Джерела авторського права і суміжних прав

У відповідності із статтею 437 Цивільного кодексу України та статтею 11 Закону України “Про авторське право і суміжні права” авторське право на твір виникає з моменту його створення.

Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Виникнення авторського права на твір внаслідок факту його створення – наріжний камінь всієї системи авторського права. Для виникнення авторського права не вимагається виконувати будь-які додаткові дії відносно твору, які закон називає “формальностями”.

Виникнення авторського права з моменту створення твору відрізняє авторське право від іншої складової права інтелектуальної власності – права на об’єкти науково-технічної творчості та комерційні позначення.

Принцип автоматичного надання правової охорони, покладений в основу авторського права, зумовлений особливостями самого об’єкта охорони. У творах науки, літератури і мистецтва основне значення має не ідея, а нова форма вираження цієї ідеї.

Авторське право охороняє форму, тому спеціальної експертизи об’єктивно не вимагається, оскільки будь-яка форма втілення однієї й тієї ж ідеї сприймається публікою як самостійний об'єкт і заслуговує охорони.

Закон виходить з того, що існування і захист авторських прав можуть здійснюватися без дотримання будь-яких формальностей.

Обмеження майнових авторських прав

Строк охорони авторського права В інтересах суспільства та з метою оптимізації використання творів, як об'єктів авторського права, строк охорони майнових авторських прав обмежується. Метою цього положення є надання авторові та спадкоємцям можливості отримувати матеріальну вигоду від експлуатації творів, а в подальшому – відкрити широкий доступ всіх членів суспільства до культурного надбання, що є запорукою суспільного прогресу.

Відповідно до статті 446 Цивільного кодексу України та статті 28 Закону України “Про авторське право і суміжні права” майнові авторські права є чинними з моменту створення твору протягом усього життя автора і 70 років після його смерті. Із цього загального правила передбачено такі винятки:

1) строк охорони творів, створених у співавторстві, діє протягом усього життя і 70 років після смерті останнього співавтора;

2) строк охорони творів посмертно реабілітованих авторів діє протягом 70 років після їх реабілітації;

3) твір, який уперше було опубліковано після смерті автора, але в межах ЗО років після смерті, діє протягом 70 років від дати опублікування твору;

4) для творів, які були обнародувані анонімно або під псевдонімом, авторське право діє протягом 70 років від дати обнародування. Якщо взятий автором псевдонім не викликає сумніву щодо особи автора або якщо авторство твору, оприлюдненого анонімно або під псевдонімом, розкривається не пізніше ніж через 70 років після оприлюднення твору, застосовується загальне правило;

5) у разі, коли весь твір публікують (оприлюднюють) не водночас, а послідовно у часі томами, частинами, випусками, серіями тощо, строк дії авторського права визначається окремо для кожної опублікованої (оприлюдненої) частини твору.

В усіх зазначених випадках чинність авторського права починається з 1 січня року, наступного за роком, у якому мали місце зазначені юридичні факти.

Твори, на які авторське право скінчилося переходять у суспільне надбання. їх може вільно використовувати будь-яка особа без дозволу і виплати авторської винагороди, за умови дотримання особистих немайнових прав автора.

Кабінету Міністрів України надано право встановлювати виплати спеціальних відрахувань за використання на території України творів, які стали надбанням суспільства.

Вільне використання творів

З метою гармонізації інтересів суспільства, автора і окремих осіб в період чинності майнових авторських прав у визначених Законом випадках допускається використання твору без дозволу відповідного суб'єкта авторського права. Це називають вільним використанням творів.

Вільне використання може здійснюватися без виплати авторської винагороди і з виплатою авторської винагороди.

Вільне використання творів визнається законодавством усіх держав світу і прямо допускається міжнародними конвенціями з авторського права. Але таке використання стосується лише правомірно оприлюднених творів, не зачіпаючи особистих немайнових прав авторів за умови, що цим не завдає шкоди нормальному розповсюдженню творів і не обмежує законні інтереси авторів.

Законодавством встановлено вичерпний перелік вільного використання творів.

Випадки вільного використання творів без виплати авторсько/винагороди встановлені статтями 21-25 Закону України “Про авторське право і суміжні права”.

