Клейові з'єднання

Створення високоякісних синтетичних клеїв на базі фенольних, епо­ксидних та інших смол, а також фенолкаучукових та інших композицій послу­жило підставою для більш широкого застосування в маши­нобудуванні і приладобудуванні клейових з'єднань, здійснюваних за рахунок сил адгезії (сил зчеплення) у процесі затвердіння рідкого клею. Є клейові сполуки з виборчою адгезією до яких-небудь певних матеріалів – спеціальні клеї (наприклад, гумо­ві) або з високою адгезією до різних матеріалів (наприклад, до металів, кераміки, дерева, пластмас та ін.) – універсальні клеї (наприклад, БФ).

У процесі склеювання виконують ряд послідовних операцій: підготовку поверхонь деталей, нанесення клею, збирання з'єднань, витримку при відпо­відному тиску і температурі.

Найбільш поширені види клейових з'єднань: внапуск (рис. 3.2, а); стикові по косому зрізу (в ус) (рис. 3.2, б) і з накладками (рис. 3.2, в).

Рис.3.2. Види клейових з‘єднань

Міцність клейового з'єднання в значній мірі залежить від товщини клейо­вого шару (рекомендовані значення 0,05…0,15 мм), товщина якого залежить від в'язкості клею і тиску при склеюванні. Клейові з'єднання краще працюють на зсув, гірше на відрив. Тому кращими є з'єднання внапуск. Для підвищення міцності застосовують сполучення клейового з'єднання з різьбовим, зварним і заклепковим.

Розрахунки на міцність роблять за допомогою тих же формул, що і для паяних з'єднань. Якість клейового з'єднання характеризується не тільки його міцністю, але також водостійкістю, теплостійкістю та іншими показниками.