Логістичні потоки та їх класифікація

Модель функціонування господарського об'єкта має такий вигляд (рис. 3.1).

До складу навколишнього середовища господарського об'єк­та входять певні зовнішні елементи (об'єкти, що створюють значні ін-формаційно-допоміжні зв'язки).

У навколишньому середовищі можна виділити такі складові (еле­менти):

1) елементи, вищі рангом (підрозділ — підприємство, підприємство — об'єд­нання, підприємство — концерн тощо);

2) елементи, що кооперуються у сфері виробництва (це в основному постачаль­ники сировини, матеріалів, машин і приладів, споживачі готових виробів);

3) елементи, що підтримують сферу обороту (торгові контори, біржа, експе­диторські фірми, кредитні установи, страхові установи, банки і т.п.);

4) елементи, що співпрацюють в інформаційній сфері (консалтингові, мар­кетингові, наукові центри, проектно-дослідницькі організації, навчальні центри та ін.);

5) одиниці регіональної і державної адміністрації, громадські установи, орга­нізації і т.п.

У системі управління найважливіша роль належить тим працівникам, які вирішують проблеми, які виникають на стратегічному й оперативному рівні (ди­ректори підприємств, спеціалісти, керівники ланок управління на підприємстві).

До системи виробництва належать виробничі відділи, відділи обслуго­вування і допоміжні ланки (наприклад, відділи: виробництва, ремонту, енерге­тичний, транспортний, постачання, збуту тощо).

Інформаційна система містить цілу структуру господарського об'єкта. Виділення елементів інформаційної системи із сукупності елементів систем управління і виробництва є суто умовним, оскільки відбувається взаємне про­никнення цих систем (наприклад, керівники підприємств, виробничих відді­лів і допоміжних ланок одночасно беруть участь у реалізації всіх процесів, що відбуваються в згаданих вище системах).

Найважливішим чинником, що обумовлює виділення елементів, які нале­жать інформаційній системі, є функціональна спеціалізація. До складу "інфор­маційно" спеціалізованих підрозділів ми віднесемо: секретаріат підприємства, організаційно-юридичний відділ, відділ інформації (економічної, технічної, патент­ної), відділ бухгалтерського обліку і т.п.

Виділимо співвідношення, що існують в господарському об'єкті між сис­темою його управління, інформаційною системою і системою виробництва. На рис. 3.1 для того, щоб краще пояснити роль інформаційної системи у всьому процесі управління господарським об'єктом, ми їх виділимо в окрему систему. На тому самому рисунку виділені два основні типи потоків:

• інформаційні потоки,

• потоки ресурсів.

Вони можуть мати характер зовнішніх потоків (коли господарський об'єкт розглядається в зв'язку з навколишнім середовищем) і внутрішніх потоків (у

межах господарського об'єкта). Інформаційні потоки ініціюються інформацій­ними і ресурсними входами (ВХІД) і виходами (ВИХІД).

- •.

Інформаційні потоки

Зовнішня інформація (із навколишнього середовища) (1) спря­мовується в інформаційну систему з входу. Частіше за все вона має характер:

а) обов'язкових загальних і галузевих законів (загальне законодавство, тор­гове, митне, санітарне, екологічне законодавство, норми і стандарти тощо);

б) параметрів, лімітів, постанов, указівок, рекомендацій тощо;

в) договорів, кооперативних і торгових угод, пропозицій, ліцензій, патентів тощо;

г) аналізів, експертиз, оцінок, дослідницьких робіт, проектів і тощо.

Ця інформація безпосередньо (після часткової або повної переробки) спря­мовується (2) у систему управління. Тут вона підлягає процесу повторної транс­формації, і (3) через інформаційну систему пересилається (4) у систему вироб­ництва у вигляді:

а) конструкторської, технологічної, виробничої, організаційної, економіч­ної й адміністративної документації,

б) встановлених виробничих завдань (в основній діяльності), допоміжних завдань і завдань із обслуговування клієнтів,

в) наказів, визначень методів контролю виконання завдань тощо. Тільки частина інформації, що надійшла до об'єкта (8), використовується

І накопичується саме в системі управління, а також (9) в інформаційній системі у вигляді так званих власних знань.

