Осо­б­ли­во­с­ті про­вадження у справах що­до оскарження рішень, дій чи бездіяльності, а також нормативно-правових актів суб’єктів владних повноважень

Особливості розгляду окремих категорій адміністративних справ судами проявляються у:

1) скорочених термінах розгляду таких справ (наприклад, адмін. справа з приводу оскарження РДБ державної виконавчої служби розглядається протягом десяти днів з дня відкриття провадження; виборчі спори протягом двох днів);

2) стягненні судового збору за розгляд деяких категорій справ (наприклад, позовна заява про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності подається до адміністративного суду без сплати судового збору, про уточнення списку виборців);

3) виконанні постанов суду (наприклад, постанова суду в справі про усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання виконується негайно).

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, ВР АРК, органів місцевого самоврядування та інших суб’єктів владних повноважень.

До адмі­ні­стра­ти­вних судів мо­жуть бути оска­рже­ні будь-які но­рма­ти­вні чи інди­ві­дуа­ль­ні пра­во­ві ак­ти суб’єк­тів вла­дних по­вно­ва­жень з мо­ти­вів їх не­за­конно­сті чи не­відпо­ві­дно­сті пра­во­во­му ак­ту ви­щої юри­ди­ч­ної си­ли, крім ви­па­дків, ко­ли що­до та­ких ак­тів Конституці­єю чи за­ко­на­ми Укра­їни пе­редба­че­но інший по­рядок судо­во­го про­ва­дження.

До но­рмативно-право­вих актів на­ле­жать рі­шення суб’єк­тів вла­дних по­вно­ва­жень, дія яких по­ши­рюєть­ся на не­ви­зна­че­не ко­ло фі­зи­ч­них чи юри­ди­ч­них осіб і які при­зна­че­ні для не­одно­ра­зо­во­го за­сто­сування. До та­ких но­рма­ти­вно-пра­во­вих ак­тів на­ле­жать: по­ста­но­ви ВРУ, ука­зи та розпо­рядження Пре­зи­де­нта Укра­їни, по­ста­но­ви та розпо­рядження КМУ, по­ста­но­ви ВР АРК, ак­ти мі­ні­стерства чи іншо­го центра­ль­но­го орга­ну ви­ко­навчої вла­ди, НБУ, мі­сце­вих держа­вних адмі­ні­стра­цій, орга­нів мі­сце­во­го са­мо­врядування чи іншо­го суб’єк­та вла­дних по­вно­важень, по­вно­ва­ження яко­го по­ши­рюють­ся на всю територію Укра­їни або її ча­сти­ну, а та­кож на не­ви­зна­че­не ко­ло осіб.

До право­вих актів ін­дивіду­аль­ної дії на­ле­жать рі­шення суб’єк­та вла­дних по­вно­ва­жень, які по­ши­рюють­ся на конк­ре­тних фі­зи­ч­них чи юри­ди­чних осіб і є ак­та­ми одно­ра­зо­во­го за­сто­сування норм пра­ва. Та­ки­ми ак­тами мо­жуть бути рі­шення що­до про­хо­дження публі­ч­ної служ­би (при­йняття на ро­бо­ту, при­тягнення до ди­сци­плі­на­рної відпо­ві­да­ль­но­сті, зві­ль­нення з по­са­ди), при­зна­чення пе­нсії, рі­шення по­да­тко­вих орга­нів то­що, а також рі­шення орга­нів мі­сце­во­го са­мо­врядування, орга­нів ви­ко­навчої влади, їх по­са­до­вої чи служ­бо­вої осо­би, яки­ми по­рушують­ся пра­ва, сво­бо­ди та інте­ре­си фі­зи­ч­них та юри­ди­ч­них осіб у сфе­рі публі­ч­но-пра­во­вих відносин.

Ак­туа­ль­ність за­ко­но­да­вчої ре­гла­ме­нта­ції про­це­дури пе­ре­ві­рки судом но­рма­ти­вно-пра­во­во­го ак­та (да­лі – НПА) на відпо­ві­дність за­ко­ну або право­во­му ак­ту ви­щої юри­ди­ч­ної си­ли є обумо­вле­ною, пе­ре­до­всім, спе­ци­фі­кою са­мо­го пред­ме­таспо­ру – НПА, який сто­суєть­ся прав та обов’язків значно­гоко­ла осіб.

