Сутність і види норм праці

Трудовий внесок кожного працівника оцінюється виходячи з його зіставлення з мірою праці, що встановлюється на підприємстві з урахуванням вимог суспільства до даного виду роботи.

Конкретним вираженням міри праці є норми, що виражають різні сторони трудового процесу. Норма праці – міра праці, з якою зіставляється трудовий внесок працюючого.

Норми праці використовуються для управління виробничими і соціальними процесами. Функції норм обумовлені насамперед тим, що вони є основою планування й організації виробництва, оплати праці, стимулювання росту його продуктивності. Роль норм праці в сучасному виробництві визначається насамперед тим, що необхідні витрати праці встановлюються на основі вибору найбільш ефективних варіантів технологічного і трудового процесів.

При визначенні трудового внеску важливо установити, які витрати часу є необхідними і повинні включатися в норму. Цим цілям служить класифікація витрат робочого часу, на основі якої встановлюється структура норм часу й аналізується ефективність його використання.

У практиці нормування праці робочий час поділяється на підготовчо-заключний, оперативний, час обслуговування робочого місця, час на відпочинок і особисті потреби, час перерв (регламентованих і нерегламентованих).

Підготовчо-заключним називається час, що витрачається на підготовку до виконання заданої роботи і на дії, пов'язані з її закінченням: одержання інструментів, пристосувань, технологічної й облікової документації; ознайомлення з роботою, кресленням, інструктаж про порядок виконання роботи; установка пристосувань і інструмента; налагодження устаткування; зняття пристосувань і інструмента після виконання роботи; здача пристосувань, інструмента і документації. Особливістю цього часу є те, що він витрачається один раз на роботу (партію предметів праці) і не залежить від обсягу роботи, яку виконують за даним завданням. У деяких виробництвах підготовчо-заключний час не виділяється.

Оперативним називається час, який витрачається як безпосередньо на зміну форми, розмірів, властивостей предмета праці, так і на виконання допоміжних дій, необхідних для здійснення цих вимірів. Витрати оперативного часу повторюються з кожною одиницею продукції чи визначеним обсягом робіт. Оперативний час поділяється на основний і допоміжний.

Основний (технологічний) час витрачається на зміну предмета праці (його розмірів, форми, складу, властивостей, стану і положення).

Допоміжний час – це час, протягом якого здійснюється завантаження сировини, заготівель, знімання готової продукції, управління устаткуванням, контроль за ходом технологічного процесу і якістю продукції (наприклад, час установки деталей, час зміни режиму різання на верстаті і т.п.).

Часом обслуговування робочого місця називається час, який витрачається робітником на догляд за устаткуванням і підтримкою робочого місця в нормальному стані. Обслуговування робочого місця підрозділяється на технічне й організаційне. Час технічного обслуговування робочого місця витрачається на догляд за устаткуванням при виконанні даної конкретної роботи. Зокрема, до цієї категорії відноситься час заміни зношеного інструмента, підналагодження устаткування, збирання стружки і т.п. Час організаційного обслуговування витрачається на догляд за робочим місцем, пов'язаний з виконанням роботи протягом усієї зміни. До цієї категорії відносяться витрати часу на розкладку на початку і збиранні наприкінці робочої зміни інструмента, на чищення і змащення устаткування.

Час регламентованих перерв включає час на відпочинок і особисті потреби, час об'єктивно неминучих перерв по організаційно-технічних причинах. Час на відпочинок і особисті потреби необхідний для підтримки нормальної працездатності і для особистої гігієни. Тривалість перерв залежить від умов праці. Час на відпочинок включає також час проведення виробничої гімнастики. Час регламентованих перерв по організаційно-технічних причинах включає час перерв, об'єктивно обумовлених характером взаємодії робітників і устаткування.

Час нерегламентованих перерв включає простої устаткування і робітників, викликані порушенням установленої технології й організації виробництва. Ці перерви не включаються в норму часу.

Крім норми часу виділяють наступні види трудових норм:

1)норма тривалості операції визначає відрізок часу, що необхідний для виконання одиниці роботи на даному верстаті (агрегаті) чи на одному робочому місці. Цей час включає тривалість технологічного впливу на предмет праці і величину об'єктивно неминучих перерв, що приходяться в середньому на одиницю роботи. Норма тривалості виміряється в одиницях часу: хвилинах, годинах.

2) норма трудомісткості операції визначає необхідні витрати часу одного працівника чи бригади (ланки) на виконання одиниці роботи. Норма трудомісткості операції виміряються в людино-хвилинах, людино-годинах.

