Заселення території України первісними людьми. Їх перші стоянки. Культура населення України в епоху палеоліту.

Від найдавніших часів терени України були місцем, де сходились різні племена і народи, тут пролягала межа між двома світами: світом осілих землеробських культур, що заклали основи європейської цивілізації, та степовим азійським світом. Про насичену подіями давню історію української культури довідуємось завдяки археологічним дослідженням пам’яток старовини – прадавніх селищ, городищ і міст, могильників і скарбів, якими наші землі надзвичайно багаті.

Період раннього палеоліту. Поява найдавніших людей. Найдавніша людина на землях України з’явилася приблизно 1 мільйон років тому, за доби раннього палеоліту (від «палайос» - старий, давній і «літос» - камінь) – початкового і найтривалішого періоду історії людства. Це був час мінливого клімату, коли поступове похолодіння, що супроводжувалося утворенням льодовиків, змінювалось періодами потеплінь. Територія України, особливо її південної частини, входила до зони сприятливих для проживання природно-кліматичних умов. На степових рівнинах, на узгір’ях і в долинах річок, вкритих хвойними і широколистяними лісами, паслися стада бізонів, гігантських оленів, мамонтів і носорогів, водилися леви, ведмеді, вовки. Шляхи пралюдей, які примандрували на територію сучасної України, пролягали з Передньої Азії через Балкани і Центральну Європу; такий рух відбувався поетапно протягом багатьох тисячоліть. Це були людські істоти, названі в науці архантропами (прадавніми людьми), які за своїм розвитком на одну сходинку випереджували гомінідів початкового етапу еволюції людства. Вони пересувалися на ногах, обличчям нагадували сучасну людину. Будова скелета була майже такою, як у сучасної людини, але відрізнялася масивністю. Архантропи вели рухливе життя мисливців і збирачів. Користувались досить примітивними знаряддями: ймовірно, дерев’яними киями та загостреними палицями, які не збереглися до нашого часу, а також зробленими з різних порід каменю, найчастіше з кременю, ручними рубилами. Такі рубила, оббиті і загострені з країв, служили основним універсальним знаряддям. Вогонь був уже знаний первісній людині з лісових пожеж, блискавиць, вулканів, але сама вона, очевидно, ще не вміла його розпалити. Сліди перебування перших поселенців на землях України виявлені на Закарпатті, Середньому Дністрі, поблизу Житомира, на Донеччині та в Криму. Неподалік селища Королево на Закарпатті на високому березі р. Тиси на глибині до 12 м від поверхні в товщі ґрунту виявлено 15 культурних шарів палеолітичної доби. В найнижчому шарі знайдено знаряддя, вік яких близько 1 мільйон років. Це одне з найдавніших місцеперебувань прадавніх людей у Європі.

Період середнього палеоліту. Освоєння теренів України. Освоєння людьми теренів України тривало і в наступні епохи. Приблизно 150 тис. років тому за доби середнього палеоліту або, як її ще називають мустьєрської доби, наприкінці другого зледеніння на території сучасної України з’являються люди нового сучасного типу – палеоантропи (давні люди), або неандертальці. Названі вони так за місцем першої знахідки їх решток у Німеччині (так само за місцем першого дослідження названо більшість археологічних культур). Вони були не високими на зріст (150 – 160 см), помітно сутулі, з масивною головою, великою нижньою щелепою і скошеним чолом, мали пряму ходу і сильно розвинені м’язи. Об’єм головного мозку неандертальця відповідає об’єму мозку сучасної людини, досягаючи 1600 см³. Про досить високий інтелект неандертальця свідчить спосіб його життя. Значно вдосконалюється виробництво крем’яних і кам’яних знарядь, мисливської зброї, з’являються крем’яні вістря на списи, ножі, шкребла. Неандертальці живуть у договготривалих таборах, розташованих на берегах великих рік, будують перші житла і користуються вогнем. Тоді ж зароджується мова, виникає родовий лад, з’являється рахунок та перші ознаки мистецтва, людина виготовляє перший одяг зі шкір. Населення значно зросло, неандертальці розселилися майже по всій території України. Відомо вже понад 200 поселень неандертальців: у Наддніпрянщині і Подесенні, в Наддністрянщині, Прикарпатті та Закарпатті, на Західному Поділлі та Донеччині. У Криму в скельних сховищах знайдені найдавніші в Україні поховання людей. Поховання здійснювались за досить складним ритуалом: померлого неандертальці ховали у скорченому положенні (лежачи на боці) у спеціально викопаній ямі. Це свідчить про існування вже на той час початків релігійних уявлень і вірувань, про здатність неандертальської людини до осмислення явищ життя та смерті. Унікальні археологічні дослідження проведено на берегах Дністра у Чернівецькій області, зокрема на поселенні поблизу с. Молодово знайдено перші в Європі тривалі наземні житла віком 44 тис. років. Вони споруджувались з велетенських кісток, черепів і бивнів мамонтів, дерева, накривались зверху шкірами. Житла обігрівались й освітлювались вогнищами, біля яких люди в негоду майстрували знаряддя, обробляли шкіри. Всередині жител і поблизу них археологи виявили багато крем’яних і кам’яних знарядь, а також предметів, що свідчать про появу тут найдавнішого мистецтва: кістки, різьблені геометричним орнаментом, зображенням тварин і людей, а також розмальовані чорною та червоною фарбами.

