Структура спілкування

Різноманітність прояву спілкування з точки зору його видів, форм, стратегій, тактик, стилів, засобів, чисельність його функціо­нальних характеристик зумовило існування в психологічній літе­ратурі багатьох різних його класифікацій. Ці класифікації побудо­вані на основі певного рівня або аспекту, в якому розглядається спілкування. Існують класифікації, в яких, наприклад, виділяються компоненти спілкування, коли воно розглядається, так би мовити, зсередини. Інші класифікації ґрунтуються на основі розглядання його зумовленості зовнішніми факторами.

Так, розглядаючи спілкування як складну систему різноманіт­них зв’язків між індивідами, Я.Л. Коломінський і М.М. Обозов вид­іляють три такі його складові: когнітивну (пізнавальну), афективну (емоційну) і конативну (поведінкову). Тут виділено компоненти спілкування з точки зору розглядання його зсередини. На тому ж рівні розглядається структура спілкування О.О. Бодальовим, який виділяє гностичний, афективний і практичний компоненти. А.О.Реан використовує чотирьохелементну модель, виділяючи когнітивно-інформаційний, регулятивно-поведінковий, афективно-емпатійний, соціально-перцептивний компоненти. Г.М. Андрєєва про­понує характеризувати структуру спілкування через виділення в ньому трьох взаємопов’язаних сторін: комунікативної, інтерактив­ної і перцептивної.

Комунікативна сторона характеризується тим, що між партне­рами спілкування відбувається обмін інформацією. Інтерактивна сторона полягає в організації взаємодії між індивідами, що спілку­ються, тобто, що вони обмінюються не тільки знаннями, ідеями, але й діями. Перцептивна сторона спілкування означає процес сприй­няття і пізнання один одного партнерами зі спілкування і встанов­лення на цій основі взаєморозуміння.