Вільне використання творів допускається за умови обов'язкового зазначення імені автора, джерела запозичення і назви твору, а саме:

- використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, до якого включено цитати; вільне використання цитат у формі коротких уривків з виступів і творів, включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення; використання літературних і художніх творів в обсязі, виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях, передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчального характеру; відтворення у пресі, публічне виконання чи публі­чне сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань чи публічно сповіщених творів того ж самого характеру у випадках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення спеціально не заборонено автором;

- відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою;

- відтворення у каталогах творів, виставлених на доступних публіці виставках, аукціонах, ярмарках або у колекціях;

- видання випущених у світ творів рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих;

- відтворення творів для судового і адміністративного провадження в обсязі, виправданому цією метою;

- публічне виконання музичних творів під час офіційних і релігійних церемоній, а також похоронів в обсязі, виправданому характером таких церемоній;

- відтворення з інформаційною метою у газетах та інших періодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів у обсязі, виправданому поставленою метою.

Вільне використання допускається також для відтворення бібліотеками та архівами примірників твору репрографічним способом за умови, що їх діяльність не спрямована прямо або опосередковано на одержання прибутку, у випадках, коли:

- відтворюваним твором є окрема опублікована стаття та інші невеликі за обсягом твори чи уривки з письмових творів (за винятком комп'ютерних програм і баз даних) з ілюстраціями чи без них. При цьому це відтворення здійснюють за запитами фізичних осіб за умови, що бібліотека та архів мають достатньо підстав вважати, що такий примірник використовуватимуть з метою освіти, навчання і приватного дослідження, та що відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру;

- відтворення, яке здійснюють для збереження або заміни загубленого, пошкодженого та непридатного примірника даної бібліотеки чи архіву або для відновлення загубленого, пошкодженого або непридатного примірника з фонду аналогічної бібліотеки чи архіву, а одержання такого примірника іншим шляхом неможливе, а також коли відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру.

Для навчання допускається:

- вільне відтворення уривків з опублікованих письмових творів, аудіовізуальних творів як ілюстрацій для навчання за умови, що обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;

- репрографічне відтворення навчальними закладами для аудиторних занять опублікованих статей та інших невеликих за обсягом творів, а також уривків з письмових творів з ілюстраціями або без них за умови, що обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті, а відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру.

Вільне використання творів з виплатою винагороди

Розповсюдження сучасної звуко- і відеозаписувальної апаратури створило широкі можливості для простого і дешевого відтворення випущених у світ творів. В умовах, коли визначити масштаби фактичного використання таких творів практично неможливо, Україна, як і інші країни, ввела до свого законодавства правила, що дозволяють вільне відтворення творів і фонограм в особистих цілях (“приватне копіювання”), але з обов’язковою виплатою винагороди авторам, виконавцям і виробникам фонограм.

Пунктом 2 статті 25 Закону України “Про авторське право і суміжні права” встановлено, що твори і виконання, зафіксовані у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, допускається відтворювати у домашніх умовах і виключно в особистих цілях або для звичайного кола сім'ї, або близьких знайомих цієї сім'ї без дозволу автора (авторів), виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, але з виплатою винагороди.

Відповідно до статті 42 виплату винагороди авторам, виконавцям, виробникам фонограм і відеограм за передбачені частиною другою цієї статті відтворення здійснюють у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і/або матеріальних носіїв виробниками та/або імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах.

Не сплачують авторську винагороду виробники професійного обладнання та/або матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах, та обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України. Авторську винагороду не сплачують також і у випадку ввезення обладнання і матеріальних носіїв на митну територію України фізичною особою виключно в особистих цілях і без комерційної мети.

Розміри зазначених відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Ці кошти виробники та імпортери обладнання і/або матеріальних носіїв перераховують визначеним Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України організаціям колективного управління. Зібрані кошти розподіляють між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України, а виробники – у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв.

Зібрані кошти розподіляють між організаціями по колективному управлінню, якщо інше не домовлено між ними, у таких пропорціях: авторам - 50 відсотків; виконавцям – 25 відсотків; виробникам фонограм і відеограм – 25 відсотків.

Законодавець вирішив делікатне питання про відтворення для приватного використання, не піддаючи сумніву принципи авторсько-правового захисту. Він дійшов висновку, що автор повинен одержати винагороду за те відтворення, якому не міг практично перешкоджати.

Рішення про сплату винагороди виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв пояснюється тим, що на відтворення для приватного використання не може бути накладено заборону або введено будь-який контроль, бо не існує технічних і юридичних засобів для здійснення цих операцій.