Етика мовлення

Етика– наука про мораль, її розвиток, принципи, норми й роль у суспільстві, іншими словами про правильне (і не правильне) у поведінці. Отже, треба розрізняти етику як науку, а мораль як реальне явище, яке вона вивчає. Мораль є формою суспільної свідомості, спрямованою на ствердження самоцінності людини, її прав, гідне і щасливе життя.

Етичні засади мовлення складались у світовій культурі у процесі розвитку людського життя, яке передбачало спілкування, отже, пошук таких моральних правил, які могли б регулювати людську взаємодію. Ці правила та норми нагромаджувались, з одного боку, у звичаях та писаних традиціях народів різних країн. З другого боку, вони узагальнювались у працях мислителів і науковців, які шукали універсальні етичні правила й норми, моральні традиції та закони. Ці пошуки дійшли до нас у вигляді Золотого правила: «У всьому, як хочете, щоб інші поступали з вами, поступайте і ви з ними».

Етика мовлення майбутнього фахівця передбачає дотримання таких основних правил:

1. Бути ввічливим, привітним і доброзичливим, з повагою ставитися до співрозмовника.
2. Уміти відчувати співрозмовника, враховувати його настрій.
3. Стежити за реакцією співрозмовника на мовлення, апелювати до нього: Зверніть увагу, будь ласка, на…, Вам уже відомо, що….
4. Змінити тему розмови, якщо вона не подобається співрозмовникові.
5. Брати до уваги статусні ознаки співрозмовника (вік, стать, професію, посаду, рівень освіченості).
6. Уміти слухати й не перебивати співрозмовника. Увага до мовлення засвідчується фразами, що спонукають до спілкування: Говоріть, будь ласка, я Вас слухаю! Я Вас уважно слухаю!
7. Бути максимально делікатним, не ставити запитань, які виявилися б недоречними.
8. Своєчасно реагувати на запитання співрозмовника. Якщо відразу не можете відповісти, то скористайтеся такими фразами: Я не готовий зараз дати відповідь. На жаль (на превеликий жаль), не володію достатньою інформацією.
9. Вдало обирати тему, логічно будувати текст, дотримуючись норм у використанні мовного матеріалу.
10. Уникати багатослівності, надуживання термінами, професіоналізмами, цитуванням.
11. Належно обґрунтовувати свої думки.
12. Добирати мовні засоби, не виходячи за межі стилю, який відповідає типові комунікативної ситуації.
13. Брати до уваги присутність третьої особи. Якщо під час спілкування присутня третя особа, то слід приділяти увагу і їй, тобто адресувати певні звернення: А Ви що з цього приводу скажете? Цікаво було би почути думку пана…
14. Послуговуватись у спілкуванні формами ввічливості, – словами, що підкреслюють шанобливе ставлення до людей: Даруйте! Вибачте! Перепрошую, чи не могли б Ви… Щиро дякую за…

Дотримуючись цих постулатів ділового спілкування та норм літературної мови, співрозмовники завжди дійдуть згоди й порозуміються.

9.3Мовленнєвий етикет спілкування

Культура спілкування має не тільки внутрішню (моральну, психологічну), а й зовнішню сторону – етикет, норми якого досить значущі в моральному плані. Система ритуалів і відповідних словесних формул, яка вживається з метою встановлення контакту та підтримки доброзичливої тональності спілкування, становить мовленнєвий етикет. Слово «етикет» (як порядок і форма ввічливості при дворах монархів) увійшло до лексикону за часів правління французького короля Людовика ХІV.

Етикет– це сукупність правил поведінки, які регулюють зовнішні прояви людських стосунків (ставлення до інших людей, форми звертання, поведінку, манери тощо). Це складова зовнішньої культури окремої людини і суспільства загалом. Людина, спілкуючись відповідно до загальноприйнятих норм, демонструє свою готовність зважати на ту спільноту людей, серед яких вона живе. Вділяють різні види етикету:

• Повсякденний.
• Оказіональний.
• Святковий.

Етикет має багаторівневу будову:

• вербальний (словесний) рівень (етикетні вислови привітання, прощання, подяки, вибачення тощо);
• пара лінгвістичний рівень (темп мовлення, гучність, інтонація);
• кінетичний (жести, міміка, пози);
• проксемічний рівень (стандартні дистанції спілкування, почесне місце для гостей тощо).

Своєрідним стрижнем етикету є словесний рівень. Він найповніше репрезентує етнічну самобутність. Кожна мова виробила свою систему спеціальних висловів ввічливості – мовленнєвий етикет. Під мовленнєвим етикетом розуміємо встановлені норми поведінки мовців, правила ввічливості при спілкуванні.

