Система суб’єктів та умови здійснення електронної комерції

Віртуальна економіка – це економіка, заснована на інтерактивному бізнесі та на головному законі людини – економії часу. Вже сьогодні в розвинутих державах існує багато випадків реалізації даного закону, а саме:

- використовуючи засоби зв’язку, не виходячи з дому, керувати технологічними лініями на виробництві або фінансово-комерційною діяльністю;

- вести бухгалтерський облік;

- здійснювати дистанційне навчання, читання книжок і періодики;

- купувати найрізноманітніші товари;

- виконувати банківські, біржові та інші фінансові операції тощо [40].

Нині Internet впливає як на зовнішні відносини між компаніями та їх партнерами чи клієнтами, так і на внутрішню структуру самих компаній [45].

Складовими електронної комерції є:

1. мережі:

- корпоративні;

- Internet;

- комерційні;

2. процеси:

- дослідження ринку;

- розрахунки;

- виконання замовлень;

- продаж;

- підтримка;

3. суб’єкти (учасники):

- уряд;

- постачальники;

- продавці;

- користувачі;

- виробники.

Існує два типи електронної комерції: торгівля інформацією і торгівля товарами. Товари можуть бути представлені в електронній формі (інформація, програмне забезпечення тощо). Їх називають “м’якими”. Всі інші – речові товари, товари-предмети – називають “жорсткими”. Таке трактування відповідає прийнятому в комп’ютерному товаристві тлумаченню термінів “soft” – “м’якими” і “hard” – “жорсткими”. Різниця між ними значна і виявляється на всіх рівнях – починаючи з визначення користувальницької аудиторії і закінчуючи безпосередньо оплатою за надану послугу.

Торгівля електронними матеріалами (програмним забезпеченням, відео- та аудіопродукцією, графікою, грою, мультимедійними додатками тощо) являє собою революційно новий спосіб ведення продажу, для якого повний цикл комерційної операції може бути проведений одночасно через одну і ту саму мережу (включаючи і доставку), враховуючи, безперечно, конкретні вимоги щодо оплати, контролю за правами на інтелектуальну власність тощо. Залежно від успішних рішень на ринку “електронні товари” можуть створити абсолютно новий ринок і зробити революцію в окремих індустріях (як, наприклад, у видавництві). Ця інноваційна форма електронної комерції також значно вплине на конкурентоспроможність і створить нові робочі місця.

Електронна торгівля реальними товарами і послугами є наступним кроком за існуючим способом проведення торгових операцій, включаючи нові можливості, що надаються технологією для збільшення ефективності через зниження вартості, розширення потенціалу ринку та повніше задоволення запитів клієнтів, як і надання коштів для розширення й удосконалення послуг і товарів значною мірою за допомогою взаємодії постачальника із замовником. Очікується, що ця форма електронної комерції суттєво вплине на конкурентоспроможність і матиме зовсім незначний вплив на кількість робочих місць.

Інструменти, якими фірма користуватиметься для реалізації можливостей електронної комерції, можна умовно поділити на чотири групи:

- бізнес-додатки;

- електронні магазини;

- шлюз в ЕDI-систему;

- зв’язок із фінансовими організаціями через різні платіжні системи.

Якщо організація має орієнтацію на прямий продаж користувачам через електронні магазини, то вона є продавцем, орієнтованим на роздрібний ринок. Коли її головне завдання – робота з іншими організаціями, то це – ринок бізнес-бізнес. У даному секторі ринку передбачається пряма взаємодія між бізнес-процесами в різних організаціях, тобто взаємодія, організована в on-line режимі за трансакційною схемою.

Зв’язок із фінансовими інститутами необхідний у будь-якому випадку, але як саме влаштована платіжна система залежить від пропозицій з боку банків, процесингових центрів тощо. Продавець змушений підстроюватися під схему розрахунків, що пропонується ними. Але якщо в цих нових платіжних схемах відсутні прямі інтерфейси і до Internet-магазинів, і до ЕDI, то це не може влаштувати ні продавців, ні покупців [118].

