І. Сторони як особи, які беруть участь у справі

Сторони у цивільному процесі, їх права та обов’язки. Як зазначалося, особи, які беруть участь у справі (ст. 26 ЦПК), відрізняються від інших суб’єктів тим, що мають юридичну заінтересованість у результатах вирішення судом справи і в реалізації ухваленого рішення. До таких осіб відносяться у першу чергу сторони у справах позовного провадження.

Заінтересованість сторін зумовлюється тим, що вони мають відношення до справи як учасники матеріального спору (суб’єктивний матеріально-правовий характер заінтересованості). Виходячи з цього, вони мають право у своїх судженнях та діях висловлювати і визначати своє ставлення з приводу правової суті цивільної справи, а також з будь-яких питань, що виникають у процесі її розгляду і перевірки законності та обгрунтованості ухваленого по ній судового рішення.

Згідно з цивільним процесуальним законодавством сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Сторонами можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст. 30 ЦПК). Сторони – це особи, матеріально-правовий спір між якими є предметом розгляду і вирішення в цивільному судочинстві. Норми права, що регулюють процесуальне становище сторін, розміщені у главі 4 розділу І ЦПК, а отже закон відносить цю групу учасників цивільного процесу до осіб, які беруть участь у справі. Відтак сторони є юридично заінтересованими суб’єктами цивільних процесуальних правовідносин. Юридична заінтересованість сторін обумовлена допроцесуальним правовідношенням і має особистий, суб’єктивний відтінок. Особиста юридична заінтересованість сторін у цивільному процесі має матеріально-правову і процесуально-правову спрямованість – це заінтересованість в одержанні сприятливого матеріально-правового результату і заінтересованість у можливості участі в процесі.

На практиці з особливостями правового становища фізичних осіб як позивача та відповідача не виникає труднощів. Однак правове становище інших суб'єктів цивільного процесу чітко не встановлено. Так, у ст. 30 ЦПК зазначається, що держава може бути стороною у цивільному процесі, але не встановлено перелік суб'єктів, які захищатимуть у цивільному процесі інтереси держави та їхні процесуальні права та обов'язки.

Сторонами (partes)в цивільному процесі є юридично заінтересовані особи, які беруть участь у справі, матеріально-правовий спір між якими є предметом розгляду і вирішення у цивільному судочинстві.

Позивач (actor) – це одна із сторін процесу, яка особисто або через представника в її інтересах звернулася до суду з позовом, вважаючи, що її права, свободи чи інтереси порушені, невизнані або оспорюються.

Вступ позивача здійснюється у вигляді активної сторони, тому що саме позивач спрямовує свою вимогу для того, щоб цивільна справа була відкрита з метою захисту своїх прав та інтересів.

Позивач – це особа, яка звернулася до суду за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи інтересу. Позивач може заявити про цю вимогу судові особисто або в його інтересах, у передбачених законом випадках, справа може бути відкрита за заявою Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, прокурора, органів державної влади, місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (ст. 3, 45 ЦПК), але позивачем при цьому, хоча він може і не бути ініціатором процесу, залишається громадянин або юридична особа, на захист прав яких відкрито провадження у справі.

Відповідач (reus - особа, яка обороняється) – це інша сторона процесу, яка притягається судом до відповідальності за порушення, невизнання або оспорювання права чи охоронюваного законом інтересу за поданим позовом, так як на неї вказує позивач як на порушника свого права.

На відміну від позивача відповідач – це особа, яка, за заявою позивача, порушила або оспорила його суб’єктивні права, свободи або інтереси. Відповідач притягується у справу в зв’язку з пред’явленою позовною вимогою. При цьому згода відповідача щодо його притягнення у справи не вимагається.

Обидві сторони є суб’єктами спірних матеріальних правовідносин. Але оскільки суд лише в остаточному рішенні може дати обгрунтовану відповідь, то до моменту ухвалення рішення він допускає, що дані особи є суб’єктами спірних матеріальних цивільних правовідносин. Тому позивач і відповідач – це лише можливі суб’єкти оспорюваних прав та обов’язків.

Цивільний процес може виникнути лише при наявності двох сторін (позивача і відповідача). Якщо позивач не називає відповідача, то процес виникнути не може. Якщо ж позивач чи відповідач вибувають з процесу і спірні правовідносини не допускають правонаступництва, то справа підлягає закриттю (п. 6, 7 ст. 205 ЦПК).

Сторони в цивільному процесі характеризуються такими ознаками:

- вони є юридично заінтересованими суб’єктами цивільних процесуальних правовідносин;

- вони ведуть процес у справі від свого імені та у своїх інтересах;

- сторони розпоряджаються своїми процесуальними правами на свій розсуд;

- їх правосуб’єктність допускає процесуальне правонаступництво;

- з приводу їх справи судом ухвалюється рішення;

- на них поширюються всі правові наслідки судового рішення;

- сторони сплачують судові витрати зі справи.

Сторони користуються рівними процесуальними правами. При цьому важливо наголосити, що рівноправність сторін означає не однакові їхні права, а рівні можливості використовувати процесуальні засоби захисту.

Сторони як особи, які беруть участь у справі, мають загальні процесуальні права, а саме: мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися правовою допомогою, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом (ч. 1 ст. 27 ЦПК).

Крім загальних, сторонам належать специфічні, диспозитивні права: позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач – пред'явити зустрічний позов. Сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу. Кожна із сторін має право вимагати виконання судового рішення в частині, що стосується цієї сторонни (ст. 31 ЦПК).

Рівність прав сторін полягає і в тому, що обидві сторони рівною мірою мають право відстоювати свої права особисто або через представників. Праву позивача на пред’явлення позову відповідає право відповідача на заперечення проти позову та на пред’явлення зустрічного позову з метою захисту своїх прав.

Сторони можуть укласти між собою мирову угоду, що являє собою компроміс між сторонами у справі про умови виходу зі спору на підставі взаємних поступок, а саме, відмови позивача від частини позовних вимог чи їх зміни, визнання відповідачем зміненого позову і т. ін. Необхідною умовою є те, що примирення сторін може стосуватися лише їх прав та обов'язків і предмета позову.

М.Й.Штефаном запропоновано класифікацію цивільно-процесуальних прав сторін на групи, яка відображає забезпечення виконання сторонами процесуальних функцій. Ця класифікація має такий вигляд:

1. Права, які характеризують повноваження на відкриття провадження у справі – права на пред’явлення позову (ст. 3, 118 ЦПК), зустрічного позову (ст. 123 ЦПК), заперечення відповідача проти позову (ст. 128 ЦПК), подавати заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви з метою запобігання порушенню права інтелектуальної власності (ч. 4, 5 ст. 151 ЦПК); вимоги про виправлення недоліків рішення судом, який його ухвалив (ст. 219-221 ЦПК); право на апеляційне, касаційне оскарження судових рішень та ухвал (ст. 292, 324 ЦПК), право оскарження судових рішень у зв’язку з винятковими обставинами (нині – це право на перегляд судових рішень Верховним Судом України), право на перегляд судових рішень або ухвал, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судового наказу у зв’язку з нововиявленними обставинами (ст. 361 ЦПК), право вимагати виконання судового рішення в частині, що стосується цієї сторони (ч. 4 ст. 31 ЦПК), пред’являти вимогу про поворот виконання (ст. 381 ЦПК), подавати заяву про відновлення втраченого судового провадження (ст. 403 ЦПК).

2. Права на зміни в позовному спорі – права позивача на зміну підстави або предмета позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, на відмову позивача від позову; права відповідача на повне або часткове визнання позову; права сторін на укладення мирової угоди або передачу спору на розгляд третейського суду (ст. 17, 31, 174, 175 ЦПК); права на доповнення, зміну апеляційної та касаційної скарги або відкликання її чи відмову від неї (ст. 300, 330 ЦПК); права на відмову стягувача від примусового виконання рішення за виконавчим листом, а також надання відстрочки і розстрочки виконання, на зміну чи встановлення способу і порядку виконання (ст. 372, 373 ЦПК).

3. Права на подання і витребування доказів та участь в їх дослідженні – права подавати письмові і речові докази, заявляти клопотання про витребування доказів та виклик свідків, про проведення експертизи, про подання іншою особою оригіналу письмового доказу, про забезпечення доказів, брати участь в огляді доказів за їх місцезнаходженням (ст. 27, 58, 60, 64, 130, 133, 136, 137, 140 ЦПК). При розгляді справи – брати участь у дослідженні доказів; задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам; давати усні та письмові пояснення судові та додаткові пояснення, які можуть доповнити матеріали справи; відмовитися від визнання в попередньому судовому засіданні обставин; подавати свої доводи, міркування і заперечення проти доводів і міркувань інших осіб щодо питань, які виникають під час судового розгляду (ст. 27, 60, 176, 178, 192 ЦПК). Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, ухвал та інших документів, що є у справі (ст. 27 ЦПК).

4. Права, пов’язані із залученням до справи усіх заінтересованих осіб – права позивача заявляти клопотання про заміну неналежного відповідача належним відповідачем (ст. 33 ЦПК), права сторін заявляти клопотання про залучення у справу третіх осіб (ст. 35 ЦПК), співучасників, вимагати від суду залучення до справи органи державної влади, місцевого самоврядування (ст. 32, ч. 3 ст. 45 ЦПК).