Виробнича система генерує повторну інформацію, що описує стан після трансформації вхідних постачальницьких надходжень, а та­кож стан виробничої системи (із можливістю розрахунку відхилень). Ці відомості надходять (5) в інформаційну систему з виробничої системи у вигля­ді інформації про:

а) використання основних виробничих чинників (робочої сили, матеріалів, роботи машин і пристроїв, енергії, сировини тощо),

б) постачання, кількість продукції, продаж виробів, напівфабрикатів, по­слуг тощо,

в) зміни і порушення (відхилення), що враховуються в процесі реалізації завдань тощо.

Частина цієї інформації залишається також у системі виробництва (10) у вигляді власних знань.

Неопрацьовані відомості, що надходять із системи виробництва, після попереднього або повного опрацювання в інформаційній системі пересилають­ся (6) у систему управління, а частково передаються (7) у навколишнє середо­вище. Звичайно вони мають такі форми:

а) звітів, розрахунків з постачальниками й одержувачами, прибуткових, податкових розрахунків,

б) замовлень на засоби виробництва, пропозицій продажу виробів і по­слуг, кредитних пропозицій тощо.

Інформаційні потоки, про які ми вище згадували, мають подібний харак­тер і структуру для всіх господарських об'єктів. У той же час ми повинні па­м'ятати, що межі поділу господарського об'єкта на систему управління, інфор­маційну систему і систему виробництва приблизні.

Потоки ресурсів

Потік поповнення постачання з боку навколишнього середовища [1] (див. рис. 3.1) спрямовується із входу в систему виробництва.

І Поповнення — це запаси засобів виробництва (робочої сили, сировини і матеріалів, палива й енергії, машин і пристроїв, засобів транспорту, фінан­сових засобів тощо) у речовому і фінансовому вираженні.

Цим потокам притаманні процеси трансформації (виробничі процеси, тех­нологічні, у тому числі: фізичні, хімічні, біологічні), а потім їх розподіляють на дві групи: одні з них будуть повторно використані в системі виробництва (або в цілому господарському об'єкті), створюючи у такий спосіб джерело повтор­них поповнень постачання [2], а інші будуть скеровані в навколишнє середови­ще [3] у вигляді виробів, напівфабрикатів, послуг, фінансових засобів і т.п.

Вищерозглянуті потоки інформації і постачання ресурсами реалізуються в господарському об'єкті в рамках послідовних "відкритих" (без початку і без кінця) циклів. Функціонування господарського об'єкта, незважаючи на момент його створення або ліквідації, має структурно постійний характер. Спрощений цикл функціонування господарського об'єкта поданий на рис. 3.2.

Підсумовуючи, відзначимо, що найбільшу роль у функціонуванні госпо­дарського об'єкта ми відводимо гармонійному функціонуванню систем його управління і виробництва, а також — що іноді є найважливішим — інформаційної системи. Суть цього функціонування зводиться до ефек­тивної дії таких підсистем, як:

1) інформаційних входів,

2) трансформування інформації,

3) інформаційних виходів,

4) входів поповнень постачання,

5) трансформування поповнень постачання,

6) виходів підсистеми постачання.

Порушення або зменшення можливостей якоїсь із вищеперерахованих під­систем, з одночасним збереженням ефективності дії системи управління, вик­ликають розлад або призупинення функціонування господарського об'єкта за­галом. В остаточному підсумку ритмічне функціонування господарського об'єкта залежить від належної реалізації процесів управління, інформаційних процесів і процесів виробництва.

Варто завжди пам'ятати про те, що легше за все оцінити рівень реалізації цих процесів і стан, у якому знаходиться в даний момент наш господарський об'єкт, покладаючись на результати виміру вхідних і вихідних параметрів господарського об'єкта загалом і, крім того, вхідних і вихідних параметрів його складових.

Раніше, розглядаючи приклад промислового підприємства, ми по­дали загальну структурну схему функціонування господарського об'єк­та. Тепер покажемо специфіку структури і функціонування деяких інших типів господарських об'єктів і організацій.

На торговому підприємстві замість основного компонента всієї структу­ри, яким була система виробництва (див. рис. 3.1), треба враховувати систему товарного обороту. До неї належать: роздрібні, оптові склади, торгова мережа, транспортні засоби. Системи інформації і управління орієнтовані на підтримку основних функцій товарного обороту. Як правило, на торгових підприємствах у циклі функціонування (рис. 3.2) не існує фази виробництва. Основні завдання ви­конують з використанням фази постачання і розподілення.

На підприємстві із надання послуг основною системою "виробництва" вважається система діяльності, що і відбито в його назві, за різноманітним типом обслуговування клієнтів-споживачів. Залежно від типу і масштабу діяль­ності ці підприємства мають різноманітні структури і форми функціонування. Треба звернути увагу на своєрідну специфіку їхньої організації і різноманітні форми діяльності. Це, наприклад, проектно-конструкторські бюро, консалтін-гово-маркетингові фірми, туристичні бюро, організації сервісного обслугову­вання побутової техніки, майстерні: швейні, шевські та ювелірні, готелі, ресто­рани, кінотеатри тощо. Окремі добре розвинуті підсистеми (інформаційну систему і систему управління) можна знайти у структурах великих сервісних

підприємств. Цикли функціонування підприємств із надання послуг містять рі­зноманітні фазові комбінації.

В організаціях загального користування (пошта, банки, страхові фір­ми) місце системи виробництва займає система основної діяльності.

До цієї системи належать відділи, безпосередньо пов'язані з основною діяль­ністю, наприклад, поштові відділення, банківські філії, пункти обслуговування клієнтів. Велика роль у цих формуваннях, якщо говорити про кількість контактів із навколишнім середовищем, належить інформаційній системі і системі управ­ління. Інформаційні фази домінують у циклах їхнього функціонування.

У відділах регіональної і державної адміністрації роль виробничої системи виконує система обслуговування громадян, функціонально схожа на систему послуг. До неї належать підрозділи і посадові особи, що повинні видавати різноманітні письмові дозволи, заборони, розпорядження, довідки, реєстри тощо. Найбільше значення в одиницях адміністрації надається ефективній дії інформаційної системи. Завдання системи управління внутрішньо (у межах об'єкта) обмежені, а більшість завдань безпосередньо реалізується з використанням контактів із навколишнім середовищем.

Таким чином, господарський об'єкт — логістичну систему можна роз­глядати, виділяючи в ній три зрізи (рівні, структури):

просторовий (виділений у визначенні логістичної системи через з'єднання між собою елементів системи і потоку товарів),

організаційний (у визначенні логістичної системи згадано про організовані елементи системи),

інформаційний (у визначенні логістичної системи він фігурує у вигляді потоку фінансових засобів і інформації).

На кожному з вищезгаданих рівнів існують потоки, а також відносини між елементами відповідних структур. Ці міцно пов'язані між собою елементи разом утворюють єдиний конгломерат, що відбиває багатомірний характер логістичної системи. Це однаковою мірою стосується і макросистем, і логістичних мікросистем.

Просторовий рівень належить до проблеми локалізації ланок логістичного ланцюга, місць створення попиту, типології мереж зв'язку між цими ланками. На прикладі таких галузей як видобувна промисловість (виробничі об'єкти, складське господарство, транспорт, кінцеві одержувачі та інші), бачимо, що їхнє розміщення пов'язане з рівнем просторової структуризації. Просторова структуризація окремого регіону є детермінантою локалізованості ланок логістичної системи, а сама локалізація визначає форму дистрибуційних каналів. Залежно від типології каналів потоків благ виділяють: одноступінчасті структури, які базуються на безпосередньому потоці благ, більш складні — багатоступінчасті структури з проміжними точками, і нарешті, — комбіновані структури. Всі структури мають характер тільки елементарний стосовно всього логістичного ланцюга.

Існуючі сьогодні тенденції в організації виробництва, суть яких полягає в зміні формули взаємодії окремих виробників і постачальників, ведуть до перетворення традиційних логістичних ланцюгів у мережі. У таких мережах кожний із виробників або постачальників є вузлом (точкою), у якому сходиться множина логістичних ланцюгів, отже — це загальна ланка багатьох ланцюгів поставок. Часто з такій складній конфігурації важко виділити які-небудь регулярні структури. Замість цього, використовуючи маркетинговий підхід, можна говорити про довжину логістичного ланцюга як про число учасників у процесі переміщення благ і про ширину — число учасників на кожному із щаблів обороту; наприклад, джерела придбання сировини, виробників комплектувальних або розподілювачів. Ширина логістичного ланцюга на цьому останньому щаблі пов'язана із видом розподілу: інтенсивним, селективним або ексклюзивним.

