Паяні з‘єднання

Паяні з‘єднання утворюються в результаті хімічних зв‘язків матеріалу деталей і присаджувального матеріалу, який називається припоєм. Температура плавлення припою нижче температури плавлення матеріалу деталей, тому в процесі пайки з‘єднувані деталі залишаються твердими, а розплавлений припій розтікається по нагрітих поверхнях стику деталей. Поверхні деталей знежирюють, очищають від окислів та інших сторонніх часток. Без цього не можна забезпечити добру змочуваність поверхонь припоєм і заповнення зазора у стику.

Міцність паяного з'єднання значною мірою залежить від розміру зазора між з'єднуваними деталями. Оптимальний зазор залежить від типу припоя і матеріалу деталей.

Нагрів припоя і деталей при пайці здійснюється паяльником, газовою горілкою, т.в.ч., у термічних печах, зануренням у ванну з розплавленим припоєм та ін.

Для зменшення шкідливого окислювання поверхонь деталей застосо­вують спеціальні флюси (на основі бури, хлористого цинку, каніфолі), паяють у середовищі нейтральних газів (аргону) або у вакуумі.

Припоями можуть бути як чисті метали, так і сплави. Частіше за інші застосовують сплави на основі олова, міді, срібла.

Рис. 3.1. Розрахункова схема паяного з‘єднання

Розрахунок міцності з'єднань аналогічний розрахунку зварних:

для стикових з‘єднань (рис. 3.1, а):

; (3.1)

для з‘єднань внапуск (рис. 3.1, б):

, (3.2)
де [ ] і [ ] допустимі напруження відповідно розтягу та зрізу в паяному шві.

При з‘єднанні стальних деталей міцність матеріалу деталей звичайно більше міцності матеріалу шва. Умову рівноміцності можна забезпечити тільки для з‘єднань внапуск. Розмір напуску за умовою рівноміцності (рис. 3.1, б) з урахуванням рівнянь (3.1), (3.2) визначається з умови:

, (3.3)
де – допустиме напруження для матеріалу деталей.