Но­рма­ти­в­но-пра­во­вий актє офіцій­ним актом-во­ле­виявлен­ням (рі­шенням) упо­вно­ва­же­них суб’єк­тів пра­ва, який вста­но­влює (змі­нює, ска­со­вує) пра­во­ві но­рми з ме­тою ре­гулювання суспі­льних відно­син. НПА мі­стить но­рми пра­ва загаль­но­го ха­ра­к­те­ру, по­ши­рюєть­ся на не­визначе­не ко­ло суб’єк­тів та має тривале за­сто­сування у ча­сі. Ці озна­ки, вла­сне, й відрі­зняють НПА від пра­во­во­го ак­та інди­ві­дуа­ль­ної дії (да­лі – ПАІД). При цьо­му вва­жа­єть­ся, що ПАІД сто­суєть­ся конк­ре­тної осо­би (осіб) або ви­рі­шення конк­ре­тної юри­ди­ч­ної спра­ви і має інди­ві­дуаль­ну спрямо­ва­ність.

За­ко­но­да­вчі осо­бливо­сті про­ва­дження у спра­вах що­до оска­рження НПА пе­редба­че­ні, го­ло­вним чи­ном, по­ло­женнями ст. 171 КАС. Положення цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:

1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень КМУ, постанов ВР АРК;

2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили НПА міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб’єктів владних повноважень.

При­чо­му в по­рядку за­сто­сування пра­вил ці­єї статті розгляда­ють­ся лише спо­ри що­до оска­рження НПА, а спра­ви сто­со­вно оска­рження ПАІД по­ви­нні ви­рі­шуватись згі­дно з інши­ми но­рма­ми про­це­суа­ль­но­го за­ко­ну. Вра­хо­вуючи на­веде­не, при розгляді спо­рів згі­дно зі ст. 171 КАС суди пе­ре­вірять, чи дій­сно предме­том спо­ру є саме НПА, а не ПАІД, адже одна­ко­ві за фо­рмою ПА можуть бути за ін­шими озна­ка­ми як НПА, так і ПАІД. Відпо­ві­дна пе­ре­ві­рка здій­снюєть­ся суддею при ви­рі­шенні пи­тання що­до від­криття про­ва­дження у спра­ві, оскі­ль­ки за пе­вних обста­вин мо­же ви­яви­тись, що спра­ва взага­лі не є під­су­д­ною цьо­му судо­ві че­рез по­рушення, на­при­клад, ви­мог предме­тної підсудно­сті.

Від­ме­жу­ван­ня предме­та спо­ру — НПА від ПАІД, має не про­сто суто те­о­ре­ти­ч­не, а суттєве практичне зна­чення не ли­ше стосо­вно розгляду справ у по­рядку са­ме ст. 171 КАС та за­сто­суванні відпо­ві­дних осо­бли­во­стей про­це­суа­ль­но­го за­ко­ну, а та­кож при ви­рі­шенні інших пи­тань: сто­со­вно те­ри­то­рі­а­ль­ної підсудно­сті (ча­сти­ни 2 або 3 ст. 19 КАС), скла­ду суду (ст. 24 КАС) то­що.

Ча­сти­на 2 ст. 171 КАС пе­редба­чає, що пра­во оска­ржи­ти НПА ма­ють осо­би, що­до яких йо­го засто­со­вано, а та­кож осо­би, які є суб’єк­та­ми пра­вовідно­син, у яких бу­де засто­со­вано цей акт.

Пе­ре­лік мо­ж­ли­вих по­зи­ва­чів у цій ка­те­го­рії справ не є ви­че­рпним.

Зве­рнутись із адмі­ні­стра­ти­вним по­зо­вом що­до НПА мо­жуть ті суб’єкти, прав та обо­в’язків яких цей акт сто­суєть­ся при пред’явленні по­зо­ву, а та­кож ті осо­би, прав та обо­в’язків яких відпо­ві­дний НПА сто­сува­ти­меть­ся у по­да­ль­шо­му (на­при­клад у ви­па­дку на­брання чинно­сті відпо­ві­дним НПА у певний те­рмін).

По­зи­ва­ча­ми у цій ка­те­го­рії спо­рів мо­жуть бути як фі­зи­ч­ні осо­би, які на­були адмі­ні­стра­ти­вної про­це­суа­ль­ної пра­восуб’єк­тно­сті, так і юри­ди­ч­ні осо­би.

