Метод практичних робіт

До практичних робіт воїни, як правило, приступають після того, як засвоять певний обсяг знань, сформують у себе необхідні професійні уміння та навички. Тому даний метод застосовується з метою закріплення і вдосконалення воїнами раніше набутих знань, умінь та навичок, відпрацювання колективних дій, злагодження бойових обслуг, екіпажів і підрозділів.

Фактично це є не чим іншим, як обслуговуванням і ремонтом бойової техніки і зброї, обладнанням бойових позицій, вирішенням практичних завдань в ході тактичних навчань, бойових стрільб і пусків ракет, польотів, морських походів. Значна частина таких робіт виконується в парках, на полігонах, стартових позиціях, в полі, на аеродромах, в майстернях і спеціально обладнаних класах. По сутті воїни у мирний час виконують тут основні свої службові обов’язки, готуючись до професійної діяльності в бойових умовах.

Практична робота виступає як метод навчання воїнів тоді, коли, крім службової, планується і реалізується дидактична мета і забезпечуються умови її досягнення. До останніх відносяться:

– чітка розробка плану, формулювання дидактичних цілей і завдань, організація матеріально-технічного забезпечення;

– ретельна підготовка особового складу до виконання своїх обов’язків;

– якісне проведення інструктажу підлеглих напередодні практичного заняття з постановкою конкретних завдань;

– спонукання воїнів до дій з повною напругою фізичних і духовних сил;

– постійне дотримання заходів безпеки;

– організація між воїнами та підрозділами змагань щодо виконання вимог бойових нормативів, навчальних завдань;

– створення атмосфери творчого пошуку й активної колективної роботи;

– моделювання умов сучасних бойових дій під час вирішення практичних завдань;

– обов’язкове підбиття підсумків, оцінювання дій кожного воїна та підрозділу в цілому, заохочення тих військовослужбовців, які найбільш відзначилися.

Метод самостійної роботи

Метод самостійної роботи – це сукупність різноманітних навчальних прийомів і дій, за допомогою яких воїни самостійно закріплюють і поглиблюють раніше набуті теоретичні знання, практичні вміння та навички, а також оволодівають новими.

Формування воїна-професіонала відбувається не тільки під впливом організованих форм військово-навчального процесу, але й завдяки його власним індивідуальним намаганням. Ось чому в бойовій підготовці самостійна робота військовослужбовців над матеріалом, що вивчається, який формує необхідні елементи бойової майстерності, посідає особливе місце. Сучасні освітні системи та науково-технічна революція роблять метод самостійної роботи одним з головних методів військового навчання. У першу чергу це стосується офіцерського складу, який після закінчення вищого військового навчального закладу, щоб йти в ногу з розвитком військової справи, має постійно займатися своїм професійним самовдосконаленням.

Основними видами самостійної роботи воїнів є:

– робота з друкованими джерелами;

– самостійне вивчення бойової техніки та зброї;

– самостійні тренування;

– самостійний перегляд кінофільмів і діафільмів, телепередач, прослуховування радіопередач.

Щоб самостійна робота військовослужбовців була ефективною, слід додержуватися таких умов:

– формування у воїнів високої пізнавальної активності й прагнення до поглиблення і поширення спеціальних знань, вдосконалення своєї професійної майстерності;

– чіткого визначення і формування об’єму завдань на самостійну підготовку воїнів;

– забезпечення особового складу в достатній кількості навчальною літературою, посібниками, зразками зброї та бойової техніки;

– створення належних організаційно-методичних умов для самостійної роботи воїнів;

– всебічного урахування загальноосвітнього рівня, індивідуально-психологічних і професійних особливостей підлеглих, їх здібностей, інтересів, нахилів, фахової підготовки;

– систематичного контролю та конкретної допомоги воїнам під час їх самостійної роботи.

Знання сутності методів військової дидактики, умов їх ефективного застосування у військово-навчальному процесі забезпечує керівнику занять з бойової та гуманітарної підготовки як успіх самого заняття, так і в цілому якісну підготовку воїнів як військових професіоналів.

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

· Загальні висновки з теми заняття:

1. В Збройних Силах України склалося досить чітка і конкретна система методів навчання особового складу, яка успішно використовується у практиці військового будівництва.

2. Застосування того чи іншого методу залежить від цілей, завдань, змісту та умов навчання воїнів.

3. Щоб процес бойового навчання підлеглих був ефективним та оптимальним, військовій керівник повинен добре знати і володіти кожним методом військової дидактики.

· Завдання студентам на самостійну роботу:

1. Звернутися до навчально – методичного посібника Е. П. Дуба «Основи

військової педагогіки»(п. 2.3.).

2.Допрацювати свої записи в конспектах з теми заняття.

· Відповіді викладача на запитання студентів.

Лекцію розробив доцент кафедри № 801

працівник ЗСУ Кравченко І.В.

Лекція обговорена і схвалена на засіданні ПМК

Протокол № від „___” _________ 20 року