Шпонкові з‘єднання
Шпонкові з'єднання служать для закріплення деталей, що обертаються, на осях і валах. За допомогою цих з'єднань здійснюється передача крутного моменту, наприклад, від вала на шестерню, шків і т.д.
Шпонкові з'єднання одержали широке поширення завдяки простоті і надійності конструкції, зручності зборки і розбирання вузла, низькій вартості.
У залежності від характеру навантаження шпонкові з'єднання розділяються на напружені і ненапружені.
7.1.1. Конструкції напружених шпонкових з‘єднань
Напружені шпонкові з‘єднання утворюються за допомогою клинових шпонок, які за способом розташування на валах діляться на врізні, на лисці, фрикційні і тангенціальні.
Врізні шпонки (рис. 7.1). Робочими є широкі грані шпонки. Передача крутного моменту від вала 1 до ступиці 2 відбувається в основному за рахунок сил тертя, що утворюються в з'єднанні від запресування шпонки 3. Клинові врізні шпонки по конструкції підрозділяються на клинові без головки (рис. 7.1, а) і шпонки клинові з головкою (рис. 7.1, б). З клинових шпонок врізні шпонки одержали найбільше поширення. Вони більш надійні (ніж шпонки на лисці і фрикційні) і більш технологічні (ніж тангенціальні).
Рис. 7.1. З‘єднання деталей за допомогою клинової врізної шпонки
Рис. 7.2. З‘єднання за допомогою клинової шпонки на лисці |
Шпонки на лисці (рис. 7.2). Для шпонки на лисці на валу передбачають плоску площадку, називану лискою. При цьому вал послабляється лискою в меншій мірі, ніж канавкою для врізної шпонки.
Фрикційні шпонки (рис. 7.3). Вал не має паза, а поверхню шпонки, що стикається з валом, виготовляють циліндричною з радіусом, рівним радіусу вала. Передача крут-
Рис. 7.3. З‘єднання за допомогою фрикційної шпонки |
ного моменту здійснюється силами тертя. Фрикційні шпонки дозволяють регулювати положення деталі на валу як у кутовому, так і в осьовому напрямках, тому їх застосовують при необхідності частих перестановок насадженої на валу деталі.
У порівнянні з врізними шпонками фрикційні і шпонки на лисці вимагають ступиць більшого діаметра і вони менш надійні. Тому їх застосовують при передачі невеликих крутних моментів.
Рис. 7.4. З‘єднання за допомогою клинових тангенціальних шпонок |
Тангенціальні шпонки (рис. 7.4). Шпонка складається з двох одноукосних клинів (і=1:100). Натяг між валом і ступицею створюється в дотичному напрямку. Одна із широких граней тангенціальної шпонки направлена по дотичній до перерізу вала, а одна з вузьких граней – по радіусу вала. Таке розташування тангенціальних шпонок викликає необхідність постановки в з'єднанні двох шпонок, розміщених під кутом 120…130°.
Тангенціальні шпонки надійні, але з'єднання цими шпонками складне, вони застосовуються переважно у важкому машинобудуванні при великих динамічних навантаженнях.
При з'єднанні деталей за допомогою напруженого шпонкового з'єднання застосовується вільна посадка ступиці на вал (із гарантованим зазором). Запресовка шпонки зміщає центри вала і ступиці на розмір, рівний зазору посадки і деформації деталей. Цей зсув викликає дисбаланс і погано позначається на роботі механізму при великих швидкостях обертання (викликає вібрації). Крім того, обробка паза в ступиці з ухилом створює додаткові технологічні труднощі і часто потрібна індивідуальна пригінка шпонки по пазу, що неприпустимо в умовах масового виробництва.
7.1.2. Ненапружені шпонкові з‘єднання та їх розрахунок
Ненапружені шпонкові з'єднання є найбільш поширеними і утворюються за допомогою призматичних і сегментних шпонок.
Призматичні шпонки (рис. 7.5) застосовуються для утворення нерухомих і рухомиих шпонкових з'єднань. У рухомих з'єднаннях шпонки закріплюються на валу (направляючі шпонки) або в ступиці (ковзні шпонки).
Призматичні шпонки працюють боковими гранями. Розрахунок зводиться до вибору перерізу шпонки за ГОСТом у залежності від діаметру вала і визначенню її довжини з рівнянь міцності. Можливими ушкодженнями призматичної шпонки є зминання бокових граней і зріз.
Рис. 7.5. З‘єднання деталей за допомогою призматичної шпонки
Умова міцності на зминання:
, (7.1)
де і – розрахункове і допустиме напруження на зминання шпонкового з‘єднання; h – висота шпонки; l – розрахункова довжина шпонки.
Якщо прийняти y=d/2, то крутний момент, який передається шпонкою, , звідки
. (7.2)
Умова міцності на зріз:
, (7.3)
де – відповідно розрахункове і допустиме напруження на зріз шпонки. Тоді , звідки
. (7.4)
З отриманих значень довжини шпонки l слід прийняти більше.
Сегментні шпонки працюють боковими гранями (рис. 7.6). Перевага сегментної шпонки – у можливості виготовлення паза за допомогою дискової фрези. Однак глибокий паз значно послаблює вал, тому сегментні шпонки застосовуються при передачі порівняно невеликих навантажень.
Розрахунок сегментних шпонок виконується з тих же передумов, що і призматичних.
Рис. 7.6. З‘єднання за допомогою сегментних шпонок |
Рівняння міцності на зминання виступаючої частини шпонки:
, (7.5)
де .
Умова міцності на зріз шпонки:
. (7.6)
Стандартні шпонки виготовляються з чистотягнутих сталевих прутків вуглецевої або легованої сталі. Якщо деталі з'єднання (вал, ступиця, шпонка) виготовлені з різних матеріалів; то вибирається по матеріалу, що має найнижчі характеристики міцності. Допустимі напруження зрізу вибираються по матеріалу шпонки.
Недоліки шпонкових з‘єднань:
1) зниження здатності витримування навантажень з‘єднуваних деталей, тому що пази, лиски зменшують площу поперечного перерізу і викликають концентрацію напружень;
2) ускладнена точна (концентрична) посадка деталей;
3) неможливість передачі однією шпонкою значних крутних моментів.
Дата добавления: 2015-10-05; просмотров: 2485;