Сутність нормування праці

Нормування праці – це вид діяльності по управлінню виробництвом, ціль якої складається у встановленні необхідних витрат і результатів праці, а також необхідних співвідношень між чисельністю працівників різних груп і кількістю одиниць устаткування.

Робота по нормуванню праці включає: аналіз виробничого процесу, розподіл його на елементи, вибір оптимального варіанта технології, прийомів і методів праці, систем обслуговування робочих місць, режимів праці і відпочинку, розрахунок норм і їхнє впровадження.

Різновидом нормування праці є тарифне нормування

Тарифне нормування праці - встановлення й опис вимог до угруповання робіт зі складності праці, умов праці на робочому місці, інтенсивності праці, значимості виду діяльності й інших факторів, що враховуються при тарифному нормуванні праці, угруповання робіт з названих факторів і кількісне вираження кожної встановленої групи робіт в одиницях праці, прийнятих за еталон .

Основними задачами нормування є:

· аналіз і оцінка застосовуваних норм праці і відповідність їх умовам виробництва;

· розробка і впровадження технічно обґрунтованих норм праці відповідно до змінившихся умов виробництва.

Існує певна система принципів нормування, яка встановлюється на основі аналізу вимог економічних законів. Принципами розрахунку норм праці є: комплексність, системність, ефективність, прогресивність, конкретність.

Принцип комплексності означає, що при встановленні норм праці повинний враховуватися комплекс технічних, організаційних, економічних, психофізіологічних і соціальних факторів.

Принцип системності означає, що норми праці повинні встановлюватися з урахуванням кінцевих результатів виробництва і залежності витрат праці на даному робочому місці від витрат виробництва на пов'язаних з ними робочих місцях.

Принцип ефективності визначає необхідність установлення таких норм, при яких у нормальних умовах праці необхідний результат виробничої діяльності досягається з мінімальними сумарними витратами трудових і матеріальних ресурсів.

Принцип прогресивності означає, що при розрахунку норм праці необхідно виходити з передових науково-технічних і виробничих досягнень, практично застосовуваних на даній ділянці виробництва, з метою економії витрат живої й упредметненої праці, поліпшення умов праці.

Принцип конкретності означає, що норми праці повинні встановлюватися в строгій відповідності з параметрами виготовленої продукції, предметів і засобів праці, умовами праці, її складністю, масштабом виробництва й інших об'єктивних характеристик конкретного виробничого підрозділу, які визначають при даній точності розрахунків величину необхідних витрат праці.

Принцип динамічності випливає з принципу конкретності й означає необхідність зміни норм при істотному для даної точності розрахунків зміни умов, на які вони були розраховані.

Принцип загальнодержавного підходу означає, що при нормуванні праці необхідно виходити із спільності принципових положень для всієї країни.