Форми міжнародної регіональної економічної інтеграції

13.2. Фактори розвитку МЕІ і її значення

Для створення економічного інтеграційного угрупування двох чи кількох країн необхідні певні політико-правові, економічні, соціально-культурні та інфраструктурні умови. Із політико-правової точки зору принципове значення мають сумісність політичних устроїв та основного законодавства країн, що інтегруються. Ключовими щодо економічних умов інтеграції є такі критерії: рівень розвитку країн, їх ресурсні та технологічні потенціали; ступінь зрілості ринкових відносин, зокрема національних ринків товарів, послуг, капіталу та праці; масштаби та перспективи розвитку економічних взаємозв'язків країн і т. ін.; важлива також інфраструктурна та соціально-культурна сумісність. При цьому процеси формування економічних інтеграційних угрупувань країн мають яскраво виражену регіональну специфіку.

Слід зазначити, що економічні інтеграційні угрупування країн можуть формуватися різними шляхами:

— «знизу-догори», у процесі поглиблення інтернаціоналізації та транснаціоналізації господарського життя, коли домовленостям між країнами про створення зони вільної торгівлі, митного союзу чи спільного ринку передує досить тривалий період розвитку міжнародних економічних зв'язків на рівні підприємців, фірм та корпорацій. Ці зв'язки активно підтримуються на державному рівні, водночас розробляються й реалізуються широкомасштабні двосторонні проекти поглиблення міжнародного економічного співробітництва. Саме таким шляхом розвивались інтеграційні процеси у Північній Америці, насамперед, між США та Канадою;

— «згори-донизу», коли з різних політичних та соціально-економічних причин створюється інтеграційне угрупування країн, які ще не повністю відповідають критеріям інтеграційної сумісності, але в процесі подальшого регульованого і скоординованого на наднаціональному рівні співробітництва досягають тієї чи іншої форми міжнародної економічної інтеграції.

Переважно таким шляхом розвивалась економічна інтеграція в Європі через дво- і багатосторонні переговори і асоційовану участь окремих країн у діяльності інтеграційних угрупувань, які вже функціонують. Зокрема, таким шляхом ідуть сьогодні країни Східної Європи, які ставлять за мету інтеграцію до Європейського Союзу. Те саме можна сказати про Мексику, її причетність до формування та розвитку Північноамериканської угоди про вільну торгівлю. Слід зауважити, що для становлення та розвитку конкретних форм міжнародної регіональної економічної інтеграції характерним є взаємозв'язок згаданих шляхів.

У цілому послідовний розвиток форм міжнародної регіональної економічної інтеграції забезпечує найповніше, найраціональніше використання економічного потенціалу країн та підвищення темпів їх розвитку.

Водночас вирішуються важливі питання соціальної політики за рахунок об'єктивно зумовленого зниження цін на основні товари та послуги та створення нових робочих місць і завдяки концентрації зусиль країн-учасниць на пріоритетних програмах соціально-економічного розвитку. Зауважимо також, що в зрілих інтеграційних об'єднаннях виробляються й реалізуються потужні та дійові механізми, інструменти забезпечення колективної економічної безпеки.

Фактори розвитку МЕІ:

1. Розвиток виробничих сил.

2. Поглиблення МПП— спеціалізація і кооперування країн сприяють їх об'єднанню.

3. Міжнародна торгівля — сприяє встановленню тісних зв'язків між країнами.

4. Науково-технічний прогрес — створює умови для більш тісних взаємозв'язків країн. Сучасна науково-технічна революція є водночас і матеріальною основою для розвитку міжнародної економічної інтеграції. Якісні зміни в продуктивних силах, поява принципово нових засобів виробництва, технологій і зміни в цьому зв'язку самого характеру і структури виробництва знаходяться у протиріччі з обмеженістю національних ринків, наявністю різних міждержавних бар'єрів на шляху руху капіталів, товарів та послуг, робочої сили. Масштабність і принципово новий характер проблем сучасного всесвітнього соціально-економічного розвитку роблять неможливим чи неефективним їхнє вирішення окремими країнами, стає очевидною необхідність об'єднання різноманітних видів ресурсів. Сучасна науково-технічна революція об'єктивно зумовлює формування оптимального господарського простору, в межах якого забезпечується поява і постійне оновлення широкого асортименту товарів та послуг, прибуткове функціонування виробництва, максимальне задоволення зростаючих потреб суспільства в межах однієї чи кількох країн.

