Типи холдингових компаній та їх особливості

За структурою контрольного пакета розрізняють три види холдингових компаній:

1) портфельний холдинг (лише володіє контрольним пакетом інших підприємств);

2) інвестиційний холдинг (володіє і керує портфелем акцій інших підприємств);

3) портфельно-інвестиційний холдинг (являє собою змішаний тип).

Портфельний холдинг не здійснює якихось заходів щодо управління портфелем цінних паперів підприємств, що входять до складу холдингової компанії. Інвестиційний холдинг розширює свою діяльність до управління портфелем цінних паперів підпри­ємств холдингу. Він має право здійснювати інвестиційну діяль­ність, у тому числі продавати й купувати будь-які цінні папери, включаючи акції.

За характером діяльності холдингові компанії поділяються на:

• чисті холдинги, тобто компанії, що мають справу винятково з контрольно-управлінською діяльністю;

• змішані холдинги, на які, крім функцій контролю та управління, покладено також ведення підприємницької діяльності.

Створення холдингових компаній шляхом передачі їм частини акцій інших компаній в обмін на акції холдингу означає делегування, повноважень на керування від виробничих одиниць спеціально виділеним для цього організаційним структурам з метою удосконалення механізму керування, прискорення процесів прийняття рішень і надання процесу виробництва більшого динамізму.

У сучасних умовах великі підприємства можуть створювати і так звані проміжні холдинги. Це окремі підрозділи в структурі підприємства, що виконують певні завдання, наприклад: патентний і ліцензійний холдинг, холдинг з надання певних видів послуг, холдинг, що займається інвестиційною діяльністю тощо. Подібні проміжні холдинги мають за мету зосередити зусилля, кошти, інтелектуальний потенціал на чітко визначених, конкретних завданнях для максимально ефективного використання цих факторів в інтересах холдингу.

Холдингові компанії створюються в основному для володіння контрольними пакетами акцій підприємств і фірм. Вони здійснюють усі функції, пов'язані з управлінням і розпоряджанням акціонованим майном та фінансовими активами. Схему формування чистого холдингу подано на рис. 4.1.

Дочірні підприємства

(фірми)

Підприємство –“онук” (фірма)

Рис. 4.1 Схема формування чистого холдингу

Основною метою створення подібних холдингів є:

• гнучке реагування на коливання кон'юнктури ринку;

• можливість оперативного маневрування капіталовкладеннями;

• полегшення податкового тиску (перерозподіл надприбутку, переведення його в інвестиції, що не оподатковуються чи оподатковуються за зниженими ставками, в інші підприємства, що входять до складу холдингу);

• диверсифікованість;

• збалансована діяльність на основі спільної мети;

• збереження оперативного управління та господарської самостійності на рівні підприємства;

• можливість одержання підтримки в складні періоди діяльності підприємства.

Змішаному холдингу властиві участь банківських установ в управлінні довіреною їм власністю і використання страхових, інвестиційних компаній або інноваційних фондів (рис. 4.2). Істотною перевагою такого холдингу є можливість оперативно­го маневрування кредитно-фінансовими ресурсами. Одиничними випадками формування змішаних холдингів є придбання торговими чи промисловими підприємствами контрольних пакетів акцій кредитно-фінансових установ (рис. 4.3).

Рис. 4.2 Схема формування змішаного холдингу

Рис. 4.3 Формування змішаного холдингу підприємство (материнське) – кредитно-фінансова установа (дочірня)

Рис. 4.4 Схема формування холдингу за участю держави та муніципальних органів

Рис. 4.5 Схема формування холдингу з обміном акціями між материнською та дочірньою компаніями

Метою створення такого холдингу є:

• забезпечення підконтрольними фінансовими ресурсами;

• вільний доступ до грошових активів;

• можливість маневрування великими кредитами.

Для вирішення завдань, пов'язаних з діяльністю пріоритетних галузей чи регіонів, можуть створюватися холдинги за участю держави і муніципальних органів. Типову схему формування такого холдингу подано на рис. 4.4.

Подібні холдинги створюються з метою:

• структурної перебудови економіки регіону;

• підтримки й розвитку перспективних галузей;

• компенсації низької рентабельності одних підприємств за рахунок інших (банкрутство окремих підприємств не загрожує економічній структурі в цілому).

Одним з видів холдингу є варіант, який передбачає обмін акціями між материнською та дочірньою компаніями (рис. 4.5). При цьому завдяки володінню акціями виникає ефект взаємовпливу, що спрямовує діяльність кожної компанії на забезпечення ефективного функціонування всіх учасників холдингу. Це в кінцевому підсумку позитивно відбивається на досягненні конкретною компанією конкретного результату.

Більш тісний взаємозв'язок між материнською та дочірньою компаніями при такому варіанті формування холдингу підсилює переваги чистого й змішаного холдингів.