Сутність та особливості міжнародного науково-технологічного обміну

Міжнародне науково-технічне співробітництво (МНТС) – це форма МЕВ, яка представляє собою систему економічних зв’язків у сфері перетину науки, техніки, виробництва, послугової діяльності та торгівлі й існує на основі спільних, наперед вироблених та узгоджених намірів, закріплених у міжнародних економічних угодах та договорах.

Структура МНТС включає:

- створення координаційних міжнародних програм спільних наукових і технічних досліджень, кооперацію при здійсненні науково-технічних досліджень;

- міжнародне ліцензування, обмін науково-технічними документами, патентами, ліцензіями тощо;

- міжнародний інжиніринг;

- співробітництво в підготовці наукових та інженерно-технічних кадрів, міжнародні стосунки між навчальними закладами;

- проведення міжнародних наукових і науково-технічних конференцій, симпозіумів;

- вирішення окремих важливих наукових і технічних проблем шляхом спільного планування між зацікавленими країнами;

- розробка науково-технічних прогнозів;

- створення й функціонування міжнародних науково-дослідних інститутів, організацій тощо;

- проведення взаємних міждержавних консультацій з питань науково-технічної політики.

Пріоритетними напрямками розвитку МНТС є:

- електронізація, автоматизація, роботизація виробничих процесів;

- надійне мирне використання атомної енергії;

- створення нових видів конструкційних матеріалів;

- розширення практичного використання біотоехнології та генної інженерії;

- космічні дослідження.

Технології– наукові методи досягнення практичних цілей. Міжнародні документи ООН трактують поняття «технологія» як набір конструкторських рішень, методів і процесів виробництва товарів і надання послуг.

В поняття технології звичайно включають три групи технологій – технологія продукції, технологія проектів, технологія управління.

Міжнародний рух технологій може здійснюватися в “чистому” виді (торгівлі патентами, ліцензіями, “ноу-хау”) або у виді торгівлі технологічно місткими товарами. У другому випадку міжнародне переміщення технологій, як фактор виробництва, статистично невід’ємний від торгівлі іншими товарами.

Міжнародна передача технології - міждержавне переміщення науково-технічних досягнень на комерційній або безоплатній основі.

В основі розвитку технології лежить технічний прогрес. Існує багато визначень і методів аналізу технічного прогресу. Найбільш популярну розробив англійський економіст Джон Хікс.

Відповідно до його моделі технічний прогрес ділиться на нейтральний, працезберігаючий і капіталозберігаючий.

Нейтральний технічний прогрес - прогрес, що грунтується на технології, яка забезпечує одночасне підвищення продуктивності праці і капіталу.

Працезберігаючий – прогрес, що грунтується на технології, яка забезпечує підвищення продуктивності капіталу в більшій степені, ніж праці.

Капіталозберігаючий - прогрес, що грунтується на технології, яка забезпечує підвищення продуктивності праці у більшій степені, ніж капіталу.

У міжнародному технологічному обміні приймають участь чотири сфери людської діяльності:

- наука (теоретичні закономірності пізнання природи);

- техніка (досвід перетворення природи);

- виробництво (створення матеріальних благ);

- управління (дії з рішень виробничих та інших завдань).

Основні передумови, що обумовлюють бурхливий розвиток міжнародного обміну технологіями:

— на рівні країни — це нерівномірність розвитку країн, світового господарства в науково-технічній сфері, що може бути пов'язане з недостатнім обсягом витрат на НДДКР у деяких країнах і з розходженням цілей їхнього застосування;

— на рівні підприємств придбання технології сприяє рішенню конкретних економічних і науково-технічних проблем; подоланню вузькості науково-технічної бази, недоліку виробничих потужностей і інших ресурсів; одержанню нових стратегічних можливостей у розвитку.

Економічна доцільність експорту технології це:

— джерело одержання доходів;

— форма боротьби за товарний ринок;

— спосіб обійти проблеми експорту відповідного товару;

— спосіб установлення контролю над закордонною фірмою через участь у прибутках, виробництві,! т.п.;

— можливість доступу до іншої технології через «перехресне ліцензування»;

— можливість більш ефективного удосконалювання об'єкта ліцензії за участю покупця і т.д.

Економічна доцільність імпорту технологи це:

— доступ до нововведень високого технічного рівня;

— засіб економії витрат на НДДКР;

— засіб зменшення валютних витрат на товарний імпорт;

— забезпечення використання національного капіталу і робочої сили;

— умова розширення експорту продукції, що випускається за іноземними технологіями;

— гарантія освоєння продукіу або процесу за допомогою продавця і т.д.

Основними центрами, де сконцентровані світові технологічні ресурси є CШA, Японія і країни Західної Європи (зокрема члени ЄС).

Однак останнім часом стрімко збільшується кількість науково- технічних працівників і зміцнюються позиції в області високих технологій країн, що раніш вважалися країнами «третього світу».

Україна в цьому плані переживає далеко не кращі часи. Глибока економічна і соціальна криза призвела до того, що досить значимий технологічний і науковий потенціал України використовується не цілком. Більш того, щорічно наукову сферу залишають 30 тис. вчених і фахівців. Тільки 1 % промислових підприємств України займаються освоєнням нових технологій.

Світовий ринок технологій можна підрозділити на 4 сегменти:

— ринок патентів і ліцензій;

— ринок науково— і технологічно ємної продукції;

— ринок високотехнологічного капіталу;

— ринок науково-технічних фахівців.

На промислово розвинуті країни приходиться близько 90 % світового ринку технології, у т.ч. більше 60 % приходиться на США, Японію, Великобританію, Німеччину і Францію.

Особливості сучасного світового ринку технологій:

1. Світовий ринок технологій сприяє інтелектуалізації світової економіки в цілому.

2. Головними суб'єктами виступають ТНК, у яких відбувається спільне використання результатів НДДКР материнськими і дочірніми компаніями, у результаті чого світовий ринок технологій розвинутий краще національного. Близько 2/3 світового технологічного обміну приходиться на внутріфірмовий обмін ТНК. Більш 60% ліцензійних надходжень промислово розвинутих країн приходиться на частку внутрікорпораційних надходжень (у США — 80 %).

3. Найбільші ТНК зосереджують дослідження у своїх руках, що сприяє монополізації світового ринку технологій (приблизно 90 %);

4. Стратегія поводження ТНК на світовому ринку технологій стосовно незалежних фірм і країн визначається життєвим циклом технології:

1 етап — продаж готової продукції, зробленої за новою технологією;

2 етап — технологічний обмін супроводжується або здійснюється у формі прямих іноземних інвестицій;

3 етап — чисте ліцензування.

5. Технологічний розрив між різними групами країн, спричиняє багатоступінчасту структуру світового ринку технологій:

високі технології (унікальні, прогресивні) обертаються між промислово розвинутими країнами;

низькі (морально застарілі) і середні (традиційні) технології промислово розвинутих країн є новими для країн, що розвиваються і колишніх соціалістичних країн.

6. Світовий ринок технологій має специфічну нормативно-правову базу свого функціонування (Міжнародний кодекс поводження в області передачі технологій), а також міжнародні органи регулювання (Угода всесвітньої торговельної організації з аспектів прав на інтелектуальну власність, комітет з передачі технології Конференції ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД), Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), координаційний комітет з контролю за експортом (КОКОМ), Нарада фахівців з безпеки технології (СТЕМ)).