Різновиди су­до­вих рішення в адміністрати­вних справах

Ре­зуль­та­том здій­снення пра­во­суддя, тобто на­слідком вста­но­вле­них у спра­ві обста­вин, є ухва­ле­ний відпо­ві­дно до норм ма­те­рі­а­ль­но­го та процесуально­го пра­ва акт – су­до­ве рішен­ня. В адміністративному судочинстві, як і в Конституції України (див., наприклад, частину п'яту статті 124 і пункт 9 частини третьої статті 129), терміни «судо­ве рішення» і «рішення суду» вживаються як синоніми.

КАС мі­стить ви­зна­чення ви­дів судо­во­го рі­шення (ст. 158), у ньо­му розкри­ті по­няття по­ста­но­ви та ухва­ли (пунк­ти 13, 14 ч. 1 ст. 3), що дає змо­гу виділяти рі­зно­ви­ди судо­вих рі­шень за­ле­ж­но від фо­рми, спо­со­бу прийняття, за обсягом ви­рі­ше­них у них пи­тань, юриди­ч­ни­ми на­слідка­ми то­що.

За­ле­ж­но від ко­ла пи­тань, ви­рі­ше­них че­рез при­йнятий акт, судо­ві рішення по­ді­ляють­ся на по­стано­ви та ухвали. За цим кри­те­рі­єм по­стано­ва є рі­шенням суду будь-якої інста­нції, у яко­му ви­рі­шують­ся ви­мо­ги адмі­ністра­ти­вно­го позову, а ухвала – рі­шенням, яким ви­рі­шують­ся пи­тання, по­в’яза­ні з процедурою розгляду адмі­ні­стра­ти­вної спра­ви, та інші про­цесуа­ль­ні питання.

Різновидами постанов можна назвати:

1) постанова суду першої інстанції – нею вирішуються вимоги адміністративного позову;

2) постанова суду апеляційної інстанції – нею одночасно вирішу­ються вимоги апеляційної скарги і вимоги адміністративногопозову;

3) постанова суду касаційної інстанції – нею одночасно вирішу­ються вимоги касаційної скарги і вимоги адміністративного по­зову;

4) постанова Верховного Суду України – нею вирішуються вимоги і скарги за обставинами, а також можуть вирішува­тися вимоги адміністративного позову (виходячи з особливої важливості рішень Верховного Суду України для право-застосовної практики усі його кінцеві рішення названо постановами, незалежно від того, вирішуються у них вимоги лише скарги чи й адміністративного позову);

5) постанова щодо частини позовних вимог – приймається судом до за­кінчення судового розгляду справи за клопотанням особи, яка бере участь у справі, якщо з'ясовані судом обставини дають можливістьбез шкоди для справи вирішити частину позовних вимог;

6) додаткова постанова – приймається судом, якщо у його постанові внаслідок недогляду було вирішено не всі вимоги адміністративного позову, щодо яких досліджувалися докази, або не вста­новлено способу виконання судового рішення, або не вирішено питання про судові витрати.

Постанова щодо частини позовних вимог (стаття 164 КАС) – но­вий для процесуального законодавства України різновид судового рішення. Його передбачено для того, щоб пришвидшити надання су­дового захисту порушеним правам, свободам чи інтересам особи. Так, якщо досліджені докази дають можливість вирішити частину позо­вних вимог (наприклад, вимогу про скасування незаконного акта), то суд за клопотанням особи, яка бере участь у справі, може прийняти стосовно цих вимог постанову і продовжити розгляд справи щодо ін­ших вимог (наприклад, про відшкодування завданої цим актом шко­ди). Так само постанову може бути прийнято щодо частини позовних вимог, що визнаються відповідачем і це визнання прийнято судом, а щодо позовних вимог, які відповідач не визнає справу необхідно роз­глядати. Постанова щодо частини позовних вимог набирає законної сили і може бути оскаржена за загальними правилами набрання по­становою законної сили та її оскарження.

