РОЗДІЛ. ТАРА ТА ПАКУВАЛЬНІ МАТЕРІАЛИ

Тема: Види тари та пакувальних матеріалів

План

1. Стан і тенденції розвитку пакувальних матеріалів і тари в Україні.

2. Вимоги до тари і пакувальних матеріалів, її види.

3. Класифікація пакувальних матеріалів.

Література

1. Сирохман І.В., Завгородня В.М. Товарознавство пакувальних матеріалів і тари: Підручник.- К.: ЦНЛ, 2005, с. 3 – 13, 252 – 254

2. Домарецький В.А. Технологія солоду та пива: Підручник.- К.: «Фірма «ІНКОС», 2004, с. 204 - 206

3. Скалецька Л.Ф., Подпрятов Г.І., Войцехівський В.І. Товарознавство продукції рослинництва. Навч. Посібник.- К.: Арістей, 2005, с. 347 - 383

1.Пакувальні матеріали відіграють важливу роль у формуванні асортименту товарів, їх іміджу, забезпеченні збереження в процесі товаропросування. Ринок України диктує поступовий розвиток промисловості й сільського господарства в напрямі створення якісних товарів у надійній упаковці.

Споживачі швидко реагують на функції упаковки, зокрема на її зручність у користуванні, привабливий дизайн, форму, колір, наявну інформацію на упаковці. Упаковка забезпечує зорове пізнання через дизайн, колір, логотип тощо.

За останні роки спостерігається інтенсивний розвиток ринку пакувальних матеріалів, пакувальних технологій, а також тари та упаковки. З розвитком техніки і технології отримання пакувальних матеріалів розширюються функції упаковки. Крім створення інертного бар’єра між продуктами й оточуючим середовищем, упаковка все активніше перетворюється у виробничу операцію. За її допомогою можна регулювати температуру нагрівання харчових продуктів, формувати оптимальне газове середовище всередині упаковки, направлено змінювати склад продукту (біологічно активні матеріали з іммобілізованими ферментами, їстівні плівки тощо).

У харчовій промисловості використовуються нові пакувальні матеріали, у тому числі такі, що містять антибактеріальні речовини, ферменти тощо.

Перспективними вважаються такі «активні» оболонки, як їстівні покриття, в яких плівкоутворюючою основою є поліцукри. Їстівні плівки захищають продукти від втрат маси і створюють певний бар’єр кисню та інших речовин ззовні, чим гальмують небажані зміни продукту.

Упаковка є невід’ємною частиною товарів, вона забезпечує їх збереження, дотримання санітарних і естетичних вимог, норм, зручність продажу і користування, сприяє конкурентоспроможності продукції.

В Україні прийнято програми «Державна програма розвитку виробництва тари й пакувальних матеріалів до 200 року» і «Нові матеріали та технології фасування і упаковування харчових продуктів»; розроблено цільову багатогалузеву науково-технічну комплексну програму «Тара й упаковка для харчових продуктів».

Виробниками полімерних пакувальних матеріалів в Україні є спеціалізовані заводи з переробки пластмас: Київський, Харківський, Прилукський, Луцький і Сімферопольський заводи. Харківський завод став виробником пляшок із поліетилентерефталату (ПЕТФ), освоїв виробництво розтягувальних плівок, поліетиленових мішків. Скляну тару виготовляють Херсонський, Рокитнянський, Гостомельський склозаводи.

Перспективним є виготовлення металевої упаковки з білої жерсті з повноцінною літографією місткістю від 0,5 до 5,0 л, яку освоїло СП «Хімпак» (Україна-Польща) та ТОВ «КБК» (Київ).

2. Для збереження якості і зменшення втрат товару під час перевезення, приймання і зберігання використовують тару і пакувальні матеріали. З їх допомогою створюють необхідні санітарні умови, що попереджають забруднення продуктів, обсіменіння їх мікрофлорою, ураження шкідниками.

Тара і пакувальні матеріали повинні бути легкими, міцними, зручними, оберігати товари від деформації. Упаковка повинна не лише приваблювати споживача своїм виглядом, але й забезпечувати якість упакованої продукції, безпеку для життя і здоров’я людей та не забруднювати довкілля.

Розрізняють зовнішню і внутрішню тари, а також допоміжні пакувальні матеріали. Зовнішня тара охороняє харчові продукти від ушкоджень і втрат при транспортуванні і зберіганні(ящики, бочки, контейнери). Внутрішня тара сприяє збереженню якості продукту при перевезеннях і його реалізації (коробки, пляшки, банки). Як допоміжні пакувальні матеріали застосовують обгортковий папір, стружку, гофрований картон та ін.

