Теорія в науковому дослідженні

Теорія – вища форма наукового знання. Вона являє собою впорядковану систему знань і уявлень про частину реальності. Елементи теорії логічно пов'язані один з одним. Її зміст виводиться за певними правилами з деякої вихідної множинності суджень і понять. Теорії в психології створюються з метою розкриття сутності, закономірностей і прогнозу взаємодії психічних явищ між собою і з об’єктивною реальністю.

Існує безліч форм теоретичного знання: закони, класифікації і типології, моделі, схеми, гіпотези і т. п. Як вказує В. М. Дружинін, кожна теорія включає в себе такі основні компоненти: 1) вихідну емпіричну основу (факти, емпіричні закономірності); 2) базис – безліч первинних умовних припущень (аксіом, постулатів, гіпотез), які описують ідеалізований об'єкт теорії; 3) логіку теорії – безліч правил логічного висновку, які допустимі в рамках теорії; 4) безліч виведених в теорії тверджень, які складають основне теоретичне знання.

Емпірична основа теорії формується в результаті інтерпретації даних експерименту і спостереження. Постулати та припущення є наслідком раціональної переробки, продуктами інтуїції, які не зводяться до емпіричних підстав (твердження, припущення, що його при побудові наукової теорії приймають без доказів як вихідне, аксіома. Постулат не має доведення, а витікає з фактів, систематичних та практичних (емпіричних) пояснень. Від аксіоми вимагається тільки несуперечливість щодо інших аксіом, тоді як від постулату в природничих науках вимагається несуперечливість щодо відомих експериментальних даних та фактів). Постулати служать для пояснення емпіричних підстав теорії.

Правила логічного висновку не визначаються в рамках даної теорії, вони є похідними теорії більш високого рівня. Теоретичне знання являє собою знаково-символічну модель частини реальності. Закони, які формуються в теорії, описують не реальність, а ідеалізований об'єкт.

Існують наступні види теорій: описові, теорії за аналогією, кількісні. Описові теорії припускають опис та найменування явищ без пояснення причин їх виникнення. Теорії за аналогією пояснюють взаємозв'язок між досліджуваними явищами за аналогією з уже відомими. Кількісні теорії висловлюють кількісне і статистичне підтвердження взаємозв'язку між явищами.

За способом побудови розрізняють аксіоматичні і гіпотетико-дедуктивні теорії. Аксіоматичні теорії будуються на системі аксіом, необхідних і достатніх, але недоказових в рамках теорії. Гіпотетико-дедуктивні теорії – метод наукового дослідження, який полягає у висуненні гіпотез про причини досліджуваних явищ і виведенні висновків з цих гіпотез шляхом дедукції. Якщо одержані наслідки відповідають усім фактам, що дані у гіпотезі, то ця гіпотеза вважається достовірним знанням.

Розрізняють якісні, формалізовані та формальні теорії. До якісних теорій в психології відносяться теорії, побудовані без залучення математичного апарату. Це, наприклад, концепція мотивації Абрахама Маслоу (ієрархічна система потреб людини), теорія когнітивного дисонансу Леона Фестінґера (внутрішній психічний конфлікт, що виникає при зіткненні в свідомості індивіда суперечливих знань, ідей, переконань або поведінкових установок (англ. cognitions) стосовно деякого об'єкта чи явища, за якого з існування одного елемента виникає заперечення іншого. У зв'язку з цим конфліктом, стан індивіда характеризується відчуттям неповноти життя). У структурі формалізованих теорій використовується математичний апарат. До них відносяться теорія мотивації Курта Левіна (де діяльність людини розглядалась як функція особистості і навколишнього середовища, поряд із органічними потребами виділені і психогенні потреби, що виникають у процесі виховання та навчання), теорія особистісних конструктів Джорджа Келлі (ідея або думка, яку людина використовує, щоб усвідомити, пояснити чи передбачити свою поведінку). Формальною теорією є, наприклад, стохастична теорія тесту Д. Раша (Стохастичними називають експерименти, наслідки яких (події) є недетермінованими (результат яких неможливо передбачити до проведення експерименту), але який можна повторити в незалежний спосіб будь-яке число разів (статистична стійкість), широко застосовувана при шкалюванні результатів психолого-педагогічного тестування.

Теорії розрізняються за емпіричною основою та передбачуваній потужності. Теорія створюється не тільки для опису реальності, яка послужила основою для її побудови, – значимість теорії визначається тим, які явища реальності і з якою точністю вона може передбачити. Найбільш слабким вважаються теорії «ad hoc» (для даного випадку), які дозволяють пояснити лише ті явища і закономірності, для пояснення яких вони були розроблені.

Накопичення нових емпіричних результатів, які суперечать прогнозам теорії, не призводить до відмови від неї, а швидше спонукає до вдосконалення теорії. Як правило, в певний час існує не одна, а дві або більше теорій, які однаково успішно пояснюють експериментальні результати (у межах похибки досвіду).

Пол Файєрабенд висунув принципи «завзятості» та методологічного «анархізму». Перший з них означає, що не слід відразу відмовлятися від старої теорії, необхідно в розумних межах ігнорувати навіть явно суперечливі їй факти. Другий принцип говорить, що теоретичний анархізм більш гуманний і прогресивний, ніж його альтернативи, які спираються на закон і порядок. Єдиний принцип, що не перешкоджає прогресові, називається «допустимо все». Автор вважає ці принципи конструктивними, які приносять велику користь для розвитку науки.