Різновидами ухвал можна назвати:

1) ухвала суду будь-якої інстанції – нею вирішуються поточні пи­тання процесуального характеру стосовно прийнятності заяви чи скарги, суті заявленого клопотання, вчинення процесуальної дій з ініціативи суду тощо;

2) ухвала суду апеляційної інстанції – нею вирішуються лише ви­моги апеляційної скарги, але не вимоги адміністративного позову;

3) ухвала суду касаційної інстанції – нею вирішуються лише вимоги касаційної скарги, але не вимоги адміністративного позову;

4) додаткова ухвала – постановляється судом, якщо у його ухвалі внаслідок недогляду було вирішено не всі клопотання, щодо яких досліджувалися докази, або не встановлено способу виконання ухвали, або не вирішено питання про судові витрати;

5) окрема ухвала – спрямована на усунення порушень, з приводу яких особи, які беруть участь у справі, не заявляли вимог, а також на усунення причин і умов, що їм сприяли порушенням.

Залежно від того, на якій стадії процесу ухвалюються судові рі­шення, їх можна поділити на проміжні(якими провадження у справі у суді певної інстанції не закінчується) та кінцеві(якими закінчуєть­ся розгляд справи у суді певної інстанції). Кінцеві судові рішення відповідно до частини першої статті 14 КАС ухвалюються іменем Укра­їни. Постанова щодо частини позовних вимог, незважаючи на те, що вона є проміжним судовим рішенням, також має прийматися іменем України. Кінцеве судове рішення вважається остаточним, якщо його не може бути оскаржено.

За формою судові рішення можуть бути уснимиабо письмови­ми. Постанови викладаються лише у вигляді письмового документа. Окремим письмовим документом викладаються ухвали щодо зали­шення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, відкриття провадження в адміністративній справі, об'єднання та роз'єднання справ, забезпечення доказів, визначення розміру судових витрат, продовження та поновлення процесуальних строків, передачі адмі­ністративної справи до іншого адміністративного суду, забезпечення адміністративного позову, призначення експертизи, виправлення описок і очевидних арифметичних помилок, відмови в ухваленні до­даткового судового рішення, роз'яснення постанови, зупинення про­вадження у справі, закриття провадження у справі, залишення позо­вної заяви без розгляду.

Ухвали з інших питань обов'язково викладаються письмово, якщо вони постановляються поза судовим розглядом, тобто не в судо­вому засіданні, у якому справа розглядається по суті. Але якщо такі ухвали постановляються під час судового розгляду, то вони можуть бути як письмові, так і усні – на розсуд суду. Зміст усних ухвал фіксується секретарем судового засідання у журналі судового засідання. Ухвали за результатами роз­гляду апеляційних та касаційних скарг завжди викладаються у пись­мовій формі.

Набрання судовим рішенням законної сили означає, що воно стає обов'язковим для виконання. Тобто за ним може бути видано виконав­чий документ, а отже, судове рішення може бути виконане примусово.

За загальним правилом, постанова або ухвала суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання за­яви про апеляційне оскарження (десять днів - для постанови, п'ять - для ухвали). Якщо ж постанову або ухвалу було оскаржено в апеля­ційному порядку, то вони набирають законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи, звісно, якщо їх не скасував суд апе­ляційної інстанції. Якщо до суду першої інстанції надійшла лише за ява про апеляційне оскарження, а апеляційну скаргу не було подано своєчасно (тобто протягом двадцяти днів після подання заяви — для постанови, протягом десяти - для ухвали), то постанова або ухвала суду першої інстанції набирають законної сили після закінчення цьо­го строку. У разі поновлення строку апеляційного оскарження, про­пущеного з поважних причин, вважається, що постанова чи ухвала суду не набрали законної сили. Одночасно з поновленням строку су­дом апеляційної інстанції вирішується питання про зупинення вико­нання постанови або ухвали.

Постанова або ухвала суду будь-якої іншої інстанції, крім пер­шої, набирають законної сили з моменту проголошення. Так само з моменту проголошення набрірають законної сили ухвали суду першої інстанції, які не може бути оскаржено.

Як уже зазначалося, певні особливості має набрання законної сили судовими рішеннями у справах, пов'язаних з виборчим проце­сом чи процесом референдуму. Ці особливості обумовлені швидко­плинністю таких процесів та скороченими строками апеляційного оскарження. Статтею 177 КАС визначено випадки, коли рішення суду першої інстанції у таких справах набирають законної сили з мо­менту проголошення. Це - рішення Вищого адміністративного суду, ухвалені ним у першій інстанції, а також судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду судами першої інстанції окремих категорій виборчих справ та справ щодо референдуму (див. статті 172, 174, 175 Кодексу) у період від двадцять четвертої години дня, що передує дню голосування, до шостої години дня голосування.