Послідовна схема
|
Аналогічно паралельним схемам в послідовній схемі можливе використання неоднакових секцій вторинної обмотки. У цілому послідовні і паралельні схеми приблизно рівноцінні. Послідовні схеми кращі при більш високій вихідній напрузі, через те що вона розподіляється між окремими мостами і тому на кожному з тиристорів значно менша напруга, ніж у паралельній схемі, і менша їх сумарна встановлена потужність. Однак потрібно мати два виводи від кожної секції тягового трансформатора. Крім того, схема містить більше тиристорних плечей, що при введенні в кожне плече запасного тиристора частково або повністю компенсує позитивний ефект щодо зниження встановленої потужності.
Загальна структура системи імпульсно-фазового керування (СІФК)
СІФК призначена для формування імпульсів керування із змінним положенням передніх фронтів, які надходять на керуючі електроди тиристорів та дозволяють регулювати моменти їх ввімкнення (кут керування ). Схема СІФК, яка зображена на рис. 2.17, використовується для керування симетричним мостовим тиристорним випрямлячем.
|
СІФК діє за принципом вертикального керування, який полягає у порівнюванні пилкоподібної опорної напруги иоп з напругою керування ик (рис. 2.18, а, б). У точках рівності цих двох напруг відбувається перемикання у компараторі, що формує імпульси керування иs. Змінюючи напругу керування, можна регулювати кут керування .
|
|
розряд формувального конденсатора у ньому. Після закінчення імпульсу починається ділянка з лінійно зростаючою опорною напругою.
Вузол сигналу керування виробляє сигнал ик із змінною величиною, що дозволяє змінювати кут керування , тобто вихідну напругу тягового випрямляча. На електровозах перших серій задання вихідної напруги виконувалося вручнуза допомогою поворотного трансформатора або сельсина (задатчик напруги ЗН на рис. 2.17). У пізніших серій електровозів автоматизовано операцію задання напруги у функції потрібної швидкості руху, а також інших умов, наприклад, умов переходу від режиму тяги до режиму гальмування.
Вузол імпульсів керування формує їх таким чином. На виході компаратора, як бачимо з рис. 2.18, б, імпульси мають подвійну частоту порівняно з частотою джерела, і тому потрібно розподілити їх на два канали. Це роблять схеми &, які помножують сигнал на сигнали нуль-індикаторів ин1 і ин2 (рис. 2.18, е). Формувачі Ф виконують такі функції:
1) підсилювання напруги та струму, достатнє для ввімкнення тиристорів;
2) оптимізацію форми імпульсів керування, наприклад, формування підвищеного струму на передньому фронті імпульсу з метою розширення початкової зони провідності у тиристорі;
3) гальванічне розділення системи керування та силової схеми випрямляча.
Остання функція потрібна, оскільки тиристори знаходяться під високими та ще й різними потенціалами у співвідношенні до системи керування. Якщо немає розв’язки, то під впливом різниці потенціалів протікатимуть великі струми, які створюють перешкоди керуванню та можуть спричинити вихід з ладу елементів схеми.
Дата добавления: 2015-10-13; просмотров: 1217;