Шорсткість поверхні
При контакті твердих тіл нерівності жорсткішого тіла упроваджуються в поверхню менш жорсткого тіла. При цьому жорсткіше тіло деформується значно менше, ніж менш жорстке. Тому деформацією жорсткішого тіла можна нехтувати і при розгляді впливу на коефіцієнт тертя шорсткості поверхні враховувати шорсткість поверхні жорсткішого тіла.
Розрізняють початкову (вихідну) шорсткість поверхні (отриману в процесі обробки поверхні), яку ще називають технологічною шорсткістю, і сталу (зрівноважену) шорсткість, яка формується на поверхнях контактуючих тіл в процесі тертя і залежить від умов роботи пари – експлуатаційна шорсткість.
Для оцінки шорсткості поверхні запропонований комплекс – критерій Комбалова D, рівний 
.
Шляхом перетворень формул (4.12), (4.13), які тут не приводяться, отримаємо, що при пружному контакті із зростанням комплексу D молекулярна складова коефіцієнта тертя зменшується, а деформаційна складова збільшується. Значення коефіцієнта тертя при пружному контакті із зростанням комплексу D проходить через мінімум (риусунок 4.17).
|
| Рисунок 4.17 - Залежність коефіцієнта тертя при пружному контакті від шорсткості поверхні (комплексу D) |
Шорсткість поверхні, відповідна мінімальному коефіцієнту тертя, називається оптимальною.
При пластичному контакті із збільшенням шорсткості коефіцієнт тертя зростає (риусунок 4.18).
|
Рисунок 4.18 - Залежність коефіцієнта тертя при пластичному контакті від шорсткості поверхні (комплекса  ): 
|
Дата добавления: 2015-10-19; просмотров: 696;