3)норма виробітку визначає кількість одиниць продукції, що повинна бути виготовлена одним працівником чи бригадою (ланкою) за даний відрізок часу (годину, зміну). Норми виробітку виміряються в натуральних одиницях (штуках, метрах і т.п.) і виражають необхідний результат діяльності працівників. Норма виробітку визначається по формулі:

Тсм

Нв = ¾¾¾ , де

Н вр

Тсм - тривалість робочої зміни - 480 хв.;

Н вр - технічно обґрунтована норма часу на одиницю продукції, хв.

4) норма обслуговування визначає необхідну кількість верстатів, робочих місць, одиниць виробничої площі й інших виробничих об'єктів, закріплених для обслуговування за одним працівником чи бригадою (ланкою). Норму обслуговування можна визначити по наступній формулі:

Hобсл = Tсм / H вр.обсл , де

Tсм – тривалість змінного часу;

H вр.обсл - норма часу обслуговування;

Для визначення норми обслуговування необхідно попередньо установити одну з різновидів норми часу – норму часу обслуговування одиниці устаткування, одного робочого місця .

Норми обслуговування призначаються для нормування праці наладчиків, ремонтників, контролерів, комірників і ін.

5) норма чисельностівизначає чисельність працівників, необхідних для виконання визначеного обсягу роботи, наприклад, для обслуговування одного чи декількох агрегатів. Норма чисельності може бути визначена на основі норми часу по формулі:

Н год = Нвр х В : Т , де

Н вр – норма часу на виконання одиниці робіт, послуг;

В – загальний обсяг робіт;

Т – тривалість змінного часу.

По нормах чисельності встановлюється необхідне число працівників: операторів і наладчиків, що обслуговують автоматичні машинні агрегати.

6) Норма керованості(число підлеглих) визначає кількість працівників, що повинні бути безпосередньо підлеглі одному керівнику.

7) Нормоване завдання визначає необхідний асортимент і обсяг робіт, що повинні бути виконані бригадою (ланкою) за даний відрізок часу (зміну, добу, місяць). Нормоване завдання встановлюється в натуральних показниках, у нормативних витратах праці чи чисельності робітників на виконання конкретного обсягу робіт. Нормативною базою для визначення нормованих завдань робочим, які працюють погодинно є:

виробничі норми і розцінки, які затверджені для застосування при відрядній оплаті праці;

типові норми часу обслуговування, норми обслуговування і нормативи чисельності робочих, які працюють погодинно. Нормоване завдання може бути визначене у виді:

кількості продукції, яка повинна бути зроблена;

витрат часу, протягом якого робітником має бути виконаний нарахований по нормах обсяг робіт;

числа машин і устаткування, що підлягають обслуговуванню.

Різниця між нормою виробітку і нормованим завданням полягає в тому, що по нормах виробітку розраховується відрядна розцінка зарплати, а за нормованим завданням тільки норма завантаження виконавців.

У процесі нормування можуть бути розраховані наступні коефіцієнти і показники:

а) коефіцієнт використання робочого дня (Кі) визначається по формулі:

ПЗ + ОП + Об + РП

Кі = ---------------------------- , де

Тд

ПЗ- підготовчо-заключний робочий час;

ОП – оперативний робочий час;

Об – час обслуговування;

РП – перерви регламентовані;

Тд – тривалість робочого дня.

б) Коефіцієнт втрат робочого часу, які залежать від робітника (Кпр.) визначається по формулі:

ПР - Прн

Кпр = ------------ , де

Тд

ПР – втрати робочого часу;

Прн – перерви нерегламентовані;

Тд – тривалість робочого дня.

В) коефіцієнт можливого підвищення продуктивності праці, за рахунок усунення втрат робочого часу (Кпт) визначається по формулі:

ПР - Прн + Пн

Кпт =------------------------- ,

ОП

Визначається розмір можливого збільшення часу раціонального використання устаткування:

а) за рахунок скорочення зупинок устаткування внаслідок збігу часу їхнього обслуговування:

Т сов(ф) – Т сов(н)

K1 = --------------- , де

Т наб

Т сов(ф) , Т сов(н) - час зупинок устаткування внаслідок збігу часу їхнього обслуговування відповідно фактичне і нормативне;

б) за рахунок усунення простоїв устаткування, викликаних порушенням нормального плину дня виробничого процесу.

Т ін1

К2 = ----------

Т наб

в) за рахунок усунення простоїв, викликаних порушеннями трудової дисципліни:

Т ін2

Кз = -----

Т наб

 








Дата добавления: 2015-10-09; просмотров: 828;


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам перенёс пользу информационный материал, или помог в учебе – поделитесь этим сайтом с друзьями и знакомыми.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2024 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.014 сек.