Районування за віком завершальної (головної) фази складчастості

Це найбільш широко застосований метод тектонічного районування. В основі цього методу лежить класичне вчення про геосинкліналі, у відповідності з яким розвиток літосфери проходив при поступовому переході геосинкліналі в платформу. Оскільки літосфера складається із складчастих областей, то появляється можливість її поділу на основі вікових границь між геосинклінальним періодом розвитку того або іншого регіону і його платформовим періодом.

За даними А.Д.Архангельського і Н.С.Шатського такими границями є складчастість, після якої відповідні ділянки земної кори витрачали властивості геосинкліналі. При цьому вказується, що тектонічне розчленування приводиться за віком головної складчастості, яка закінчує геосинклінальний розвиток.

Використовуючи історико-геологічний принцип, в структурі літосфери в загальному вигляді можна виділити області давніх і молодих платформ, мезозойські платформи, кайнозойські складчасті споруди, сучасні геосинкліналі, області епіплатформового орогенезу, тобто всі головні структурні утворення літосфери. В основі даного принципу лежить аналіз формацій і формаційних рядів, які являють сукупність формацій, послідовно утворених на даній ділянці земної кори.

2 Районування за типом тектонічного розвитку (режиму)

При використанні даного методу проводиться детальний аналіз послідовності залягання осадових товщ та елементів структури осадового шару літосфери. Тектонічне районування за цим принципом полягає у виділенні в земній корі регіонів з певною структурою. Принцип районування базується на представленні про те, що земна кора геосинкліналей за складом і будовою відрізняється від кори платформ.

3 Районування за типами ендогенних режимів

Принцип запропонований В.В.Бєлоусовим в 1976р в деякому відношенні був близьким до районування за тектонічним режимом. В основу принципу покладено представлення про різні ендогенні режими земної кори. Кожний із них характеризується певними формами, масштабом і послідовністю тектонічних рухів, магматичних і метаморфічних процесів.

В.В.Бєлоусов запропонував проводити районування відносно того або іншого ендогенного циклу розвитку даного регіону. Наприклад, при районуванні герцинського циклу на схемі показуються геосинкліналі, платформи, рифти і т.д., розвинуті у другій половині палеозойської ери.