ТЕМА 16. ЕКОНОМІКА ВИРОБНИЦТВА І ВИКОРИСТАННЯ КОРМІВ

16.1. Поняття та значення кормової бази тваринництва

16.2. Види та джерела виробництва кормів

16.3. Економічна оцінка виробництва кормів

16.4. Чинники і шляхи зміцнення кормової бази

16.1. Поняття та значення кормової бази тваринництва

Основною ланкою безпосереднього зв'язку рослинництва і тваринництва є кормовиробництво. Створення міцної кормової бази - найважливіша умова розвитку тваринництва. Її стан і рівень розвитку визначають можливості збільшення поголів'я тварин, підвищення їх продуктивності, поліпшення якості продукції та зниження її собівартості. Доведено, що рівень продуктивності тварин на 50-80 % визначається саме їх годівлею. У зв'язку з важливістю та значенням кормів, необхідно, щоб їх виробництво випереджало темпи потреб (зростання поголів'я і його продуктивність). Формуючи кормову базу, важливо врахувати не лише загальний обсяг кормів, який забезпечить виробництво певної кількості продукції, а й збалансованість їх за поживними речовинами.

Якість кормів суттєво впливає на рівень продуктивності тварин і рівень їх витрат. Якщо раціон кормів не збалансований за поживністю (білком, протеїном, вітамінами, мікроелементами і под.), то навіть за умови, що добова даванка в кормових одиницях відповідає продуктивності тварин, все одно продуктивність їх падає, витрати кормів зростають. Це в кінцевому підсумку підвищує собівартість продукції й знижує ефективність галузі. Недостатня забезпеченість тваринництва кормами, недогодовування тварин, зокрема в молочному тваринництві, спричиняють яловість, розвиток різних хвороб і загибель молодняку.

Кормова база- це обсяг і структура кормів, які необхідні для розвитку тієї чи іншої галузі тваринництва і забезпечують повне задоволення потреб тварин у високоякісних, дешевих кормах і виробництво заданої кількості продукції. До кормової бази недоцільно вводити систему джерел виробництва, зберігання і використання кормів, оскільки ці процеси характеризують формування та розвиток кормової бази, її організацію.

До кормової бази висуваються певні вимоги, тобто вона повинна забезпечити:

- повне та безперебійне постачання тваринництва різноманітними і повноцінними дешевими кормами впродовж року;

- оптимальне співвідношення у раціонах кормових одиниць, перетравного протеїну, мінеральних речовин і мікроелементів;

- раціональне використання сільськогосподарських угідь для максимального виробництва кормів;

- виробництво максимальної кількості кормів з одиниці земельної площі за найменших затрат праці та коштів на їх одиницю.

Відповідно до фізіології й життєдіяльності тварини розрізняють підтримувальний і продуктивний корми. Підтримувальний - це кількість кормів, необхідна для забезпечення життєдіяльності організму тварин. Незалежно від продуктивності підтримувальний корм практично однаковий і становить одну кормову одиницю на 100 кг живої маси на добу. Решта корму, що згодовують тваринам, витрачають на продуктивність, і він називається продуктивним. Отже, за сприятливих умов, чим більше продуктивного корму згодовують тваринам, тим вища їх і продуктивність. І найефективнішим методом економії ресурсів у тваринництві може стати такий, що забезпечить раціональний перерозподіл затрат між підтримувальним і продуктивним кормом у бік збільшення продуктивного.

Затрати на корми в структурі собівартості продукції тваринництва становлять 40-60 %. Тому між собівартістю виробництва кормів, їх оплатою продукцією і собівартістю продукції існує пряма залежність. Дорожчі корми зумовлюють вищу собівартість.