Побудова обліку залученої чужої власності (чужого капіталу): зобов’язань за контрактом

Загальні положення

У процесі діяльності підприємства використовують чужі кошти. Частина цих коштів залучається на добровільних засадах (на контрактній основі). До таких коштів належать: кредити банків; кошти, призначені для виплати боргових зобов’язань перед контр­агентами (постачальниками, кредиторами тощо) за одержані товарно-матеріальні цінності до сплати зазначених зобов’язань; одержані до виконання контракту аванси і т. ін.

Основні форми тимчасового залучення чужих коштів на основі контракту унаочнює рис. 1.16.

Рис. 1.16. Основні форми залучення чужого капіталу на основі контракту

Побудова обліку залученого капіталу на основі контракту

Облік залученого банківського капіталу. Першим і найпоширенішим видом залученого капіталу є кредит банку. Кредит — це результат кредитування, яке полягає у такому. Підприємство одержує від банківських установ у тимчасове користування грошові кошти, що являють собою акумульовані банком вільні кошти інших підприємств, громадян, організацій тощо. Кредит надається на контрактній основі на умовах повернення, терміновості, забезпеченості (гарантії) сплати процентів за користування кредитом. За термінами надання кредити поділяються на коротко-, середньо- та довгострокові.

Побудова аналітичного обліку. Аналітичний облік одержаних кредитів будують за об’єктами (що кредитуються) та строками (термін погашення). На кожний кредит, одержаний на конкретний об’єкт і на певний строк, відкривається аналітичний рахунок.

Здебільшого об’єктами кредиту на короткостроковій основі є запаси товарно-матеріальних цінностей, сезонні затрати виробництва, заготівля сільськогосподарської сировини, розрахункові операції виставлення акредитивів тощо. Довгострокове кредитування здійснюється банком для затрат з капітального будівництва, реконструкції, розширення виробництва тощо. Кредити одержують, як правило, в одній із двох форм: грошовій (гроші зара­ховуються на розрахунковий рахунок чи видаються готівкою) або погашенням боргового зобов’язання підприємства (кредиторської заборгованості). Погашення відбувається також у двох формах: погашення з розрахункового рахунка (перерахуванням) або спрямуванням на погашення кредиту боргової вимоги дебітора підприємства.

Операції:

1. Одержано кредит у сумі 1000 грн строком на 6 місяців із зарахуванням на розрахунковий рахунок.

2. Одержано кредит у сумі 1500 грн строком на 3 роки з погашенням кредиторського зобов’язання фірми «О».

3. Погашено короткостроковий кредит банку в сумі 700 грн перерахуванням з розрахункового рахунка.

4. Погашено довгостроковий кредит банку в сумі 800 грн поступкою боргової вимоги від фірми «К».

Балансову інтерпретацію відповідних дій наведено на рис. 1.17.

Рис. 1.17. Балансова інтерпретація одержання (залучення) та повернення (вилучення)
банківського капіталу

Для управління грошовими потоками потрібні зведені дані про формування зобов’язань та їх повернення (погашення). Для цього виконуються різні синтетичні рахунки.

Побудова синтетичного обліку кредитів. Для зведеного синтетичного обліку кредитів банку планом рахунків передбачено три рахунки:

— «Короткострокові позики банку»;

— «Середньострокові позики банку»;

— «Довгострокові позики банку».

Короткострокові позики — це позики зі строком повернення до одного року, середньострокові — від одного до трьох років, довгострокові — від чотирьох і більше років.

Облік залученого капіталу (власності) інших підприємств і фізичних осіб. Другим поширеним видом залученого (чужого) капіталу є тимчасово позичені кошти контрагентів — постачальників або покупців, громадян тощо — у зв’язку з відстроченням платежу за одержання товарно-матеріальної цінності, послуги, виконаної роботи.

Тимчасово позичені кошти інших підприємств можуть мати дві форми: товарний кредит (за одержані сировину, матеріали, товари підприємство не розплатилося) та одержаний аванс для виконання певного доручення (надання послуг, виконання робіт тощо).

Різновидом залучення чужого капіталу є випуск (емісія) облігацій, сертифікатів та інших цінних паперів, а також боргові зобо­в’язання перед працюючими за використання їхньої праці в підприємницькій діяльності.

Повернути залучений капітал можна у такі способи: перерахуванням грошей, передаванням цінних паперів, прийманням уступ­ки боргу, виданням векселів тощо.

Операції: 1. На склад оприбутковано матеріали, які буде оплачено пізніше (відстрочення платежу) в сумі 2000 грн фірмі «X».

2. Від фірми «Б» одержано аванс на виконання замовлення в сумі 3000 грн.

3. З розрахункового рахунка оплачено боргове зобов’язання за раніше одержані послуги від фірми «К» — 5000 грн.

4. Працівникам виробництва нараховано заробітну плату за поточний місяць у сумі 4000 грн.

5. Уступкою боргу фірмою «ОК» погашено кредиторське зобо­в’язання в сумі 700 грн перед фірмою «Л».

6. Видача заробітної плати із каси готівкою — 3000 грн.

Балансову інтерпретацію відповідних господарських операцій наведено на рис. 6.18.

Рис. 6.18. Балансова інтерпретація одержання (залучення) та повернення (вилучення) кредиторського зобов’язання

Методика визначення впливу господарських операцій на економіко-правовий
та фінансовий стан господарства

Будь-яка господарська операція веде до зміни економіко-правового стану господарства.

Окремі господарські факти, характерні для обліку в управлінні позиченим капіталом, наведено у табл. 1.7.

Таблиця 1.7

АНАЛІЗ ВПЛИВУ ГОСПОДАРСЬКИХ ФАКТІВ (ОПЕРАЦІЙ) НА ЗМІНИ
ЕКОНОМІКО-ПРАВОВОГО ТА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА