ІV. ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ ЯК СТАДІЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ. ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

Питання про відкриття провадження у справі суддя вирішує не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому ЦПК.

Питання про відкриття провадження у справі суддя вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків, та не пізніше наступного дня після отримання судом інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.

Про відкриття провадження у справі суддя постановляє ухвалу, в якій зазначаються: 1) найменування суду, прізвище та ініціали судді, який відкрив провадження у справі, номер справи; 2) ким і до кого пред’явлено позов; 3) зміст позовних вимог; 4) час і місце попереднього судового засідання, якщо суддя вирішив, що його проведення є необхідним, або час і місце судового розгляду справи, якщо суддя вирішив, що проведення попереднього судового засідання у справі не є необхідним; 5) пропозиція відповідачу подати в зазначений строк письмові заперечення проти позову та посилання на докази, якими вони обгрунтовуються. Ухвала про відкриття провадження у справі не може бути об’єктом апеляційного оскарження, за винятком випадку, якщо провадження у справі відкрито з недотриманням правил підсудності.

З постановою ухвали про відкриття провадження у справі настають матеріально-правові і процесуально-правові наслідки, що випливають із порушення цивільної справи.

На стадії відкриття провадження у справі судя також може постановити ухвали про залишення позовної заяви без руху, повернення заяви, відмову у відкритті провадження у справі, що впливають на подальший розвиток процесу у справі.

Залишення позовної заяви без руху – це призупинення судом вчинення процесуальних дій з відкриття провадження у справі з метою надання позивачеві чи іншому заявникові можливості усунути недоліки у позовній заяві.

Так, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК, не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху. Про це суд повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали. Якщо позивач у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120, сплатить суму судового збору, позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Повернення позовної заяви (ч. 3, 4, 5 ст. 121 ЦПК) – це закріплене в ухвалі волевиявлення суду про відмову прийняти позовну заяву у визначених законом випадках, що не перешкоджає повторному зверненню до суду за умови, усунення перешкод, які стали підставою для повернення заяви.

Підставами для повернення позовної заяви є такі:

1) позивач не усунув недоліків позовної заяви у строк, встановлений ухвалою суду про залишення заяви без руху;

2) позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про повернення йому позову;

3) заяву подано недієздатною особою;

4) заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;

5) справа не підсудна цьому суду;

6) заяву про розірвання шлюбу подано під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановлених Сімейним кодексом України;

7) недотримання порядку, визначеного частиною третьою статті 118 ЦПК, (а саме, якщо подано позовну заяву щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 ЦПК, яка може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу за цими вимогами або скасування судового наказу судом).

Про повернення позовної заяви суддя постановляє ухвалу. Повернення позовної заяви на відміну від відмови у відкритті провадження у справі не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, а тому, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви, заінтересована особа має право знову пред'явити позов за тотожним спором. Ухвала про повернення заяви позивачеві (заявникові) може бути об’єктом апеляційного оскарження.

Відмова у відкритті провадження у справі – це закріплене в ухвалі волевиявлення суду, яке полягає у відмові прийняти позовну заяву та порушити цивільний процес у справі на підставах, визначених законом.

Відмова у відкритті провадження у справі можлива за таких умов:

1) заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства;

2) є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відмова від позову не позбавляє другу сторону пред’явити такий самий позов до особи, яка відмовилась від позову;

3) у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

4) є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому ж третейському суді виявився неможливим;

5) після смерті фізичної особи, а також у зв’зку з припиненням юридичної особи, які є однією із сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Неприпустимимою є відмова у відкритті провадження у справі за іншими підставами (наприклад, з мотивів пропуску строку позовної давності або строку для звернення до суду, пред’явлення позову неналежним позивачем чи до неналежного відповідача тощо).

Питання про відмову у відкритті провадження у справі суддя вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження заяви до суду. Про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу. Така ухвала повинна бути невідкладно надіслана позивачеві разом із заявою та всіма доданими до неї документами. Ухвала про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржена в апеляційному суді.

У разі повернення судом позовної заяви або відмови у відкритті провадження у справі сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду.

ВИСНОВКИ З четвертого ПИТАННЯ:

Таким чином, питання про відкриття провадження у справі суддя вирішує не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому ЦПК. Відкриття провадження у справі – це стадія цивільного процесу. Процедура відкриття провадження у справі наявна в позовному, наказному, окремому, апеляційному, касаційному та інших провадженнях цивільного процесу з особливостями, притаманними цим провадженням. Разом з тим, окреміположення глави 2 розділу 3 ЦПК, що стосуються відкриття провадження у справі в позовному провадженні, є загальними й для інших проваджень, зокрема, це положення про виправлення недоліків заяви, повернення заяви, відмови у відкритті провадження та ін.

висновки З ТЕМИ:

У лекції розглянуто процесуальні питання реалізації права на позов та відкриття провадження у справі. Розглянуті питання мають характер не тільки стосовно позовного провадження, але й стосовно інших проваджень, коли йдеться про процедуру вікриття провадження.

Реалізація права на судовий захист передбачає три основні складові частини: право на звернення до суду, право на пред’явлення позову, право на судове рішення (задоволення позову).

Право на звернення до суду гарантовано Конституцією України та закріплене у ст. 3 ЦПК. Відмова від права на звернення до суду є недійсною. Звернення до суду в позовному провадженні оформляється позовною заявою відповідно до вимог, встановлених законом.

Наявність спору про право цивільне визначає характерну рису позовного провадження: участь у ньому двох сторін – позивача і відповідача, спір між якими повинен вирішити суд.

Правила позовного провадження, що визначені у розділі ІІІ ЦПК, у визначених цим Кодексом випадках застосовуються у наказному та окремому провадженнях з урахуванням особливостей, визначених спеціальними нормами про ці провадження.

Для реалізації права на пред’явлення позову необхідна наявність суб’єктивних та об’єктивних передумов. Суб’єктивними передумовами права на пред’явлення позову є: процесуальна заінтересованість особи, процесуальна правоздатність позивача і відповідача. Об’єктивні передумови права на пред’явлення позову можна розділити на позитивні та негативні.

Дотримання належної форми позовної заяви є однією з найважливіших умов реалізації права на пред'явлення позову. Позовна заява подається обов' язково в письмовій формі. Форма і зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам ст. 119 ЦПК.

Питання про відкриття провадження у справі суддя вирішує не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому ЦПК. Відкриття провадження у справі – це стадія цивільного процесу. Процедура відкриття провадження у справі наявна в позовному, наказному, окремому, апеляційному, касаційному та інших провадженнях цивільного процесу з особливостями, притаманними цим провадженням. Разом з тим, окреміположення глави 2 розділу 3 ЦПК, що стосуються відкриття провадження у справі в позовному провадженні, є загальними й для інших проваджень, зокрема, це положення про виправлення недоліків заяви, повернення заяви, відмови у відкритті провадження та ін.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДАНОЇ ТЕМИ:

1. Вивчаючи дану тему, студенти повинні навчитися:

Характеризувати елементи реалізації права на пред’явлення позову, процесуальні питання відкриття провадження у справі, вміти складати позовні заяви та інші процесуальні документи.

2. Питання для самоперевірки та контролю засвоєння знань:

1. Право на позов та процесуальний порядок його реалізації.

2. Право на пред’явлення позову як засіб реалізації права на позов, його процесуальні наслідки.

3. Суб’єктивні та об’єктивні передумови права на пред’явлення позову.

4. Прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі.

5. Матеріально-правові та процесуально-правові наслідки пред’явлення позову.