Залежно від матеріалу, з якого вона виготовлена, тару поділяють на види. Дерев’яну (ящики, контейнери, бочки, кошики). Дерев’яні ящики роблять тесовими (для плодів, овочів та ін.), і фанерними (сушених плодів, овочів та ін.). Бочки використовують для зберігання сухих і рідких продуктів, їх місткість 15 – 250 л; в букових зберігають мед, дубових – вино, пиво.

Текстильна тара - це щільні лляні, лляноджутові, джутові та ін. мішки місткістю 25 – 100 кг. Їх використовують для сипучих матеріалів – цукру, крохмалю, борошна тощо. Мішки охороняють продукти від забруднень, але вони не охороняють від зволоження, тому краще використовувати мішки з поліети-леновим покриттям.

Скляна тара – це пляшки, банки, що використовуються для розфасовки консервів, рідких продуктів (пиво,горілка, вино тощо); стійка до впливу солей, кислот, у ній продукт зберігається без погіршення його якості.

Металева тара – це банки, бочки, автоцистерни, їх виготовляють з жерсті, покритої оловом або лаком; використовують для зберігання консервів, рідких і сухих продуктів(пиво, безалкогольні напої). Сталеві луджені й алюмінієві фляги застосовують для перевезення концентрату квасного сусла; автоцистерни – для безтарних перевезень квасу, пива, вин.

Як пакувальний матеріал використовують алюмінієву фольгу (тонко прокачані аркуші завтовшки 1 мм).

Картонна і паперова тара використовується для зберігання сухих продуктів, сушених овочів, у такі ящики розміщують поліетиленові укладки у виді мішків, краї якого термозварюють.

Обгортковий папір спеціального призначення застосовують для загортання пляшок зі спиртними напоями.

Широко використовують тару із полімерних матеріалів, вони повинні бути механічно міцними, хімічно стійкими, економічними, бездоганними в санітарно-гігієнічному відношенні. Бути паро-, водо-, газонепроникними, здатними до термічного зварювання як основного способу герметизації упакувань.

Шляхами скорочення матеріалів для тари є: полегшена упаковка, багатооборотна тара, повторне використання тари, самознищення тари мікробами, знищення УФ променями, водою.

У Великобританіі виготовляють біологічну роз падаючу тару (із кукурудзи, крохмалю, рисових плівок, волокон). На упаковку з крохмалю мсожна наносити кольорову печать, матеріал термозварютєься, у ній продукти можна ставити у мікрохвильову піч.

У Росії теж є НПО по створенню упаковок з біорозпадаючих матеріалів на основі різних видів крохмалю та крохмаловмісної сировини. Для утилізації тари розглядаються питання переведення полімерів крохмалю в термопластичну сполуку. Розглядаються питання: 1) введення високих залогових цін на тару і упаковку, куди б входили затрати на утилізацію; 2) заборони використання нових видів пластмасових упаковок без вирішення питань про переробку відходів.

3. Пакувальний матеріал – це матеріал, з якого виробляють тару і який забезпечує можливість повторного використання тари чи екологічно чистого її знищення. Вони повинні захищати товари від шкідливого впливу, втрат, пошкоджень, поліпшувати ефективну доставку, транспортування, реалізацію та споживання товару, захищати навколишнє середовище від забруднення.

Пакувальні матеріали класифікують за такими ознаками:

- за призначенням: тароматеріали, основні і допоміжні пакувальні матеріали (ДПМ);

- за походженням – природні (дерев’яні, металеві, паперові та ін.), синтетичні (полімери, синтетичні смоли та ін.), комбіновані (паперополімери, металополімери та ін.);

- за станом та конфігурацією матеріалу – порошкоподібні, пастоподібні, гранульовані, рідкі, метали з певною конфігурацією та ін.

- за технологією виробництва – пилині, стругані, вилиті, екструдовані, пресовані, прокатні;

- за декором матеріалу – колір, текстура, фактура, оформлення.

Критеріями якості пакувальних матеріалів є: об’єктивно вимірювані (розмір, маса), об’єктивно спостережувані, але не вимірювані (здатність до склеювання, закручування), суб’єктивно сприятливі але не вимірювані (колір, якість друку).