Світова медицина в епоху середньовіччя

Загибель Римської імперії у 476 році знаменувала закінчення античних часів. На зміну рабовласницькій державі прийшла феодальна. Вона відзначалась дещо вищим рівнем свободи простої людини, яка хоч і залишалась власністю свого господаря, однак формально вбита ним бути не могла. Епоха середньовіччя поділяється на три періоди: раннє середньовіччя (V-ІX ст), середнє (X-XІV ст) та пізнє або епоха Відродження (XV-XVII ст).

На розвиток фармації в цей період впливали магія, астрологія та особливо алхімія. Завдяки алхімікам збільшилася кількість речовин, які отримувалия лабораторним шляхом та знайшли своє використання у фармації. Були удосконаленні методи перегонки, випарювання, фільтрації, кристалізації, настоювання, возгонки. Найважливішим винаходом періода алхімії було відкриття методу дистиляції та конструювання перегоних апаратів. У результаті з’явилися ефірні олії, дистильована вода, алкоголь, скипидар, соляна та азотна кислоти. Шляхом багатократної перегонки було отримано очищений алкоголь, який назвали винним спиртом, так як він був продуктом перегонки вина, а всі летючі продукти тоді називали спиртами, тобто духами. У той час були впевненні, що алкоголь є найбільш сильними ліками, тому його називали «aqua vitae» -– життєва вода.

Характерною рисою середньовічної фармації була поява складних лікарських прописів – поліфармації.

Особливе місце серед ліків займали теріаки – кашки з різних порошків з медом, основною складовою частиною, яких був опій та м'ясо змії.