Розвиток освіти і науки

На західноукраїнських землях ситуація в сфері освіти визначалася реформою 1869 р. Згідно з нею, навчальні заклади остаточно відокремлювалися від церкви і переходили на обов’язкове початкове навчання дітей віком від 6 до 14 років. Шкільним законом 1895 р. визначалися види навчальних закладів: нижчі, сільські школи (навчання тривало 1-3 роки) та вищі (4-6 класів). Влада не перешкоджала здобуванню освіти національними мовами. Проте лише 33% населення навчалося. У такій ситуації вагома роль відводилася «Просвітам». Вони організували широку мережу навчальних закладів, приділяли значну увагу вивченню української мови, історії, літератури. У 1881 р. шкільні справи від «Просвіти» перейшли до створеного «Руського педагогічного товариства».

Значних успіхів було досягнуто в системі вищої освіти та науки. Загальна лібералізація суспільного життя сприяла відкриттю нових університетів, вивченню українознавчих дисциплін та підготовці фахівців із цього напрямку. У 1875 р. у Чернівцях був заснований університет, при якому діяла кафедра української мови та літератури (у 1885 р. її очолив С. Смаль-Стоцький). При Львівському університеті діяли кафедра української історії (у 1894 р. її очолив М.С. Грушевський), кафедра української літератури (К. Студинський). У 1877 р. у Львові відкрили Політехнічний інститут, а в 1897 р. – Академію ветеринарної медицини.

Становлення науки проходило за активної участі Літературного товариства ім. Т.Г. Шевченка (1873 р.), на базі якого у 1892 р. було створене Наукове товариство ім. Т.Г. Шевченка (НТШ). Воно складалося з 3 секцій: історико-філософської, філологічної, математико-природничо-медичної і ряду комісій з окремих галузей науки. За час керування товариством М. Грушевським вийшло (з 1892 по 1917 рр.) 120 томів «Наукових записок», 35 томів «Етнографічної збірки» та ін. У природничих науках плідно працювали математики В. Левицький, М. Зарецький, хіміки Б. Радзішевський, Е. Ліннеман, геологи Ф. Ціркель, Ю. Тікаревський та ін., в галузі гуманітарних наук – І. Франко, М. Павлик, С. Подолинський. Так одним з найвидатніших учених того часу був І. Пулюй. Він першим дослідив рентгенівські промені і теоретично обґрунтував можливість ядерної реакції при розщепленні ядра. Водночас І. Пулюй був знавцем багатьох мов і став одним з авторів першого наукового перекладу Біблії українською мовою.

Розвиток літератури, архітектури, музики, мистецтва

Флагманом української літератури того часу був І.Франко (1856-1916 рр.). Його перу належать численні вірші (збірки «З вершин і низин», «Зів’яле листя», «Мій ізмарагд», «Із днів журби» та ін.), прозові твори («Бориславські оповідання», повісті «Boa constrictor», «Борислав сміється» та ін.), п’єси («Украдене щастя» та ін.), критичні статті та рецензії. Як і в усій своїй діяльності, в художній творчості Франко відстоював інтереси трудящих, закликав до революційної боротьби, оспівував борців проти експлуататорського ладу.

У Північній Буковині і Східній Галичині видатним демократичним письменником був Ю. Федькович (1834-1888 рр.). У поезіях («Довбуш», «Лук’ян Кобилиця», «Дезертир», «Рекрут» та ін.) і прозових творах («Люба-згуба», «Опришок» та ін.) Федькович змальовував невимовно тяжке життя буковинського селянства, солдатів австрійської армії, викривав гнобителів і здирників, представників цісарської влади й церкви, служителів Ватикану, оспівував народних героїв Олексу Довбуша і Лук’яна Кобилицю, закликав народ до революційної боротьби.

Неабиякої слави зажив у цей період український театр. Центром становлення українського театрального мистецтва другої половини ХІХ ст. стала Західна Україна. У 1864 р. в Львові було створено перший український професійний театр, який очолив О. Бачинський. У його становленні і розвитку брав участь М. Кропивницький, що перебував у 70-х роках ХІХ ст. у Львові. 1869 р. запрацював український театр у Чернівцях. Новим етапом розвитку театру став 1884 р. У цей час за ініціативи С. Воробкевича створюється «Руське літературно-драматичне товариство», яке координувало роботу та сприяло обміну досвідом українських театральних колективів.

Музичне мистецтво розвивали М. Вербицький, що написав музику до вірша П. Чубинського «Ще не вмерла Україна», Д. Січинський – автор музики до галицького гімну «Мир вам, браття», А. Вахнянин, І. Лаврівський, С. Воробкевич та ін.

У царині архітектури на той час набув поширення стиль «віденське бароко». Для нього характерна наявність різноманітних оздоблювальних елементів, зокрема скульптури, вишуканість форм. У цьому стилі споруджено будівлю Галицького сейму (архітектор Ю. Гохбергер), Музей етнографії та художніх промислів і будинок Політехнічного інституту у Львові (арх. Ю. Захаревич), будинок-резиденція митрополита Буковини (Й. Главка), будинок залізничного вокзалу у Львові (арх. В. Садлівський).

У творчості західноукраїнських художників, які здобували освіту у Відні, Кракові, Мюнхені, виразним був вплив європейських художніх шкіл. Однак митці пов’язували творчість із життям свого народу. Це К. Устиянович, Т. Копистинський, І. Труш, на Буковині – Ю. Пігуляк, та М. Івасюк. У 1899 р. Івасюк організував у Чернівцях першу художню школу. Живописець Г. Рошкович виконав багато розписів церков у Закарпатті.

Значних успіхів було досягнуто і західноукраїнськими скульпторами. У ІІ половині ХІХ ст. у традиційному академічному стилі працює Л. Марконі. Одним із провідних львівських скульпторів у галузі монументально-декоративної пластики був П. Війтович. У Відні він створив композиції академічного характеру («Персей», «Раб»), а також виконав алегоричні скульптури «Торгівля» і «Праця» для фасаду Головного залізничного вокзалу у Львові та композицію «Слава» на фасаді Львівського оперного театру.

Питання для самоконтролю

1. Що Вам відомо про діяльність національно-демократичних та соціально-демократичних партій в Західній Україні?

2. В якій із імперій (Російській чи Австрійській) українці мали найбільше прав?

3. Що Вам відомо про діяльність наукового товариства ім. Т.Г. Шевченко?

4. Які причини та наслідки розвитку трудової кооперації?

5. Що Вам відомо про початок «Нової ери» в українсько-польських відносинах?

6. Які причини та наслідки трудової міграції українців до країн «Нового світу»?

7. Які особливості промислового розвитку західноукраїнських земель у другій половині ХІХ ст. Вам відомі?

8. Як можна оцінити стан розвитку освіти і науки?

9. Які відомі митці того часу діяли на території Західної України?

10. Чому цю територію України називали «Український П’ємонт»?