Соціально-ціннісна обумовленість і цілеспрямованість виховання.

Виховання завжди соціально детерміноване. Воно орієнтоване на підтримку та зміцнення державного ладу, його інститутів, органів влади, формування в людей громадських і соціальних якостей на основі прийнятих і діючих в державі ідеології, конституції, законів, а також домінуючих моральних, духовних та інших цінностей, які склалися в суспільстві. Цей принцип потребує підпорядкування всієї діяльності педагога завданням виховання молодого покоління у відповідності з державною стратегією виховання, що прийнята в суспільстві та сформульована у певних документах. Якщо державні та громадські інтереси при цьому збігаються, а також узгоджуються з особистими інтересами громадян, то вимоги принципу природно вписуються в структуру цілей і завдань виховання.

Цілі, завдання та зміст виховання військовослужбовців визначаються державою в її законодавчих актах, знаходять конкретне відображення в документах органів військового управління та служать своєрідним орієнтиром у педагогічній діяльності військових керівників.

Основні вимоги принципу:

– всім військовим керівникам чітко уявляти головну мету та інші цілі виховання військовослужбовців.

Нагадаємо, що головною метою виховання воїнів є формування гармонійно розвиненої особистості як громадянина і захисника своєї Батьківщини.

Знання мети виховання має надзвичайно важливе значення, тому що вона є стрижневою в педагогічній науці, вихідним пунктом теорії та практики виховання.

– усю виховну роботу в підрозділах (частинах) підпорядкувати ідеалам виховання в українському суспільстві;

– активно формувати у підлеглих суспільно ціннісні мотиви діяльності й поведінки. Якщо вони суспільно значущі, то і вся службова діяльність воїнів, їх вчинки, форми поведінки будуть високоморальні;

– виховання воїнів на загальнолюдських, національних і професійних цінностях;

– плановість і чітка організація командиром (начальником) виховної роботи, недопущення стихійності та самопливу в доборі та використанні шляхів та засобів, форм, прийомів і методів вирішення виховних завдань;

– тісний зв’язок виховного процесу у військових колективах з життям країни та суспільства, збройних сил, конкретних частин і підрозділів, з навчанням, службою, з тими конкретними завданнями, які вирішуються;

– завзятість і наполегливість у виховній роботі з особовим складом. Слід завжди пам’ятати, що виховання – процес не тільки складний і відповідальний, але й тривалий. Тільки той вихователь досягає успіхів, який не жалкує сил, енергії та часу в роботі з підлеглими, хто проявляє терплячість у досягненні поставлених цілей.