Знання правил мовленнєвого етикету виступає не тільки показником зовнішньої культури людини, але й має безпосередній вплив на формування її особистості, на виховання високої моралі, духовності. Для ділової людини користуватися правилами мовленнєвого етикету відповідно до ситуації є конче необхідно.

Мовний етикет українців постає із живої мовної практики українського народу. Він вироблявся впродовж тисячоліть і відбиває культурні традиції української нації, відповідає її духовним засадам. Без сумніву, в основі національних традицій спілкування лежать загальнолюдські морально-етичні цінності – доброзичливість, повага, привітність, ґречність.

В українській мові етикетні правила спілкування реалізуються в основному в одиницях лексичного (дякую, вибачте, прощайте), фразеологічного (будьте ласкаві, добрий день, бувайте здорові, ласкаво просимо) і, частково, морфологічного (вживання займенникових і дієслівних форм пошанної множини) рівнів. Спеціалізуючись на обслуговуванні різних соціально визначених етикетних ситуацій (зустріч, прощання, подяка і т.п.), вони утворюють відповідно чітко окреслені функціонально-семантичні групи:

1. Звертання.
2. Привітання.
3. Прощання.
4. Побажання.
5. Подяка.
6. Вибачення.
7. Прохання.
8. Запрошення.
9. Поздоровлення.
10. Утішання, співчуття.
11. Комплімент.
12. Порада.
13. Знайомство.
14. Телефонна розмова.

Відбором етикетних мовних формул у кожному виді мовленнєвого етикету створюється та чи інша тональність спілкування, яку можна визначити як ступінь дотримання етичних норм у процесі спілкування. В європейському культурному ареалі виділяють п’ять видів тональностей спілкування:

1. Висока.

2. Нейтральна.

3. Звичайна.

4. Фамільярна.

5. Вульгарна.

Висока тональність спілкування характерна для зустрічей на найвищому рівні (урочисті збори, презентації, ювілейні заходи, прес-конференції тощо); нейтральна тональність панує у сфері офіційних установ під час спілкування з колегами, співробітниками; звичайна тональність реалізується у сфері побуту (магазин, майстерня, пошта тощо); фамільярна – ав сім’ї, дружньому товаристві; вульгарна – в соціально неконтрольованих ситуаціях і перебуває за межею літературної мови.

Ділове спілкування пов’язане з вибором етикетних мовних формул двох видів тональностей спілкування – високої та нейтральної.

9.3.1 Словесні формули стандартних етикетних ситуацій

У суспільному житті людини типові комунікативні ситуації (привітання, знайомство, прощання, вибачення та ін.) трапляються безліч разів. І було б нелегко, та й недоцільно, кожного разу вигадувати нові вислови, формули для їх мовного оформлення. Оскільки ці ситуації мають стандартний, типізований характер, то їхнє мовне «забезпечення» узвичаєним, усталеним. Навіщо видумувати, як і що казати, коли існують «комплекти» готових фраз, словесних формул для кожної із типових ситуацій, і мовцеві потрібно зробити вдалий вибір із цього набору? Однак і ці комплекти, й особливості їх застосування мовець має добре знати.

Формули привітання: Доброго ранку! Добрий день! Добридень! Добрий вечір! Добривечір! Здрастуйте!

Формули прощання:До побачення! Бувайте здорові! Ходіть здорові! Прощавайте! На все добре! Усього найкращого! Щасливої дороги! До зустрічі! До завтра! До наступної зустрічі! Добраніч! На добраніч!

Формули подяки: Дякую! Спасибі! Сердечно Вам дякую! Щиро Вам дякую!Прийміть мою найщирішу вдячність! Дозвольте висловити Вам подяку! Дуже вдячний за Вашу турботу! Це дуже люб’язно з Вашого боку, не знаю, як Вам дякувати!

Формули висловлення прохання:Будь ласка! Будьте ласкаві! Коли Ваша ласка! Прошу Вас! Чи не могли б Ви…; Якщо можете…; Якщо Вам не важко…

Формули знайомства: Дозвольте відрекомендуватися…; Мене звуть…; Моє ім’я, моє прізвище…; Дозвольте представити (відрекомендувати) Вам…; Дозвольте познайомити Вас із…; Познайомтеся, це…; Познайомте мене, будь ласка, з …; Дуже радий з Вами познайомитися…; Дуже приємно….

