Фінансові ресурси будівельних підприємств

З історії фінансування будівництва залізниць у Росії:

«Після поразки Росії в Кримській війні перед урядом Олександра II встала невідкладна задача перегляду курсу всієї державної політики. Особливо гострим було питання про залізничне будівництво, зокрема про його фінансування.

Джерел фінансування могло бути два: скарбниці або приватні капітали. Можна було вирішити проблему участю на паях скарбниці й приватних підприємців, тобто створенням приватно-державного підприємства. Стан скарбниці у зв'язку з воєними діями й ростом внутрішнього й зовнішнього боргу був катастрофічним. Розпочати залізничне будівництво казенними засобами, тобто продовжити в цій справі курс Миколи I, не було можливим. Залишалося тільки одне - звертання до приватних капіталів. Саме тому в 1856 р. правлячі кола країни поклали початок розробленню плану з залучення приватних капіталів у залізничне будівництво. Підготовка великого акціонерного товариства була доручена придворному банкірові А.Л. Штігліцю.

Слід зазначити, що до буржуазних реформ у Росії не було приватних кредитних установ і всі фінансові операції проходили через державні кредитні встановлення. Саме за внесками у них і можна судити про наявність у країні вільних капіталів, тому що тримати гроші без руху було невигідно: внесок їх у кредитні установи приносив 5 % річних. Практично всі приватні вітчизняні капітали були на виду: або вони пускалися в оборот, або відкладалися в кредитних установах.

Банкіри Західної Європи, почуваючи наближення економічної кризи 1857 р., вирішили ережити її за рахунок Росії. .Наприклад, Ротшильди в травні 1856 р. послали в Росію для переговорів із царським урядом представника; слідом за ним прибули й іноземні залізничні інженери. В офіційному листі у вересні 1856 р. говорилося: "Ротшильд бажає влаштувати залізниці в Росії... Інженери..., службовці в Ротшильда прибутуть вже в Москву для виробництва вишукувань по лініях у Саратові і Нижнім Новгороді". Зміст листа в той же день став відомий цареві. Ротшильди вимогали передати їм на відкуп або продати Миколаївську магістраль для відшкодування первісних капіталовкладень. Російський уряд категорично відкинув цю пропозицію.

У вересні 1856 р. з'явилася ще одна банкірська група - німецько-бельгійська. Вона представляла інтереси синдикату 17 банкірів на чолі з великим пруським банкіром Оппенгеймом. Компанія пропонувала свої послуги на пільгові для російського правительства умовах.

16 жовтня 1856 р. Олександр II затвердив особливий журнал Комітету міністрів про устрій мережі залізниць у Росії. З компанією був укладений попередній договір. Але у зв'язку зі скрутним фінансовим станом на західних біржах засновники просили почекати оприлюднення указу про організацію спілки до наступного року.

26 січня 1857 р. Олександр II затвердив "Устав Головної спілки російських залізниць" і "Положення про основні умови для устрою першої мережі залізниць у Росії", а 28 січня вийшов указ про будівництво залізниць. У лютому засновники товариства представили відповідно до положення 1847 р. 5%-процентну заставу від основного капіталу як поруку у виконанні даного підприємства.

Указ від 28 січня 1857 р. ознаменував собою поворот урядової політики в залізничній галузіі - від державного будівництва до приватного, причому за допомогою іноземних капіталів. Було визнано, що "для зручності й швидкості краще звернутися, за прикладом всіх інших країн, переважно до промисловості приватної як вітчизняної, так і іноземної".

"Положення" про умови будівництва залізниць Головною спілкою передбачало початок спорудження намічених ліній не пізніше року після підписання указу. Протягом 85 років спілка мала право на їхню експлуатацію. Спільці було надано монопольне право побудови паралельних і допоміжних колій на 20 років.

Капітал спілки визначався в 275 млн руб. сріблом, що реалізовувався в міру потреби випуском цінних паперів у вигляді акцій і облігацій. Головна спілка була акціонерною компанією. Створення таких великих компаній, як Головна спілка, давало поштовх централізації капіталу, оскільки залучало в промисловість і транспорт дрібні й середні капітали, які самі по собі не могли знайти застосування у виробничий сфері.

На початку березня 1857 р. Рада керування Головної спілки оголосила, що "з першого випуску акцій цього суспільства четверта частина, тобто 150 000 акцій, будуть роздані в Росії за підпискою, що відкриється 16 квітня 1857 р. і буде тривати до 23 числа" [Журнал для акционеров. – 1857.- № 10. - С.54].

