваються, розміщених у межах 30-40-хвилинної транспортної доступності.

Фактична площа житлової території мікрорайону (кварталу)

Фактична площа житлової території мікрорайону (кварталу) дорівнює загальній площі території мікрорайону (кварталу) за винятком площ сформованих земельних ділянок, на які є або відсутні правовстановлюючі документи ( у тому числі садибна забудова)., територій загального користування та земельних ділянок об’єктів нежитлового призначення.

Фактичну та нормативну площу земельної ділянки з прибудинковою територією для існуючого житлового будинку визначають в такій послідовності:

Фактична житлова територія мікрорайону (кварталу)визначається за формулою:

Т_ф = S – (S_Н + S_с) (1)

де Т_ф – фактична житлова територія мікрорайону (кварталу) га;

S – загальна площа територій мікрорайону (кварталу) в межах червоних ліній, га;

S _Н – площа земельних ділянок об’єктів нежитлового призначення, га;

Sс – площа територій спільного користування, га.

В разі наявності правовстановлюючих документів на земельні ділянки садибної забудови та багатоквартирної забудови, їх площа відраховується із загальної площі мікрорайону (кварталу).