Варіантів реалізації конкретних бізнес-систем у продавців і у будь-яких організацій може існувати дуже багато:

- організація може купити і електронний магазин і ЕDI-шлюз (або щось одне);

- організація може орендувати або електронний магазин, або ЕDI-шлюз, або і те й друге.

Сфери поширення електронної комерції такі:

- маркетинг, продаж і сприяння продажу;

- передпродаж, попередні домовленості, поставки;

- фінансування й страхування;

- комерційні операції: замовлення, отримання, оплата;

- обслуговування та підтримка продукту;

- спільна розробка продукту;

- розподільче спільне виробництво;

- використання загальних і приватних послуг;

- адміністрування бізнесу (концесії, дозвіл, податки, митниця
тощо);

- транспорт, техніка перевезень і постачання;

- загальні закупівлі;

- автоматична торгівля електронними товарами;

- бухгалтерський облік;

- розв’язання спірних моментів.

Як показують вищенаведені приклади, електронна комерція може здійснюватися на різних рівнях, починаючи з простого представництва компанії в мережі до електронної підтримки процесів, спільно здійснюваних кількома компаніями також на національному чи інтернаціональному рівні.

Існує відмінність між національними й інтернаціональними діловими операціями. Основи її є не технічними, а швидше законодавчими. На інтернаціональному рівні порівняно з внутрішньонаціональним електронна комерція ускладнюється, що викликано такими чинниками, як оподаткування, угоди між країнами, митні збори і відмінності в правилах банківської діяльності.

Робота на нижніх рівнях електронної комерції пов’язана з представництвом компанії в мережі, рекламою, а також до- і післяпродажною підтримкою. Доступні високі технології сьогодення роблять діяльність на такому рівні недорогою, чим уже користуються тисячі дрібних компаній. Навпаки, більш розвинуті форми електронної комерції зумовлюють складніші проблеми, швидше культурно-правового, ніж технологічного характеру. На такому рівні немає готових рішень, отже компаніям доводиться розробляти власні системи. Тому першопрохідцями на цьому рівні можуть бути тільки досить великі і багаті компанії. Однак згодом загальнодоступний простір розшириться, виникнуть готові технології, що підтримують роботу на високих рівнях так само, як це нині відбувається на нижніх рівнях.

Електронна комерція – це вже реальність, що швидко поширюється у просторі. Дотепер безліч електронних операцій уже була укладена в закритих співтовариствах. Однак зростання мережі Internet викликало підвищення рівня участі в електронній комерції постачальників і споживачів далеко за межами цих співтовариств.

Особливістю мережі Internet порівняно з традиційними видами ринку є те, що інтерактивна роздрібна торгівля по суті являє собою трансакцію між двома комп’ютерами; при цьому споживач не може “бачити” продавця. У зв’язку з тим, що бар’єр для виходу в мережу Internet і здійснення торгівлі істотно нижчий, ніж для організації торгівлі в звичайному оточенні, можливість появи необов’язкових або шахрайських фірм значно підвищується. Обидва ці чинники значно впливають на можливість вияву довіри споживачів до роздрібного торгівця в мережі Internet. Крім того, з боку споживачів існує значний психологічний бар’єр у використанні мережі Internet для передачі важливих даних, таких як наприклад, номери кредитних карток, через загальну думку про можливість перехоплення цих даних при передачі їх мережею Internet і подальшого використання на шкоду власникові.

Отже для розвитку електронної комерції як ринку необхідно здійснення трьох основних умов:

- завоювання фірмами, що використовують мережу Internet як канал розподілу продукції, довіри з боку споживачів;

- забезпечення достовірності учасників та їх операцій;

- створення безпеки передачі і подальшого зберігання даних у мережі Internet.

Вимагають розгляду такі важливі моменти, як безпека і секретність трансакцій. Якщо покупець відчуває невизначеність щодо секретності даних, які пересилаються, наприклад, інформації про його кредитну картку, то він не здійснюватиме інтерактивні операції.

