Поняття про ораторську (риторичну компетенцію). Види публічного мовлення

Науку, яка вивчає закони ораторського мистецтва, називають риторикою, або красномовством.

Риторика – сукупність засобів побудови виразного мовлення, типів непрямих повідомлень (мовленнєвих актів), непрямих дискурсів (напр., маніпулятивних), переносних значень (значень мовця); сукупність засобів творення «поетики тексту», зокрема функціонування текстів як цілісних утворень.

Розрізняють п’ять основних видів красномовства:

1. юридичне (судове);

2. академічне;

3. політичне;

4. церковне;

5. суспільно-побутове.

1) Юридичне (судове) красномовство – ораторські виступи учасників судочинства у процесі розгляду судової справи з позиції законодавства.

Особливість судової риторики полягає в тому, що це промова офіційного характеру.

2) Академічне красномовство – ораторська діяльність науковця й викладача, який доповідає про результати дослідження або популяризує досягнення науки.

Основні риси академічного красномовства – доказовість, логічність, точність мислення, чітка термінологія. Результати наукових досліджень мають бути донесені до людей зрозумілою мовою у спрощеній формі.

До жанрів академічного красномовства належать:

· наукова доповідь;

· наукове повідомлення;

· наукова лекція;

· реферат, виступ на семінарському занятті, наукова публічна лекція, бесіда.

Лекція – основний жанр академічного красномовства. Це монологічний вид виступу, проблемний виклад, успіх якого забезпечується переважно міцним зв’язком зі слухачами, висвітленням різних поглядів на проблему, інтересом до знань, розумовою активністю.

3) Політичне красномовство – ораторські промови, виступи, присвячені політичним темам.

Види політичного красномовства:

· інформаційне;

· пропагандистське;

· переконуюче;

· дискусійне (обговорення спірних питань, проблем).

4) Церковне красномовство – це проповіді, бесіди, настанови, коментування Біблії у практиці різних конфесій. Особливим жанром церковного красномовства є проповідь – коментар до Біблії, Святого письма, Старого та Нового Завіту.

Церковне красномовство має три аспекти:

· богословський – тлумачення духовного змісту Біблії;

· історичний – історико-археологічний коментар подій Біблії;

· літературний аспект – показ краси біблійного слова як вираз духовного ідеалу.

5) Соціально-побутове красномовствоохоплює соціально-побутові ситуації. Сюди відносять ювілейну, похвальну, надмогильну промови, усну побутову оповідь, тост, анекдот тощо. Соціально-побутове красномовство має яскраво виражені національні традиції, виступає частиною національної духовної культури народу.

Змістовий план риторики виражений у риторичній формулі, запропонованій Галиною Михайлівною Сагач, як цілісній системі семи взаємообумовлених законів риторики, розташованих у логічній послідовності:

де:

Р – риторика;

К – концептуальний закон;

А – закон моделювання аудиторії;

С – стратегічний закон;

Т – тактичний закон;

М – мовленнєвий закон;

ЕК – закон ефективної комунікації;

СА – системно-аналітичний закон.

Перший закон (концептуальний) формує й розвиває в людини вміння всебічно аналізувати предмет дослідження й вибудовувати систему знань про нього (задум і концепцію).

Другий закон (закон моделювання аудиторії) формує й розвиває в людини вміння вивчати в системі три групи ознак, які визначають «портрет» будь-якої аудиторії:

· соціально-демографічні;

· соціально-психологічні;

· індивідуально-особистісні.

Третій закон (стратегічний) формує й розвиває в людини вміння розробляти програму діяльності на основі створеної концепції з урахуванням психологічного портрета аудиторії:

· визначення цільової установки діяльності (навіщо?);

· виявлення й дослідження суперечностей у досліджуваних проблемах;

· формування тези (головної думки, власної позиції).

Четвертий закон (тактичний) формує й розвиває в людини вміння працювати з фактами та аргументами, а також активізувати мислиннєву діяльність співрозмовників (аудиторії), тобто створити атмосферу інтелектуальної й емоційної співтворчості.

П’ятий закон (мовленнєвий) формує й розвиває в людини вміння володіти мовленням (одягати свою думку в дієву словесну форму).

Шостий закон (закон ефективної комунікації) формує й розвиває в людини вміння встановлювати, зберігати та закріплювати контакт з аудиторією як необхідну умову успішної реалізації продукту мислиннєво-мовленнєвої діяльності.

Сьомий закон (системно-аналітичний) формує й розвиває в людини вміння рефлексувати (виявляти й аналізувати власні відчуття з метою навчитися робити висновки з помилок і нарощувати цінний життєвий досвід) і оцінювати діяльність інших, тобто визначатися, як допомогти іншому ефективніше здійснювати його діяльність, а також навчитися наслідувати цінний досвід іншого.

Детальніше зупинимося на стратегічному та тактичному законах риторики.

Реалізація концепції промови для досягнення мети потребує загального планування на перспективу й конкретного планування найближчих поетапних дій, тобто стратегії й тактики.

Стратегія виступу складається з кількох компонентів:

· визначення цільової настанови (комплекс настанов, що містять мету – загальну і конкретну, далеку і близьку, – спонукання до дій і співпереживань;завдання явні, які будуть стояти перед аудиторією і завдання наскрізні, які промовець ставить перед собою);

· виокремлення основних питань предмета мовлення;

· формулювання тез.

Стратегія потрібна для того, щоб усю діяльність підпорядкувати концепції, уникнути відхилень і успішно досягти мети, але стратегія не є конкретною. Це входить до сфери дії наступного етапу (закону) – тактичного.