ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИ ВИХОВАННЯ

I. Методи (грец. „спосіб пізнання”) – це засоби, за допомогою яких вирішуються виховні завдання. Це інструменти дотику до особистості. Це способи взаємопов’язаної діяльності педагогів та учнів, дорослих та дітей, спрямованої на формування у дітей переконань, поглядів, діяльності (потягів до неї) тощо.

Прийом – це частина, деталь методу. Це одиничне, часткове по відношенню до методу – загального. В різних виховних ситуаціях метод може стати прийомом і навпаки. Наприклад, основний метод – лекція. Під час лекції використовуються прийоми: бесіда, приклад. Але в інших ситуаціях бесіда і приклад будуть самостійними методами виховання.

Засоби сприяють вирішенню поставлених виховних завдань. До них відносяться: слово вчителя, батьків тощо, книга, підручник, посібник, ЗМІ, гра, методи виховання та інші. АЛЕ основними засобами виховання є діяльність і спілкування, бо саме в процесі діяльності і спілкування формується і розвивається особистість.

Методи - це засоби, за допомогою яких здійснюється цілеспрямований педагогічний вплив на свідомість, поведінку школярів, на формування в них необхідних якостей, на збагачення їхнього досвіду корисної діяльності та різноманітних відносин (трудових, моральних, естетичних і т. ін.).

Методи виховання не можуть бути ізольованими один від одного. Лише у системі виховних впливів за умов взаємодіяльності різних методів можна очікувати бажаного результату. Так, проводячи етичну бесіду про дружбу в класі, ми не можемо очікувати, що вона вирішить проблеми виховання. Для цього потрібно ще й багато іншого: і закріплення в досвіді дітей дружніх зв’язків, і відповідна організація спільної діяльності, яка єднає дітей, взаємодопомога і потреба в дружній співучасті та ін. Все це вимагає введення нових і нових методів. Таким чином, будь-який метод виховання сприяє ефекту лише в єдності з іншими, і в одній ситуації він має одну дію, а в іншій – може мати й іншу.

Немає добрих і поганих методів поза конкретною обстановкою.

Метод виховання досягає своєї мети, якщо узгоджений з конкретними умовами, враховує ту чи іншу педагогічну ситуацію – створює оптимальні умови для формування особистості.

Методи виховання - категорія історична. У кожній суспільно-економічній формації змінюється характер суспільних відносин, характер форм спілкування між людьми.

Напрямки щодо визначення методів виховання:

ü гуманістичний, демократичний (Песталоцці, Дістервег, Ушинський, Сухомлинський);

ü реакційний (Гербарт – вимагав тілесних покарань, частково Коменський - вимагав тілесних покарань АЛЕ тільки за прояв безбожності).

Нині педагогіка орієнтується на гуманістичні методи, в основі яких - любов, повага до дітей, створення умов для їхнього повноцінного розвитку.

Сьогодні немає єдиної класифікації методів виховання, бо не визначені конкретні закони виховання; метод – це багатовимірне поняття, тому різні науковці класифікують методи виховання за різними критеріями і є багато класифікацій методів виховання. Наприклад, за критерієм спрямованості методів (на що спрямований метод) є такі класифікації:

ü за Болдирєвим, Гончаровим, Корольовим:

• методи переконання (формують свідомість);
• методи тренування (для формування поведінки);
• методи заохочення і переконання (для збудження і розвитку емоційно-чуттєвої сфери);

ü за Ільїною та Огородніковим:

• методи переконання;
• методи організації діяльності;
• методи стимулювання поведінки;

ü за Мар’єнковим:

• пояснювально-репродуктивні методи;
• проблемно-ситуативні методи;
• методи привчання і тренування;
• методи стимулювання;
• методи гальмування (неадекватної аморальної поведінки);
• методи педагогічного керівництва;
• методи самовиховання.