Формули звертання: Добродію! Добродійко! Пане! Пані! Панове! Дорогий друже! Дорогі друзі! Шановне товариство! Вельмишановне панство!

Формули вибачення: Прошу вибачення (пробачення, вибачити, пробачити) за…; Вибачте ласкаво за…; Вибачте! Пробачте!

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1.Якими є роль і значення мови в суспільному житті?

2. Які функції виконує мова в житті людини й суспільства?

3. Що таке стиль літературної мови?

4. Які стилі сучасної літературної мови ви знаєте?

5. Яка сфера використання та призначення офіційно-ділового стилю?

6. Які основні ознаки й мовні засоби офіційно-ділового стилю?

7. На які підстилі поділяється офіційно-діловий стиль?

8. Який стиль ознаками та мовними засобами близький до наукового стилю?

9. Який стиль може поєднувати в собі всі стилі літературної мови?

10. Що таке формуляр документа? Що таке реквізит документа?

11.Що таке мовна норма? Які мовні норми ви знаєте?

12. Що регулюють орфоепічні, акцентуаційні та орфографічні норми?

13. Які складні слова пишуться через дефіс? Назвіть винятки з цих правил.

14. Як ви розумієте вислів «зайві слова» в діловому мовленні?

15. Що таке мовний суржик?

16. Які причини й наслідки низької мовленнєвої культури?

17. Сформулюйте поняття «термін» і «професіоналізм».

18. Що таке термін? Які ознаки терміна?

19. Запишіть десять термінів і п’ять професіоналізмів свого майбутнього фаху.

20. Які іменники чоловічого роду однини ІІ відміни у родовому відмінку мають закінчення:

-у, -ю; -а, -я?

21. У чому полягають особливості звертання і кличного відмінка в офіційно-діловому стилі?

23. За допомогою яких суфіксів твориться вищий ступінь порівняння прикметників?

24. За допомогою яких префіксів твориться найвищий ступінь порівняння прикметників?

25. Від яких прикметників не утворюються ступені порівняння?

26. Як утворюються імена по батькові чоловічого та жіночого роду?

27. Які прізвища в українській мові не відмінюються?

29. Як відмінюються складні числівники?

30. Які вимоги висуваються до синтаксису усного ділового спілкування?

32. У чому полягає специфіка синтаксису писемного ділового спілкування?

33. Яке стилістичне значення порядку слів у реченні?

34. Які види спілкування ви знаєте?

35. Що таке публічний виступ?

36. Як підготувати публічний виступ?

37. Які основні частини публічного виступу?

38. Який порядок фіксування інформації у процесі підготовки тексту до публічного виступу?

39. На які жанри поділяється усне публічне мовлення ?

40. Які вимоги висуваються до промовця?

41. Обґрунтуйте доцільність використання невербальних засобів під час публічного виступу.

42. Від чого залежить вибір тієї чи іншої формули ввічливості?

43. Які вимоги висуваються до ділового телефонного спілкування?

44. Хто повинен закінчувати телефонну розмову?

45. Яка оптимальна кількість учасників наради?

46. Скільки часу потрібно для оптимального вирішення складного питання на нараді?

47. З яких елементів композиційно й хронологічно складається телефонна розмова?

48. До якої функціонально-семантичної групи належить вислів «бувайте здорові»?

49. Яка тональність спілкування функціонує у сфері офіційних установ?

50. Назвіть комунікативні ознаки культури мовлення.

ЛІТЕРАТУРА

Основна література

1. Антисуржик. Вчимося ввічливо поводитися і правильно говорити : посібник / За заг. ред. О. Сербенської. – Львів : Світ, 1994. – 152 с.

2. Антоненко-Давидович Б. Д. Як ми говоримо / Б. Д. Антоненко-Давидович. – К. : Либідь, 1991. – 253 с.

3. Бабич Н. Д. Основи культури мовлення / Н. Д. Бабич. – Львів : Світ, 1990. – 232 с.

4. Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови : навч. Посібник / Наталія Ботвина. – К. : АртЕк, 1998. – 192 с.

5. Гах Й. М. Етика ділового спілкування / Й. М. Гах. – Київ : ЦНЛ, 2005. – 160 с.

6. Глущик С. В. Сучасні ділові папери : навч. посіб. / Глущик С. В., Дияк О. В., Шевчук С. В. – К. : А.С.К., 2005. – 400 с.

7. Гуць М. В. Українська мова у професійному спілкуванні : навч. Посібник / Гуць М. В., Олійник І. Г., Ющук І. Б. – К. : Міжнародна агенція „Bee Zone", 2004. – 336 с.

