Валютний курс

Валютний курс– це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу, або «ціна» грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої або в міжнародній грошовій одиниці.

Встановлення валютного курсу, визначення пропорцій обміну валют називається валютним котируванням.

На валютному ринку діють наступні методи валютного котирування:

прямій, непрямий (зворотний), крос-курс.

При прямому котируваннікурс одиниці іноземної валюти виражається в національній.

При непрямому котируваннікурс одиниці національної валюти виражається в певній кількості іноземної валюти.

Крос-курси– співвідношення між двома валютами, яке витікає з їх курсу по відношенню до курсу третьої валюти (зазвичай долару США).

Наприклад, якщо швейцарський банк хоче визначити курс швейцарського франка до євро, то він виходитиме з курсів євро і франка до долара.

Наприклад:

1,122 євро = 1 дол. США

1,6475 швейц. франка = 1 дол. США.

1 євро = 1,6475/1,122=1,46894 швейц. фр.

Банки котирують курси продавця і покупця. Курс продавця – це курс, по якому банк готовий продати котирувану валюту, а курс покупця – це курс, по якому банк готовий її купити.

Чинники, що впливають на валютний курс:

1. Кон'юнктурні:

· політична нестабільність;

· коливання ділової активності;

· ажіотаж коливання;

· прогнози, чутки, припущення.

2. Структурні:

· зростання національного доходу;

· темп інфляції;

· стан платіжного балансу;

· різниця процентних ставок в різних країнах;

· діяльність валютних ринків;

· ступінь використання валюти і міжнародних розрахунків;

· валютна політика;

· ступінь розвитку фондового ринку.

Види валютних курсів:

1. Фіксовані:

· за класичною схемою (на основі золотого паритету);

· договірні;

· коректовані;

· змінно фіксовані.

2. Плаваючі:

· вільно-плаваючі;

· керовано-плаваючі.

Фіксований валютний курс– встановлені урядом фіксовані пропорції обміну національної валюти на іноземну валюту і навпаки (на період від декількох місяців до декількох років).

Плаваючий валютний курс– курс, який формується на валютному ринку під впливом попиту і пропозиції.

Варіантом плаваючого курсу є валютний коридор (в Україні після грошової реформи 1996 року в 1997 р. був введений перший валютний коридор для долара США в межах 1,7-1,9 гривні за долар).

Золотий паритет – відношення вагової кількості золота, що міститься в двох грошових одиницях, що обмінюються одна на одну (напр. в 20 рр. долар складав 1,5 г золота, а фунт стерлінгів – 7,5 г золота, золотий паритет визначався співвідношенням 5:1. На цій основі формувався курс валют з урахуванням відхилень до 1%).

Зараз відхилення курсів валют від реальної купівельної спроможності в промислово розвинених країнах складає до 40%.

Рівень валютного курсу істотно впливає на зовнішню торгівлю. Так, зниження курсу національної валюти стимулює експорт товарів. Національний експортер виграє від зниження курсу національної валюти, отримуючи більше національної валюти при продажі експортної виручки на національному валютному ринку.

Національний імпортер при зниженні курсу національної валюти, програє, купуючи іноземну валюту за вищою ціною.

7.4. Валютне регулювання і валютна політика

Валютна політика– це сукупність організаційно-правових і економічних заходів у сфері міжнародних валютних відносин, направлених на досягнення визначених державою цілей.

Цілі валютної політики:

· лібералізація валютних відносин;

· забезпечення збалансованості платіжного балансу;

· забезпечення конвертованої національної валюти;

· захист іноземних і вітчизняних інвестицій;

· забезпечення стабільного курсу національної валюти.

Валютна політика включає:

· валютне регулювання;

· валютний контроль;

· співпраця з міжнародними валютно-фінансовими структурами.

Валютне регулювання– це діяльність держави щодо регламентації валютних відносин економічних суб'єктів на валютному ринку.

Валютний контроль– це сукупність заходів щодо дотримання валютного законодавства при здійсненні валютних операцій за участю резидентів і нерезидентів.

Інструменти валютного регулювання:

Дисконтна політика– це система заходів центрального банку, які полягають в цілеспрямованому підвищенні або зниженні облікової ставки, а також відповідної зміни ставки депозитного і позикового відсотка.

Девізна політика– це сукупність заходів з метою коректування курсу національної валюти за допомогою валютної інтервенції і валютних обмежень.

Девізна політика включає:

Девальвацію– офіційне зниження курсу національної валюти до іноземних валют.

Ревальвацію –офіційне підвищення курсу національної валюти щодо іноземних валют

Валютну інтервенцію- це операція купівлі-продажу іноземної валюти для регулювання динаміки курсу національної валюти певними межами його підвищення або зниження. Застосовується, коли в короткий термін необхідно підвищити або знизити курс валют.

Для підвищення курсу національної валюти центральний банк, пропонує іноземну валюту і, таким чином, скуповує власну валюту. Це знижує попит на іноземну валюту і підвищує курс національної валюти.

Валютні обмеження- це сукупність заходів і нормативних актів, які встановлюються в законодавчому або адміністративному порядку і направлені на обмеження операцій з валютою і валютними цінностями..