5. Права, пов’язані із забезпеченням законного складу суду, об’єктивності розгляду справи і виконання судових рішень – права сторін заявляти клопотання про відводи судді, секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача (ст. 20, 22 ЦПК).

6. Права на участь у судових засіданнях з розгляду справи і в здійсненні окремих процесуальних дій – права на участь у попередньому судовому засіданні, у судовому засіданні при розгляді справи судом першої інстанції (ст. 27, 130, 158 ЦПК), у розгляді справи апеляційним судом (ст. 304 ЦПК), у розгляді справи судом касаційної інстанції (ст. 333 ЦПК), при перегляді судових рішень Верховним Судом України, у зв’язку з нововиявленими обставинами (ст. 360-2, 365 ЦПК), у судових засіданнях при вирішенні процесуальних питань, пов’язаних з виконанням судових рішень: про видачу дубліката виконавчого листа, про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання, про відстрочку і розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання, про вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу, про заміну сторони виконавчого провадження, про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, про поворот виконання (ст. 370, 371, 373, 374, 378, 379, 380 ЦПК), права на участь у судовому засіданні при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби (ст. 386 ЦПК), у розгляді справи про відновлення втраченого судом провадження (ст. 407 ЦПК); права на особисту участь і ведення справи або за участю чи через представника (ст. 38 ЦПК), на пояснення, заяви і виступи в суді рідною мовою і користування послугами перекладача (ст. 7 ЦПК); право на одержання виклику чи повідомлення про участь у судовому засіданні чи виконанні окремих процесуальних дій (ст. 74 ЦПК).

7. Інші права, що забезпечують захист у процесі по справі: вибір підсудності (ст. 110, 112 ЦПК), забезпечення доказів і позову (ст. 133, 151 ЦПК), приєднання співучасників до апеляційної та касаційної скарги (ст. 299, 329 ЦПК), передання справи на вирішення третейського суду (ст. 17 ЦПК) тощо.

З процесуальними правами сторін пов’язані їх процесуальні обов’язки – загальні й спеціальні. Загальніобов’язки полягають у добросовісному користуванні належними сторонам процесуальними правами (ст. 27 ЦПК). Обов’язок сторін сумлінно користуватися всіма належними їм процесуальними правами забезпечується санкцією, передбаченою ч. 3 ст. 89 ЦПК. Спеціальні обов’язки полягають у виконанні певних процесуальних дій: у разі ухилення відповідача від проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи у справах про визнання батьківства, материнства суд має право постановити ухвалу про примусовий привід на проведення такої експертизи (ч. 2 ст. 146 ЦПК); витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів, найманням ними житла, а також проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про виклик зазначених осіб, а також витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, несе сторона, яка заявила клопотання про вчинення цих дій (ст. 86, 87 ЦПК).

Необхідною передумовою здійснення сторонами цивільних процесуальних прав та обов’язків є цивільна процесуальна правоздатність і цивільна процесуальна дієздатність. Поняття цивільної процесуальної правоздатності як передумови виникнення цивільних процесуальних правовідносин висвітлено у попередній главі.

Цивільна процесуальна дієздатність, тобто здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов’язки в суді, відповідно до ст. 29 ЦПК, належить фізичним особам, які досягли повноліття, а також юридичним особам. Останні мають процесуальну дієздатність з моменту виникнення. Процесуальні права і обов’язки юридичних осіб здійснюються їхніми органами, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або їх представниками (ч. 3 ст. 38 ЦПК).

Цивільним процесуальним кодексом встановлено, що безпосереднє набуття цивільних процесуальних прав та виконання обов’язків в суді (цивільна процесуальна дієздатність) пов’язується із набуттям аналогічного статусу у цивільних правовідносинах (ст. 29 ЦПК). Так, згідно з чинним Цивільним кодексом України, неповна цивільна процесуальна дієздатність фізичних осіб встановлюється у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Особи з неповною дієздатністю (неповнолітні особи віком від 14 до 18 років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена), можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов’язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена (ч. 2 ст. 29, ч. 2 ст. 39 ЦПК).

Висновки з першого питання

Таким чином, ми розглянули такі сторони цивільного процесу як позивач і відповідач, які є юридично заінтересованими особами. Тому віднесені до осіб, які беруть участь у справі. Необхідною передумовою здійснення сторонами цивільних процесуальних прав та обов’язків є цивільна процесуальна правоздатність і цивільна процесуальна дієздатність. Згідно з цивільним процесуальним законодавством сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Сторонами можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст. 30 ЦПК). Сторони – це особи, матеріально-правовий спір між якими є предметом розгляду і вирішення в цивільному судочинстві. Норми права, що регулюють процесуальне становище сторін, розміщені у главі 4 розділу І ЦПК, а отже закон відносить цю групу учасників цивільного процесу до осіб, які беруть участь у справі.