Суд обов’язково встановлює чи є по­зи­вач суб’єк­том тих суспі­ль­них відно­син, які ре­гулюють­ся відпо­ві­дним НПА, або чи є по­зи­вач суб’єк­том пра­во­відно­син, які у по­да­ль­шо­му ре­гла­ме­нтува­ти­муть­ся цим НПА. На­при­клад, у ра­зі зве­рненням до адмі­ні­стра­ти­вно­го суду з по­зо­вом що­до НПА, який ре­гла­ме­нтує відпо­ві­дні відно­си­ни сто­со­вно фі­зи­ч­них осіб – суб’єк­тів підпри­ємни­ць­кої ді­яль­но­сті, до­ро­слої по­вно­лі­тньої люди­ни, яка не має та­ко­го ста­тусу, хо­ча мо­же йо­го на­бути у по­да­ль­шо­му, у за­до­во­ленні по­зо­ву має бути відмо­влено. Та­ким чи­ном, по­зи­вач по­ви­нен до­ве­сти факт за­сто­сування до ньо­го оска­ржува­но­го НПА або те, що він є суб’єк­том відпо­ві­дних пра­во­відно­син, на які по­ши­рюєть­ся дія цьо­го ак­та. Но­рми ч. 2 ст. 171 КАС мо­жуть бути підста­ва­ми для відмо­ви у за­до­во­ленні по­зо­ву, як­що суд вста­но­вить, що оска­ржува­ний НПА до осо­би не за­сто­со­вуєть­ся і во­на не пе­ре­буває у відно­си­нах, до яких цей акт мо­же бути за­сто­со­ва­но. У та­ко­му ра­зі суд не прово­дить пе­ре­ві­рку НПА на предмет йо­го за­конно­сті чи відпо­ві­дно­сті ПА вищої юри­ди­ч­ної си­ли. Та­ку ре­ко­ме­нда­цію предста­вле­но у п. 21 по­ста­но­ви Пле­нуму Ви­що­го адмі­ні­стра­ти­вно­го суду Укра­їни від 6 бе­ре­зня 2008 р. № 2 «Про прак­ти­ку за­сто­сування адмі­ні­стра­ти­вни­ми суда­ми окре­мих поло­жень Ко­де­к­су адмі­ні­стра­ти­вно­го судо­чинства Укра­їни під час розгляду адмі­ні­стра­ти­вних справ» (да­лі — По­ста­но­ва № 2/08).

По­ло­ження пунк­тів 1 та 2 ч. 1 ст. 171 КАС ви­зна­ча­ють мо­ж­ли­ве ко­ло відпо­ві­да­чів та предмет адмі­ні­стра­ти­вно­го спо­ру, зо­к­ре­ма:

Ка­бі­нет Мі­ні­стрів Укра­їни, Верхо­вна Ра­да Авто­но­мної Ре­спублі­ки Крим – у спра­вах що­до за­конно­сті (крім консти­туцій­но­сті) но­рма­ти­вно-пра­во­вих ак­тів цих орга­нів;

мі­ні­стерства, інші центра­ль­ні орга­ни ви­ко­навчої вла­ди, Ра­да мі­ністрів Авто­но­мної Ре­спублі­ки Крим, мі­сце­ві держа­вні адмі­ні­стра­ції, орга­ни мі­сце­во­го са­мо­врядування, інші суб’єк­ти вла­дних по­вно­ва­жень – у справах сто­со­вно за­конно­сті та відпо­ві­дно­сті пра­во­вим ак­там ви­щої юри­ди­чної си­ли но­рма­ти­вно-пра­во­вих ак­тів цих орга­нів.

Обов’язок опублікувати оголошення про відкриття провадження в справі не пізніш як за сім днів до судового розгляду у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений покладається на відповідача. Така адміністративна справа вирішується протягом розумного строку, але не пізніше одного місяця після відкриття провадження (строк може бути продовжений не більше як на один місяць).

Резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Названі особливості щодо оскарження НПА застосовуються також у випадках, коли питання про відповідність НПА правовому акту вищої юридичної сили постає під час розгляду іншої адміністративної справи. Йдеться зокрема про випадки, коли особа оскаржує не НПА, а індивідуальне рішення чи дії суб’єкта владних повноважень, а під час розгляду справи виявиться, що рішення чи дії спрямовані на виконання цього акта.

Ст. 171-1 КАСУ визначає особливості провадження у справах щодо оскарження постанов, дій чи бездіяльності ВРУ, указів, розпоряджень, дій чи бездіяльності Президента України, актів, дій чи бездіяльності ВРЮ, рішень, дій чи бездіяльності ВККС.Порядок розгляду такий як і за ст. 171 КАСУ. Такі категорії справ розглядає окрема палата ВАС у складі не менше п’яти суддів.