Кріомедицина.

Кріомедицина, як окрема галузь, має великі відмінності, насамперед, в аспекті технічних засобів її забезпечення. Це пов'язано з тим, що в якості холодоагента тут використовують кріогенні рідини, найбільш важливою з яких є рідкий азот. Температура кипіння рідкого азоту дуже

низька і становить 77,3 К, або - 196 ⁰С. Досить схематично ланцюг технічних проблем, які виникають при використанні таких рідин в медичній практиці, можна окреслити так: зниження відповідного газу, зберігання кріогенної рідини, теплоізольована доставка холодоагенту до місця застосування (безпосередньо до тканини, яка підлягає охолодженню, або до спеціального кріозонду, який здійснює вплив на тканину). Останнє зумовлене тим, що в багатьох випадках потрібен доступ до патологічних утворень, які знаходяться в глибині незмінених тканин, без істотних порушень останніх.

Не вдаючись у технічні подробиці, зауважимо, що зазначені проблеми в цілому вирішені й це дало можливість широко використовувати кріогенні методи в медицині. Крім того, великий обсяг медико-біологічних досліджень цих методів дозволяє констатувати, що виявлені й сформульовані основні механізми кріогенного впливу на тканини, навіть на клітинному рівні.

Головним кінцевим результатом кріогенного впливу є некроз частини тканини, зумовлений її деструкцією. При глибокому охолодженні виникає кристалізація клітинної води, наслідком чого можуть бути декілька механізмів деструкції. По-перше, кристалізована вода зменшує кількість розчинника й, за рахунок сильного збільшення концентрації електролітів у цитоплазмі, клітина зазнає так званий "'осмотичний шок", який спричиняє денатурацію білка і руйнування мембран, ядер, мітохондрій, рібо- і лізосом. По-друге, відбувається суто механічне руйнування структурних складових клітини кристаликами льоду. По-третє, внаслідок глибокого локального охолодження виникають судинні спазми й стази, які порушують мікроциркуляцію в капілярах та артеріолах, що спричиняє ішемічний некроз.

Ідея використання деструктивних властивостей низьких температур вперше була реалізована в кінці XIX століття в дерматології у хворих з доброякісними новоутвореннями шкіри (гемангіоми, бородавки, родимі плями, конділоми, червона волчанка, гіперкератоз і т.д.). Це, насамперед, пов'язано з порівняною простотою доступу до відповідних ділянок тіла. Потім кріохірургія була застосована в урології для деструкції пухлин сечового міхура н простати. В офтальмології кріометодн використовують для лікування патологій рогівки, при відшаруванні сітківки, для заморожування циліарного тіла з метою зниження внутріочного тиску у хворих глаукомою, а також для деструкції очних пухлин. Широке застосування кріохірургічні методи знайшли в оторіноларінгології для видалення папілом, мигдаликів, поліпів та для лікування туберкульозних уражень носа, ротоглотки і гортані. У гінекології кріотерапія використовується при маточних кровотечах, а кріокоагуляція при ерозіях і днсплазіях шийки матки. Використання кріометодів у проктології пов'язано з лікуванням геморою, анальних папілом і кондилом.

Вражаючі досягнення кріохірургія, безперечно, має в нейрохірургії. Введення кріозондів у суворо задані ділянки глибоких структур мозку й вибір оптимальних параметрів кріовпливу (температура і розмір кріозонду, час й швидкість охолодження) дозволяють забезпечити стереотаксичність операції й абсолютно точно передбачити об'єм некротизованої мозкової тканини. Це дає можливість виключити тільки ті ділянки мозку, порушення яких спричиняло ту чи іншу хворобу. Зазначеними способами зараз успішно лікують паркінсонізм, епілепсію, дитячий церебральний параліч, м'язову дістонію і т.д.

В онкологічній практиці кріолікування використовується І як самостійний метод і як компонент комбінованого методу в поєднанні з традиційною хірургією, хіміотерапією, опроміненням, імунотерапією і т.д.

Слід зазначити, що загибель ракових клітин без рецидивів можлива тільки при охолодженні до дуже низьких температур, приблизно -190 ⁰С.

Широке застосування кріотерапевтичні та кріохірургічні методи знайшли в стоматології та щелепно-лицьовій хірургії, де їх використання, окрім суто медичних переваг, приваблює можливістю уникнути спотворень, тобто косметичним фактором.

Перелічимо для прикладу деякі захворювання, які досить ефективно лікуються кріогенними методами. Насамперед, це кріодеструкція паталогічно змінених органів і тканин, замість їх висічення, яка використовується при доброякісних і злоякісних новоутвореннях різної локалізації. Окрім того кріотерапія застосовується при таких захворюваннях, як лейкоплакія, епітеліальна дісплазія, герпетичний стоматит і тому подібні.

Підбиваючи підсумок вище сказаному, підкреслимо, що кріодеструкція в поєднанні з анестезуючим та гемостатичним факторами роблять кріохірургію одним з найбільш "'фізіологічних" методів радикального хірургічного втручання в організм людини. Цей метод досить простий, доступний, легко переноситься хворими, після нього відновлювальні процеси протікають без грубого рубцювання зі збереженням головних функцій тканин і органів. Усе це дозволяє вважати кріохірургічні методи одними з найбільш перспективних.

Щодо конструктивних особливостей кріогенної медичної апаратури, то, схематично, вся вона складається з посудини Дьюара, призначеного для довгострокового зберігання рідкого азоту, трубопровода з подвійними стінками і вакуумованим проміжком між ними, призначеного для передачі кріоагента без тепловтрат та теплообмінника, призначеного для

безпосереднього кріовпливу на відповідну тканину. По типу теплообмінника цю апаратуру можна поділити на три групи: кріозрошувачі, кріоаплікатори й кріозонди. Робоча температура кріогенних медичних приладів залежно від їх призначення може бути від -50 до-196 °С