Не будучи єдиною технологією, електронна комерція характеризується різнобічністю. Вона об’єднує широкий спектр бізнес-операцій та операцій, включаючи:

- встановлення контакту, наприклад, між потенційними замовником і постачальником;

- обмін інформацією;

- до- і післяпродажну підтримку (докладну інформацію про продукти і послуги, інструкції з використання продукту, відповіді на питання замовників);

- продаж;

- електронну оплату (з використанням електронного переказу грошей, кредитних карток, електронних чеків, електронних грошей);

- управління доставкою та її відстеження для фізичних продуктів, безпосередню доставку продуктів, які можуть розповсюджуватися електронним шляхом;

- віртуальні підприємства – групи незалежних компаній, об’єднуючих свої зусилля для одержання можливостей надання продуктів і послуг, недоступних для окремих компаній;

- бізнес-процеси, що розділяються, спільно керовані компанією та її торговими партнерами.

Крім того, електронна комерція об’єднує широкий спектр комунікаційних технологій, включаючи електронну пошту, факс, технологію електронного обміну даними (EDI) й електронні платежі (ЕFT). Кожна з цих технологій може бути використана для підтримки електронної комерції у відповідному для неї контексті.

Електронна комерція заснована на структурі традиційної комерції, а використання електронних мереж додає їй гнучкості.

Крім цього, електронна комерція дозволяє постачальникам і замовникам рівною мірою використати нові вигідні можливості.

Приклади конкретної комерційної вигоди від електронної комерції такі:

- зменшення витрат на рекламу;

- зниження витрат на доставку, переважно для товарів, які можуть бути отримані електронним способом;

- скорочення витрат на дизайн і виробництво;

- поліпшені аналіз ринку та стратегічне планування;

- великі можливості для маркетингового дослідження ніш на ринку;

- однаковий доступ до ринку (як для великих корпорацій, так і для невеликих фірм);

- доступ до нових ринків збуту;

- залучення замовників у розроблення і впровадження нових продуктів і послуг.

Слід зауважити, що компанії, створюючи комерційні Web-сторінки, намагаються досягнути чотирьох основних цілей:

- залучення нових покупців за допомогою інтерактивного маркетингу та реклами;

- удосконалення обслуговування покупців за допомогою служби інтерактивної підтримки покупців;

- розвитку електронних ринків і каналів розподілу для існуючих продуктів;

- розроблення нових інформаційних продуктів, доступних у Web.

Здійснення електронної комерції відбувається за декількома напрямами:

по-перше, значного скорочення витрат за рахунок використання програмних продуктів, заснованих на Internet-технологіях, їхнє розроблення, використання і просування обходиться дешевше, ніж традиційні інформаційні системи. Так, впровадження і супровід корпоративного Internet пов’язані зі значно меншими витратами фінансових і людських ресурсів, ніж традиційних систем клієнт-сервер.

Крім того, електронна комерція сприяє значному скороченню трансакційних витрат. При торгівлі інформаційними продуктами не тільки замовлення та оплата, а й доставка продукту здійснюються у віртуальній формі. Таким чином, відпадає необхідність у друкованій продукції й упакуванні. Доставка нових програмних продуктів чи оновлених версій з використанням Internet скорочує час виходу висококонкурентної продукції на ринок. Розміщення електронних каталогів у мережі замість публікації їх на папері і розсилання поштою спрощує їхнє відновлення, скорочує витрати і час доставки споживачам;

по-друге, використання Internet-технологій у інтерактивному маркетингу. На відміну від традиційних засобів комунікації Internet дозволяє миттєво вивчати реакцію користувачів мережі, збирати й аналізувати інформацію про поведінку своїх контрагентів;

по-третє, удосконалення обслуговування споживачів. Розміщення всеосяжної інформації, надання багатопрофільних послуг і організація оперативного зворотного зв’язку значно підвищують лояльність споживачів електронної комерції. Більше того, перетворення однобічного й асинхронного зв’язку з клієнтами на двосторонній та інтерактивний дозволяє знизити витрати компанії й обмеження часу і простору;

по-четверте, генерування додаткових джерел доходу. Якою б вражаючою не була економія на прямих витратах, в електронному бізнесі набагато ціннішими є непрямі вигоди.

Умови здійснення електронної комерції можна структурувати в три групи. А саме:

1. Визначення бізнес-ландшафту:

- використання споживачів як джерела інформації.

Передбачає систематизований збір інформації і надання послуг, які мають певну цінність для споживача. Включає раціональний інтерфейс інформаційних ресурсів і створення інструментів навігації та настроювання;

- створення власного ринку, використовуючи переваги інших ринків.

Передбачає впровадження нових товарів і послуг шляхом захоплення частки існуючих ринків. З урахуванням неминучого відмирання старих каналів своєчасне застосування названої тактики є досить енергійним шляхом для прокладання нових каналів і досягнення конкурентних переваг. З цією метою використовуються інформаційні засоби для розвитку продуктів і послуг, які відповідають новим каналам, та існуючих торгових марок для їхнього просування;

- оцінка кожного покупця як окремого ринкового елемента.

Передбачає послідовне задоволення унікальних потреб споживачів. З цією метою технології електронної комерції колекціонують інформацію про споживачів і використовують її для виконання індивідуалізованих пропозицій;

- створення суспільства цінностей.

Полягає у використанні переваг спільної діяльності клієнтів і партнерів компанії. З цією метою використовуються такі технології обміну інформацією і взаємодії, як форуми, чати, ігри тощо.

2. Створення нових зв’язків:

- заміна недружнього інтерфейсу навчальним.

Передбачає створення висококласного користувальницького інтерфейсу, який є сполучною ланкою для міжособистісного спілкування. Такий інтерфейс забезпечує швидке й ефективне виконання операцій на рівні, який визначається споживачем. Усі проведені трансакції фіксуються, що забезпечує багате сховище даних, за допомогою якого компанія поповнює свої знання.

Використовувані технології інформують користувачів про сутність трансакцій, збирають інформацію про їхні потреби і запити, а також про реакцію на процеси, що відбуваються (наскільки очікування збігаються з дійсністю);

- гарантування цілісності і послідовності дій.

Передбачає забезпечення цілісності, послідовності і безперервності діяльності, спрямованої на задоволення потреб споживачів і розв’язання їхніх проблем;

- надання максимального обсягу інформації.

Полягає в удосконалюванні зв’язків зі споживачами шляхом надання цінної і повної інформації. Для дешевого і широкомасштабного розповсюдження інформації використовуються відкриті і розгалужені системи, найкращим прикладом яких є мережа Internet;

- використання переваг інформаційного співробітництва.

Передбачає створення партнерських відносин на базі об’єднання компетентності та інформованості сторін.

3. Визначення Internet-простору:

- розгляд своїх активів як своїх зобов’язань.

Фізичні активи (об’єкти нерухомості, виробниче устаткування) можуть стати стримуючим фактором для розвитку на ринку електронної комерції. Це відкриває великі можливості для малих фірм і одиничних підприємців, перевага яких полягає саме у відсутності фіксованих витрат. Технології електронної комерції в даному випадку сприяють розвитку торгової марки й інформаційних активів компанії;

- руйнування традиційного ланцюжка додавання вартості.

Полягає в перегляді всіх ланок ланцюжка додавання вартості (стадій виробництва і розподілу товарів та послуг) і вилученні або визначенні її неефективних елементів. Технології електронної комерції використовуються для визначення процесів купівлі, продажу, виробництва і взаємин між ними;

- керування інноваціями як портфелем альтернатив.

Інвестиції в електронний бізнес пов’язані з високим рівнем ризику і невизначеністю зовнішнього середовища. Для раціонального керування інноваційними проектами їх слід розглядати як портфель інвестицій, а не просто суму дискретних проектів;

- залучення творчих особистостей.

Передбачає агресивну популяризацію заходів електронної комерції серед молоді, оскільки вона адекватніше сприймає нововведення електронної комерції. Досягнення цієї мети найбільш ефективне при активній взаємодії працівників компанії і споживачів її продукції в дружній атмосфері.