Основні етапи еволюції світової валютної системи.

- завершена демонетизація золота. Це означає втрату золотом грошових функцій; перетворення золота в звичайний товар, що вільно продається і купується, а його ціна визначається попитом і пропозицією; скасування фіксації золотих паритетів; золото перестало служити мірою вартості товару;

- країни-члени МВФ вільні вибирати режими валютних курсів;

- міждержавне валютне регулювання став здійснювати МВФ.

Негативні риси Ямайської валютної системи:

- СДР є основною світовою валютною системою номінально, а не реально: СДР використовується тільки як рахункова одиниця; втратила зв'язок із золотом; до курсу СДР прив'язані тільки вісім валют країн світового співтовариства, тоді як до долара США - валюти приблизно 40 країн світу;

- золото об'єктивно впливає на курси валют і є основним резервним активом;

- в даний час у світовій валютній системі СДР витиснуті доларом США. Він є головною резервною валютою. Етап паперово-валютного стандарту ще має назву "паперово-доларовий стандарт".

Найважливішою особливістю Ямайської валютної системи є те, що в її складі стали діяти регіональні валютні системи, у тому числі з 1979 р. - Європейська валютна система (ЄВС).

Європейська валютна система - це міжнародна валютна система країн ЄС, створена для стабілізації валютних курсів, координування валютної політики цих держав.

Європейська валютна система (у складі 8 країн Спільного ринку — Німеччини, Франції, Бенілюксу, Італії, Ірландії, Данії) почала функціонувати з 13 березня 1979 р.

Основні цілі ЄВС:

· Забезпечення досягнення економічної інтеграції.

· Створення зони європейської стабільності з власною валютою на противагу Ямайській валютній системі, заснованій на доларовому стандарті. Відсутність такої системи ускладнювала співпрацю країн-членів ЄС в області виконання загальних програм і у взаємних торгових відносинах.

· Огорожа ринку від експансії долара.

· Зближення економічних і фінансових політик країн.

Основні положення ЄВС.

1. ЄВС базується на ЕКЮ.

ЕКЮ — це складена валюта, її підтримує «кошик» національних валют країн співтовариства, причому частка кожного учасника залежить від ваги країни в сукупному валовому продукті і взаємній торгівлі.

Квоти виглядали наступним чином (у %):

Німецька марка 32,7

Французький франк 20,8

Англійський фунт 1 1,2

Голландський гульден 10,2

Італійська ліра 7,2

Бельгійський і Люксембурзький франк 8,7

Іспанська песета 4,2

Данська крона 2,7

Ірландський фунт 1,1

Португальське ескудо 0,7

Грецька драхма 0,5

2. На відміну від Ямайської валютної системи, що юридично закріпила демонетизацію золота, ЄВС використовувала його як реальні резервні активи.

По-перше, емісія ЕКЮ частково забезпечена золотом.

По-друге, з цією метою створений спільний золотий фонд за рахунок об'єднання 20 % офіційних золотих резервів країн ЄВС.

По-третє, країни ЄС орієнтуються на ринкову ціну золота для визначення внеску до золотого фонду, а також регулювання емісії і обсягу резервів в ЕКЮ.

3. Режим валютних курсів заснований на спільному плаванні валют у формі «європейської валютної змії» у встановлених межах взаємних коливань (+_ 2,25 % від центрального курсу).

«Валютна змія», або «змія в тунелі» — крива, що описує спільні коливання курсів валют країн ЄС щодо курсів інших валют, які не входять в дане валютне угрупування.

4. У ЄВС здійснюється міждержавне регіональне валютне регулювання шляхом надання ЦБ кредитів для покриття тимчасового дефіциту платіжних балансів і розрахунків, пов'язаних з валютною інтервенцією.

Проте є відмінності ЕКЮ і SDR, які визначають переваги перших.

Перехід країн ЄС до єдиної валюти «євро».

Найбільш яскравою рисою сучасного розвитку ЄС є формування єдиної валютної системи на основі єдиної грошової одиниці євро.

З 1 січня 1999 року було скасовано ЕКЮ як міжнародний і платіжний засіб. 11 країн ЄС перевели свої безготівкові розрахунки на ЄВРО, яке було станом на цю дату введено замість ЕКЮ в пропорції 1:1.

Як «пропускні критерії» участі в зоні євро, були встановлені наступні:

— дефіцит держбюджету не більше 3 % до ВВП;

— державний борг не більше 60 % до ВВП;

— довгострокові ставки по кредитах не повинні перевищувати 2 процентних пункту у порівнянні із середнім рівнем цього показника по трьом країнам ЄС з найбільш стабільними цінами;

— інфляція не більше ніж на 1,5%. вище середнього рівня цього показника по трьом країнам ЄС з найбільш стабільними цінами;

відсутність курсових коливань національної валюти за рамки, дозволені ЄВС, протягом останніх двох років.

Всі ці критерії були виконані 11 країнами, що сформували «зону євро».

Проведення єдиної кредитної і валютної політики здійснюється в даний час через працюючі з 1 липня 1998 року наднаціональні банківські інститути — Європейський центральний банк (ЄЦБ) і Європейську систему центральних банків (ЄСЦБ).

І, нарешті, 1 січня 1999 року, ЄВРО було введено як законну валюту в країнах Єврозони і почало використовуватися для безготівкових розрахунків.

Спочатку в зону ЄВРО було допущено 11 європейських держав: Австрія, Бельгія, Німеччина, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Фінляндія і Франція.

Великобританія, Швеція і Данія утрималися від вступу, Греція не відповідала економічним нормам. Остання була прийнята в Єврозону в 2000 році, коли змогла досягти необхідних показників. 1 січня 2002 р. — ЄВРО було введено в наявний обіг. Станом на 1 січня 2013 року в склад Єврозони входять 17 країн-членів ЄС (Австрія, Бельгія, Нідерланди, Фінляндія, Франція, Німеччина, Ірландія, Італія, Люксембург, Португалія, Іспанія, Греція, Словенія, Кіпр, Мальта, Словаччина, Естонія).