5. Соціально-економічна однорідність національних господарств - об'єднуватись можуть країни з подібними соціально-економічними ознаками. На сучасному етапі всесвітнього економічного розвитку існують дві основні моделі національної організації виробництва і зовнішньоекономічних стосунків: ринкова і планова. Очевидно, що формування спільного господарського простору передбачає принципову подібність основ організації національного виробництва в окремих країнах, спільність умов господарювання виробників.

6. Близькі рівні економічного розвитку груп країн - об'єднуватись можуть країни з близькими рівнями економічного розвитку. Суттєві розбіжності в національних рівнях продуктивності праці, кваліфікації робочої сили, конкурентоспроможності продукції та послуг країн, що інтегруються, можуть стати основою одержання односторонніх переваг, однобокої спеціалізації окремих національних економік, призвести до виникнення економічних та адміністративних бар'єрів на шляху формування спільного господарського простору.

7. Тривалий період співробітництва — забезпечує тісні економічні зв'язки. Інтеграція є продовженням господарської взаємодії країн, її новий стан, вищий рівень економічного співробітництва. Інтеграція виникає на основі і в результаті поглиблення та розширення економічної взаємодії різних країн.

8. Спільні кордони і умови розвитку — інтеграційні об'єднання повинні бути компактними. Це суттєво інтенсифікує взаємні економічні зв'язки, знижує транспортні витрати, створює умови для реалізації великих спільних проектів співробітництва.

9. Спільність культурних і історичних традицій. Як правило, країни із спільними історичними, культурними та іншими умовами розвитку більше тяжіють до економічної інтеграції.

10. Цілеспрямована діяльність державних органів, партійних і соціальних груп і навіть окремих осіб. Ця передумова носить суб'єктивний характер і віддзеркалює об'єктивні економічні процеси, але водночас впливає на них, може деякою мірою сприяти розвиткові інтеграції чи гальмувати його.

11. Тенденції демографічного розвитку.

12. Наявність і необхідність розв'язання глобальних проблем (енергетичної, продовольчої, екологічної, використання Світового океану та космосу, економічного зростання та зростання народонаселення, економічної безпеки, роззброєння);

13. Різким скороченням відстаней за рахунок розвитку транспортно-комунікаційних мереж.

14. Ринковою «уніфікацією» економічного розвитку.

Фактори дезінтеграції:

1. Ідеологічні розбіжності.

2. Традиційні конфлікти між державами.

3. Світові релігії.

Дослідники відзначають, що у сучасному світі інтеграція та дезінтеграція розвиваються асинхронно, як два різноспрямовані процеси. При цьому дезінтеграційні явища і процеси можуть мати не тільки локальний характер (провінція Квебек у Канаді, Шотландія та Уельс у Великобританії, Корсика у Франції, Каталонія та Країна Басків в Іспанії, Фламандці-Валони у Бельгії, північ-південь в Італії, роз'єднання Чехословаччини на дві держави, розпад Югославії на декілька держав, дезінтеграційні тенденції у Південній Азії, Росії тощо), але і глобальний (розпад Радянського Союзу, Ради економічної взаємодопомоги).

Інтеграція та дезінтеграція є об'єктивними взаємопов'язаними процесами. Більше того, дезінтеграція формує передумови інтеграції на нових кількісних та якісних засадах. У окремих випадках можуть скластися умови для реінтеграції.

Доцільно розрізняти:

- повну;

- часткову;

- розширену реінтеграції.

У першому випадку мова йде про відновлення того чи іншого інтеграційного угруповання у попередньому складі на тих же політико- економічних засадах. Часткова реінтеграція має місце, коли об'єднуються окремі члени (учасники) інтеграційних угрупувань на попередніх принципах або всі учасники, але на якісно нових засадах. Розширена реінтеграція характеризується включенням у інтеграційні об'єднання, що відновлюються, нових учасників.

Цілі МЕІ:

1. Можливість регулювання соціально-економічних процесів на регіональному рівні.

2. Забезпечення економічної і політичної консолідації та міжнародної економічної і воєнної безпеки.

3. Досягнення найвищої ефективності виробництва.

4. Здійснення регіональної соціально-економічної політики.

5. Вирішення соціально-економічних проблем на колективній основі.

6. Насичення ринку товарами.

7. Забезпечення робочою силою.

Значення МЕІ:

1. Це вищий рівень економічної цілісності.

2. Передумова економічної єдності всього світу.

3. Обумовлює інтенсивний розвиток МЕВ.

4. Регулює МЕВ у межах інтеграційного об'єднання.

5.Створює основу удосконалення МЕВ шляхом забезпечення вільного руху товарів, послуг, капіталів, робочої сили.