8. Зубков М. Г. Сучасна українська ділова мова / М. Г. Зубков. – 7-ме вид., виправлене. – Донецьк : СПД ФО Сердюк В. І., 2005. – 448 с.

9. Мацюк З. О. Українська мова професійного спрямування : навч. посібн. / Мацюк З., Станкевич Н. – 2-ге вид. – К. : Каравелла, 2008. – 352 с.

10. Мацько Л. І.Культура української фахової мови : навч. посіб. / Мацько Л. І., Кравець Л. В. – К. : ВЦ „Академія”, 2007. – 360 с.

11. Паламар Л. М. Українське ділове мовлення : навч. посібник / Паламар Л. М., Кравець Г. М. – К. : Либідь, 1992. – 296 с.

12. Пахомов В. М. Ділова українська мова : конспект лекцій / В. М. Пахомов. – Івано-Франківськ : Факел, 2002. – 358 с.

13. Плотницька І. М. Ділова українська мова : навч. посібник / І. М. Плотницька. – 2-ге вид., переробл. та доп. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 256 с.

14. Погиба Л. Г. Складання ділових паперів. Практикум : навч. посібник / Погиба Л. Г., Грибіниченко Т. О., Баган М. П. – 2-ге вид., стереотип. – К. : Либідь, 2004. – 240 с.

15. Потелло Н. Я. Українська мова і ділове мовлення : підручник / Н. Я. Потелло. – 4 вид., випр. – К. : МАУП, 2001. – 256 с.

16. Токарська А. С. Культура фахового мовлення працівника : навч. посібник / А. С. Токарська. – Львів : Світ, 2003. – 312 с.

17. Українська ділова мова: практичний посібник на щодень / Уклад. : М. Д. Гінзбург, І. О. Требульова, С. Д. Левіна, І. Г. Корніловська ; за ред. д-ра техн. наук, проф., акад. УНТА М. Д. Гінзурга. – Харків : Торсінг, 2003. – 592 с.

18. Універсальний довідник з ділових паперів та ділової етики. – К. : Довіра, 2003. – 592 с.

19. Хміль Ф. І. Ділове спілкування : навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Ф. І. Хміль. – К. : Академвидав, 2004. – 280 с.

20. Чорненький Я. Я. Українська мова (за професійним спрямуванням) : навчальний посібник. – Київ : ЦНЛ, 2004. – 304 с.

21. Шевчук С. В. Ділове мовлення. Модульний курс : підручник / С. В. Шевчук. – К. : Літера ЛТД, 2003. – 480 с.

Додаткова література

1. Бондар О. І. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія : навч. посіб. / Бондар О. І., Карпенко Ю. О., Микитин-Дружинець М. Л. – К. : ВЦ „Академія”, 2006. – 368 с.

2. Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів : ДСТУ 4163-2003. – К. : Держспоживстандарт України, 2003.- 22с.

3. Діденко A. M. Сучасне діловодство : навч. посібник / А. М. Діденко. – 2-ге вид., переробл. і доп. – К. : Либідь, 2000. – 384 с.

4. Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення : ДСТУ 8008-95. – [Чинний від 1996-01 -01]. – К. : Держстандарт України, 1995. – 38 с.

5. Іванова Т. В. Муніципальне діловодство : навч. посібник / Іванова Т. В., Піддубна Л. П. – К. : Либідь, 2004. – 312 с.

6. Палеха Ю. І. Управлінське документування : навч. посібник : у 2 ч. Ч.1. Ведення загальної документації (зі зразками сучасних ділових паперів) / Ю. І. Палеха. – К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2001. – 327 с.

7. Панько Т. І. Українське термінознавство : підручник / Панько Т. І., Кочан І. М., Мацюк І. Т. – Львів : Світ, 1994. – 216 с.

8. Словник-довідник з культури української мови / Д. Гринчишин, А. Капелюшний, О. Сербенська, З. Терлак. – К. : Знання, 2004. – 367 с.

9. Словник української мови : В 11т. – К. : Наукова думка, 1970-1980.

10. Тараненко О. О. Російсько-український словник (сфера ділового спілкування) / Тараненко О. О., Брицин В. М. – К. : УНВЦ „Рідна мова", 1996. – 288 с.

11. Український правопис / HAH України, Інститут мови, стереотип, вид. – К. : Наук. думка, 2003. – 240 с.

12. Універсальний довідник з ділових паперів та ділової етики. – К. : Довіра, 2003. – 592 с.