Організаційний рівень охоплює методи організації і управління ланцюгами поставок. І лише на цьому рівні починає діяти логістика. Цей процес відбувається за рахунок управління транспортуванням, запасами і самим виробництвом, організації процесу замовлень, обслуговування запасів, організації процесів комплектування й упаковування, накопичення інформації, тобто через ключову і допоміжну — логістичні форми діяльності. Це одночасно і відправна точка логістики, що розуміється як управління ланцюгом поставок. Ціль такого засобу управління: взаємна координація функцій окремих елементів логістичної системи в рамках трьох функцій управління: операційної, фінансової і маркетингової. Це відбувається шляхом пристосування методів і структур управління до інтерорганізаційних умов. Ланками ланцюга поставок можна управляти централізовано, децентралізовано або в рамках надорганізації, але за умови забезпечення їх повної взаємної відкритості.

Управління окремими ланками може бути: формальним, напівформальним, неформальним. Вибір однієї з цих форм обумовлений видом діяльності підприємства на ринку. І оскільки він весь час змінюється, постійною рисою організаційного рівня логістичної системи в умовах тенденцій підвищення динамічності ринку є його еластичність.

Інформаційний рівень відносять до потоків в широкому сенсі і до інформаційних ресурсів логістики. Можна сказати, що за рахунок поповнення організаційного рівня інформацією він виконує дуже важливу допоміжну роль для процесів управління в логістичних системах. Як ми вже переконалися, логістичне управління — це дуже складний процес, пов'язаний із виконанням множини функцій, із використанням у процесі прийняття рішень величезної кількості докладниx даних. Труднощі, які виникають при цьому, долають саме на інформаційному рівні. І от саме цей рівень повинен паралельно надавати просторовому рівню велику підтримку через реалізацію завдань, пов'язаних із управлінням фізичними потоками благ, що пересилаються уздовж каналів розподілу (дистрибуції). Потім він повинен суворо підпорядковувати всі елементи логістичній системі. Своєю поведінкою він має виправдати рівноцінне існування організаційного рівня. Цього можна досягти пристосуванням структур інформаційної системи до функціональних аспектів дії систем управління, а також шляхом залучення (тобто локалізації) в них систем сприяння прийняттю рішень. Отож на інформаційному рівні структура інформаційних систем повинна забезпечити доступ до необхідних даних, що накопичуються в кожному з ключових (вирішальних) осередків, які існують на організаційному рівні. Інформаційний рівень відображає організаційний і просторовий рівні і все це існує у вигляді відповідної конфігурації у рамках інформаційної системи. Це стане можливим завдяки такій властивості інформаційних систем, як відкритість, незважаючи навіть на те, що просторовий і організаційний рівні не можна вважати взаємно відображуваними. Організаційний рівень відображається тут у суто функціональному змісті, тоді як просторовий рівень — у типологічному. Можна підтвердити, що еластичність в області інформаційних систем цілком збігається з еластичністю в області систем управління. Отже, інформаційний рівень є дуже важливою сполучною ланкою між організаційним і просторовим рівнями, що і дає їм можливість скористатися методами управління незалежно від фізичної структури потоків і просторових обмежень ланцюга поставок (табл. 3.1 і рис. 3.3) [45, с. 40, 41].

Таблиця 3.1 Інтегрувальна роль інформаційного рівня логістичної системи

Завдяки цьому, наприклад, централізована організація постачання може уникнути негативних наслідків централізації, і, навпаки, децентралізована орга­нізація виробництва—хиб децентралізації.

Як зазначалося, логістична інформація дуже ускладнена. Це насам­перед очевидно під час побудови логістичного каналу. Система має не тільки забезпечувати власні потреби підприємства, але повинна бути інтегрованою з множиною інших систем, що належать іншим підприємствам і використовувати їх в інших ланках ланцюга. Система має бути в стані переробляти таку інформацію, яка для одних підприємств є зайвою, але для інших має певне значення. Сконструювати такого типу інтегровані системи — доволі складна проблема, вирішення якої є майже неможливим, коли підприємство одночасно є складовою багатьох логістичних каналів. Для прикладу на рис. 3.4 показані елементи передачі інформації, які задіяні під час транспортування дрібних вантажів від одного учасника каналу до наступного. Між партнерами, що тут беруть участь, укладається 18 різних угод. Кількість угод могла бути набагато більше, якщо коли внутрішні потоки були б докладніше описані, тому що вони теж можуть самі бути дуже ускладненими.