У первісних людей формувались також деякі практичні знання з медицини, фармакології, токсикології, які давали їм можливість лікувати переломи, вивихи, рани, нариви, отруйні укуси. Крім того, первісні люди закладають елементи знань лічби, вимірювання відстаней, обліку часу. Так, спочатку було три – п’ять позначень числових понять. Великі відстані вимірювали днями шляху, менші – польотом стріли або списа, ще менші – лікоть, англійські – фут і дюйм тощо. Час довго обчислювали лише порівняно великими відрізками, пов’язаними з положенням небесних тіл або з природно-господарськими сезонами.

Період пізнього палеоліту на території України. Цей період охоплює понад 25 тис. років (тривав від 40 до 11 тис. років тому). Він збігається в часі з настанням останнього, четвертого, зледеніння, але сам льодовик не досягнув України, зупинившись на її північних межах. Клімат тоді був континентально-холодним, Україну вкривали лісотундра і степ, пересічені долинами великих рік – Дністра і Дніпра. Приблизно 40 тис. років тому в Україні з’являється «homo sapiens» (людина розумна), інакша її назва – неоантроп, або кроманьйонець. Це вже були люди сучасного фізичного типу, які інтенсивно розселились майже по всій Європі. В межах України відомо близько 800 пізньопалеолітичних пам’яток. Очевидно, Північна і Середня Наддніпрянщина, Західне Поділля та південна частина Волині і Закарпаття були особливо сприятливі для життя, археологи тут виявили багато поселень і стоянок первісних людей. Кроманьйонці жили також у Криму. Локальні скупчення поселень свідчать про те, що люди в пізньому палеоліті вже об’єднувались у племена. Одному племені було під силу влаштувати облаву на великих звірів: мамонтів, бізонів, оленів, - кістки саме цих тварин найчастіше трапляються на поселеннях кроманьйонців. Характерною ознакою цих поселень є тривале існування жител. Пізньопалеолітичні житла поділяються на зимові та літні. Зимові житла споруджувались, як і в ранішні часи, з великих кісток та ікол мамонтів, оленячих рогів і дерев’яних жердин і накривалися шкірами. Рештки таких жител археологи дослідили поблизу сіл Молодове та Вороновиця на Дністрі, Мізин на Десні, Межиріч на Канівщині. Вчені підрахували, що в кожному пізньопалеолітичному селищі жило від 25 до 70 осіб. Середній вік людини того часу становив приблизно 20–23 роки. Кроманьйонці вміли виготовляти знаряддя, які вражають розмаїттям форм і майстерністю обробки. Удосконалились технічні прийоми роботи з кременем. На пізньопалеолітичних стійбищах археологи під час розкопок знаходять сотні ножеподібних пластин, шкребел і скобелів для обробки шкіри, різців, необхідних для розкроювання шкіри та обробки кісток і дерева, проколки, свердла, вістря для зброї – списів і дротиків. Кроманьйонець вперше в історії почав широко використовувати кістку для виготовлення знарядь праці, зброї та прикрас: рогових молотів, наконечників, проколок, шил, голок, - адже люди на той час уже вміли шити з хутра одежу. Надзвичайну історичну вагу мають знахідки, можливо найдавніших в Європі примітивних серпів і мотик з пізньо- палеолітичних стійбищ Наддністрянщини, що може змінити дотеперішні уявлення про час і місце зародження первісного землеробства. Але ця версія дискусійна.