Підписка перевершила всі очікування: було пред'явлено 319 397 вимог на акції, тобто у два із зайвим разу більше, ніж передбачалося до продажу. У результаті реалізації акцій і облігацій першої позики Головна спілка зібрала капітал трохи більше 112 млн руб. На гроші, отримані від позики, почалося будівництво мережі залізниць у Росії. [34]

Фінансові ресурси – це кошти, що знаходяться у розпорядженні будівельного підприємства та призначені для здійснення поточних витрат і витрат для розвитку виробництва (рис. 4.1), виконання фінансових зобов’язань і економічного стимулювання працюючих. Фінансові ресурси спрямовуються також на утримання та розвиток об’єктів невиробничої сфери, споживання, нагромадження, у спеціальні резервні фонди.

Формування фінансових ресурсів здійснюється за рахунок ряду джерел. На підставі права власності розрізняють дві великі групи джерел: власні та залучені кошти.

Первісне формування фінансових ресурсів відбувається у момент створення будівельного підприємства, коли утворюється статутний капітал. Статутний капітал – це майно будівельної організації, створене за рахунок внесків засновників.

Далі фінансові ресурси формуються в основному за рахунок прибутку (від основної та інших видів діяльності), а також виторгу від реалізації майна, що вибуло, стабільних пасивів, різних цільових надходжень, внесків членів трудового колективу. До стабільних пасивів належать: статутний та інші капітали; довгострокові позички; кредиторська заборгованість, що постійно знаходиться в обороті будівельної організації.

Значні фінансові ресурси, особливо у знов створених і реорганізованих будівельних підприємствах, можуть бути мобілізовані на фінансовому ринку за допомогою продажу акцій, облігацій та інших видів цінних паперів, що випускаються цією організацією, дивідендів і процентів за цінними паперами та іншими емітентами, доходів від фінансових операцій, кредитів

Будівельні підприємства можуть отримати фінансові ресурси від асоціацій, корпорацій, концернів, до яких вони належать; від вищих організацій при збереженні галузевих структур, від органів державного управління як бюджетних субсидій, від страхових організацій. У складі цієї групи ресурси, які формуються перерозподілом, все більше значення мають виплати страхових відшкодувань і все меньше – бюджетні та галузеві фінансові джерела, призначені на суворо обмежений перелік витрат.

Ринкова економіка не тільки призвела до посилення ролі фінансових ресурсів у функціонуванні будівельних підприємств, а й визначила для них нове місце у системі господарювання.

Фінанси будівельного підприємстваї охоплюють її грошові відносини з іншими господарюючими суб’єктами [20].

У залежності від економічного змісту фінансові відношення можна групувати за такими напрямками:

- виникнення між засновниками у момент створення підприємства при формуванні статутного фонду;

- між підприємствами та організаціями з реалізації продукції. До них відносять фінансові відношення між постачальником та покупцем сировини, матеріалів, готової продукції;

- між підприємством та його підрозділами: філіями, цехами з приводу фінансування розходів, розподілу та перерозподілу прибутку, оборотних коштів;

- між підприємством та робітниками підприємства при розподілі та використанні доходу, випуску та розміщенні акцій і облігацій підприємства, виплаті процентів і дивідендів по акціях;

- між підприємством та вищою організацією, всередині фінансово-промислових груп, всередині холдингу, зі спілками й асоціаціями, членом яких є підприємство;

- між підприємством та фінансовою системою держави при виплаті податків та інших платежів у бюджет, формуванні позабюджетних фондів, наданні можливості податкових пільг;

- між підприємством та банківською системою у процесі зберігання коштів підприємства виплати процентів за кредит, з приводу купівлі та продажу валюти, надання інших банківських послуг;

- між підприємством і страховими компаніями та організаціями, при страхуванні майна, комерційних та підприємницьких ризиків;

- між підприємством та інвестиційними інститутами в ході розміщення інвестицій, приватизації та тощо.

Фінанси будівельних підприємств виконують три головні функції: формування грошових фондів (доходів), використання цих фондів, контроль за їх формуванням і використанням. У табл. 4.1 наведени джерела формування фінансових ресурсів підприємства.

Джерела формування фінансових ресурсів підприємства Таблиця 4.1

Рис. 4.1. Заміна колії на мосту біля ст. Новоселівка Південної залізниці. Червень 2003 р.